Джакопоне Да Тоді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Джакопоне Да Тоді, фреска Паоло Уччелло

Джакопоне Да Тоді (1236(?) - 1306) - італійський поет та фрацисканський містик, пізніше беатифікований Римо-католицькою Церквою.

Народився у другій половині 1230-х років в Тоді, Умбрія. Здобув юридичну освіту був адвокатом, з часом вступив в чернечий орден францисканців. Категорично виступав проти папи Боніфація VIII, через що його було відлучено від церкви і ув'язнено. Народні легенди зображували Джакопоне юродивим. Поезія Джакопоне да Тоді пов'язана з масовими релігійними рухами XIII століття, виявляла їх настрої та ідеали. В духовних піснях (лаудах), що були написані умбрійським діалектом, він захищав аскетичне нехтування земних благ. Прославляв убогість та з захопленням засвідчував свою любов до Бога, широки використовуючи образи світської лірики.

Написав близько 100 лауд - їх основні мотиви і бажання душі померти разом з Христом, розчинення душі у Богові (лауда «Як душа за допомогою священного самознищення та любові досягає невідомого та невимовного стану»). Одна з найкращих лауд - «Пані з Едему» («Плач Мадонни») - своєрідна драма про страту Христа. Крім лауд, що були написані умбрійським діалектом Джакопоно писав гімни й латинською мовою, в тому числі «Stabat Mater». Помер 25 грудня 1306 року в Коллаццоне.