Джебель-Бу-Хедма (біосферний заповідник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Джебель-Бу-Хедма»
Розташування: Туніс Туніс
Координати: 34°28′ пн. ш. 9°32′ сх. д. / 34.467° пн. ш. 9.533° сх. д. / 34.467; 9.533Координати: 34°28′ пн. ш. 9°32′ сх. д. / 34.467° пн. ш. 9.533° сх. д. / 34.467; 9.533
Площа: 164,88 га
Заснований: 18 грудня 1980 року

Джебель-Бу-Хедма (англ. Djebel Bou-Hedma), або Бухедма (англ. Bouhedma) — біосферний резерват і національний парк в Тунісі.

Фізико-географічна характеристика[ред.ред. код]

Національний парк розташований в 85 км на схід від Гафси, в 100 км від Макнессі. Середземне море знаходиться в 45 км на схід від резервату. Парк розташований в південно-східній частині Сахарського Атласу і являє собою субтропічний степ[1].Висота над рівнем моря коливається від 90 до 840 метрів[2].

У базі даних всесвітньої мережі біосферних резерватів зазначені наступні координати заповідника: 34°24′ пн. ш. 09°23′ сх. д. / 34.400° пн. ш. 9.383° сх. д. / 34.400; 9.383 — 34°32′ пн. ш. 09°41′ сх. д. / 34.533° пн. ш. 9.683° сх. д. / 34.533; 9.683. Згідно з концепцією зонування резерватів загальна площа території, яка становить 169,88 км² (при площі національного парку 164,88 км²), розділена на три основні зони: ядро — 88,14 км², буферна зона — 42,74 км² і зона співпраці — 39,0 км²[3]

Флора і фауна[ред.ред. код]

Хоча рослинний світ Бухедми в цілому є типовим для Тунісу і являє собою середземноморський біом з напівпосушливими лісами і степами, він знаменитий реліктової саваною, якої більше в Тунісі не залишилося.[4]

На території резервату виростають 485 видів рослин[5]. Рослинний світ представлений саваною з Acacia raddiana, Cenchrus ciliaris, Digitaria nodosa, Aristida plumosa, Aristida obtusa, Artemisia herba alba, степами Rhanterium suaveolens, Arthrophytum scoparium, Gymnocarpus decander і Stipa tenacissima[6].

Рідкісні види тварин: Addax nasomaculatus, Struthio camelus australis і Gazella dama mhorr[7]

Взаємодія з людиною[ред.ред. код]

У 1977 році був утворений біосферний резерват, а в 1980 році значна його територія стала національним парком. У 1995 році резерват став частиною мережі ROSELT, яка займається моніторингом регіону Сахари і Сахеля[8].З 2001 року частина території знаходиться в списку особливо важливих місць міжнародної організації з захисту птахів[9].На території резервату заснований екологічний музей.

За даними 1999 року на території резервату проживало близько 1400 чоловік. Основні проблеми, з якими зіткнувся резерват, є опустелювання і ерозія грунтів. Саме в цьому напрямку ведуться основні дослідження, які зокрема пов'язані з відновленням природного чагарнику, зокрема Acacia raddiana[10].

На території парку зустрічаються сліди перебування доісторичних людей, періоду неоліту. У більш сучасних будівлях, датованими кінцем XIX століття які є притулком для караванів, розташовується адміністрація резервату[11].

Примітки[ред.ред. код]