Джанібеков Володимир Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Олександрович Джанібеков
Народився 13 травня 1942(1942-05-13) (72 роки)
СРСР
Ім'я при народженні Джанібеков Володимр Олександрович
Діяльність космонавт
Відомий космонавт
Звання Генерал-майор авіації Генерал-майор авіації
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Дружби
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна
Орден Червоної Зірки
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За заслуги в освоєнні космосу»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років радянській міліції»

Іноземних держав:

Герой Монгольської Народної республіки
Орден Сухе-Батора
Командор ордена Почесного легіону

Володимир Олександрович Джанібеков (13 травня 1942 с. Іскандер Бостанликського району Південно-Казахстанської області Казахської РСР) – льотчик-космонавт СРСР, генерал-майор авиації (1985), командир екіпажів космічних кораблів типу «Союз», «Союз-Т» і орбітальних станцій «Салют-6» і «Салют-7». Сумарна тривалість польотів у космос — 145 діб 15 годин 58 хвилин 35 секунд. Сумарна тривалість 2 виходів у відкритий космос — 8 годин 34 хвилини.

Народився 13 травня 1942 року в селі Іскандер Бостанликського району Південно-Казахстанської області Казахської РСР. Уроджений Крисін, після першого одруження взяв прізвище дружини.

Освіта і наукові знання[ред.ред. код]

У 19491953 роках навчався у різних школах, в Ташкенті. У 19531958 навчався в Ташкентському Суворовському училищі Прикордонних військ Міністерства держбезпеки (ПВ МДБ) СРСР. Після розформування училища під час хрущовського скорочення армії повернувся в середню школу. У 1960 році закінчив середню школу. У 1960 році вступав до Єйського вищого військового авіаційного училища льотчиків (ВВАУЛ), але не пройшов за конкурсом. Вступив до астрофізичного відділку фізичного факультету Ленінградського державного університету. Відучившись один курс, у 1961 році вступив до Єйського ВВАУЛ. У 1965 році закінчив з відзнакою Єйське ВВАУЛ, факультет «Бойове застосування та експлуатація літаків», і отримав диплом з відзнакою за спеціальністю "льотчик-інженер ". У рамках загальнокосмічної підготовки в 1970–1971 роках навчався за програмою 3 курсу Московського авіаційного інституту.

Військова служба[ред.ред. код]

З 4 грудня служив льотчиком-інструктором (пізніше старшим льотчиком-інструктором) у Єйському ВВАУЛ. Літав на літаку СУ-7. Після відставки з загону космонавтів перейшов на службу в Центр підготовки космонавтів (ЦПК).

Космонавтика[ред.ред. код]

Служба в загоні космонавтів[ред.ред. код]

По завершенні загальнокосмічної підготовки 15 червня 1972 призначений космонавтом 1-го відділу 1-го управління. 30 квітня 1974 призначений космонавтом 3-го відділу (програма ЕПАС) 1-го управління. З 30 березня 1976 року – командир групи міжнародних космічних програм. 30 січня 1979 призначений командиром групи авіаційно-космічних систем (програма «Буран»). З 19 листопада 1983 року заступник командира загону космонавтів ЦПК.

Космічна підготовка[ред.ред. код]

У липнігрудні 1972 року проходив підготовку у складі групи космонавтів за програмою «Спіраль».

З грудня 1972 року до травня 1973 року проходив підготовку в групі космонавтів за радянсько-американською програмою.

З травня 1973 року до листопада 1974 року проходив підготовку в радянсько-американській програмі у ролі командира 3-го (резервного) екіпажу для першого випробувального польоту, разом з Борисом Андрєєвим. У липні 1973 року проходив підготовку разом з американськими астронавтами в Космічному центрі ім. Л.Джонсона.

З грудня 1974 року до червня 1975 року проходив підготовку як командир 4-го екіпажу космічного корабля «Союз-19» разом з Борисом Андрєєвим.

З вересня 1975 року до 20 вересня 1977 року проходив підготовку як командир першої експедиції відвідування ДОР «Салют-6», разом з Петром Колодіним. У ході підготовки відпрацьовував дії у відкритому космосі. У вересні екіпаж було переформовано. У жовтні—грудні 1977 року проходив підготовку до польоту за тією ж програмою разом з Олегом Макаровим.

Перший політ[ред.ред. код]

З 10 по 16 січня 1978 року в ролі командира 1-ї експедиції відвідин на орбітальній станції «Салют -6» разом з Олегом Макаровим. Стартував на «Союз-27», посадка на «Союз-26».

Позивний: «Памір-1».

Тривалість польоту склала 5 діб 22 години 58 хвилин 58 секунд.

З 20 листопада 1978 року 18 травня 1979 року проходив підготовку в ролі командира 2-го (дублюючого) радянсько-угорського екіпажу експедиції відвідин ДОР «Салют-6», разом з уБейлою Мадярі (Угорщина). Політ було відкладено через аварію коригуючої гальмівної рухової установки на космічному кораблі «Союз-33», у зв'язку з чим з 3 вересня 1979 до 12 травня 1980 року проходив підготовку в режимі підтримки тренованості. Під час старту транспортного корбля «Союз-36»26 травня 1980 року був дублером командира корабля.

З 1 жовтня 1980 до 6 березня 1981 готувався як командир основного радянсько-монгольського екіпажу відвідин ДОР «Салют-6» разом з Жугдердемідійном Гуррагчею (Монголія).

Другий політ[ред.ред. код]

Політ здійснено з 22 по 30 березня 1981 року в ролі командира радянсько-монгольського екіпажу на космічному кораблі «Союз-39» за програмою 10-ї експедиції відвідин на орбітальну станцію «Салют-6» разом із Жугдердемідійном Гуррагчею (Монголія)

Позивний: «Памір-1»

Тривалість польоту — 7 діб 20 годин 42 хвилини 58 секунд.

З 1 червня 1981 до січня 1982 проходив підготовку як командир резервного екіпажу за програмою 1-ї основної експедиції на ОС «Салют-7» разом з Олександром Александровим.

10 січня 1982 замінив відстороненого через хворобу Юрія Малишева і продовжив підготовку як командир основного екіпажу за радянсько-французькою програмою разом з Олександром Іванченковим і Жан-Лу Кретьєном.

Третій політ[ред.ред. код]

Політ здійснив з 24 червня до 2 липня 1982 року як командир екіпажу космічного корабля «Союз Т-6» за радянсько-французькою програмою PVH експедиції відвідин на орбітальну станцію «Салют-7» разом із О.Іванченковим и Ж.-Л Кретьєном.

Тривалість польоту становила 7 діб 21 годину 50 хвилин 52 секунди.

З квітня до жовтня 1983 року готувався як командир 3-го (резервного) екіпажу за програмою 3-ї основної експедиції на орбітальну станцію «Салют-7» разом з Мусою Манаровим.

З 26 грудня 1983 до 4 липня 1984 проходив підготовку як командир основного екіпажу за програмою експедиції відвідин орбітальної станції «Салют-7» разом зі Світланою Савицькою та Ігорем Волком.

Четвертий політ[ред.ред. код]

З 17 до 29 липня 1984 року як командир екіпажу КК «Союз T-12» за програмою експедиції відвідин на орбітальну станцію«Салют-7» разом зі Світланою Савицькою та Ігорем Волком.

Позивний: «Памір-1».

Під час польоту виконав один вихід у відкритий космос: 25 липня 1984 — тривалістю 3 години 34 хвилини.

Тривалість польоту — 11 діб 19 годин 14 хвилин 36 секунд.

З 18 березня до 22 травня 1985 року проходив підготовку як командир основного екіпажу за програмою порятунку ДОР "Салют-7"та першого етапу 4-ої основної експедиції, разом з Віктором Савіних.

П'ятий політ[ред.ред. код]

З 6 червня до 26 вересня 1985 року як командир екіпажу космічного корабля "Союз T-13"за програмою порятунку орбітальної станції «Салют-7», разом з Віктором Савіних. Вперше виконано стикування з некерованою, непрацездатною станцією. Екіпаж відновив працездатність станції.

Здійснив посадку разом з Георгієм Гречком. Віктор Савіних продовжив роботу на станції.

Позивний: «Памір-1».

Під час польоту виконав один вихід у відкритий космос: 02.08.1985 — тривалістю 5 годин 00 хвилин.

Тривалість польоту — 112 діб 3:00 12 хвилин 06 секунд.

Відрахований із загону космонавтів 24 липня 1986 у зв'язку з призначенням заступником начальника 1-го управління ЦПК.

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороди інших країн[ред.ред. код]

Командор ордена Почесного легіону (Франція, 1982), нагороджений медаллю «Золота Зірка» Героя МНР та орденом Сухе-Батора (МНР, 1981), орденом Державного Прапора Угорської Народної Республіки (1980), та двома медалями МНР.

Інше[ред.ред. код]

На честь космонавта названо астероїд 3170 Джанібеков[1].

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3