Джейн Ейр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джейн Ейр
Jane Eyre title page.jpg
Титульна сторінка першого видання
Оригінал Jane Eyre
Жанр готичний роман, роман / роман
Автор Шарлотта Бронте
Мова англійська мова
Виданий 16 жовтня 1847

«Джейн Ейр» (англ. Jane Eyre) — класичний роман Шарлотти Бронте, один з найвідоміших романів у Великій Британії.

Книга оповідає про непросту долю сироти із сильним, незалежним характером, про її дитинство, дорослішання, пошук свого шляху й подоланні перешкод, що встають на цьому шляху.

Сюжет[ред.ред. код]

Маленька Джейн Ейр втрачає батьків і переїжджає до будинку свого дядька. Згодом помирає і він. Дядькова дружина місіс Рід ненавидить свою племінницю, а її діти постійно б'ють її. Після чергових побоїв аптекар, що приїхав оглянути дівчинку радить місіс Рід віддати її до школи.

Джейн Ейр потрапляє в Ловудську школу для дівчаток. Директор називає її брехухою, але попри це, в неї складаються добрі відносини з учителями та іншими ученицями. Закінчивши школу, Джейн працює там вчителькою. Але вона прагне змін, тому дає оголошення в газету і влаштовується гувернанткою в маєток Торнфілд. Її учениця - маленька Адель, вихованка господаря маєтку містера Рочестера. Він дуже гордий, зверхній, та разом з тим самоіронічний. Джейн цікава ця людина. Сам Рочестер звик до уваги самовдоволених та багатих дам. Тож скромний характер Джейн Ейр теж зацікавлює його. Вони проводять за розмовами багато часу.

Якось в маєток прибувають гості, знайомі містера Рочестера. Стає зрозуміло, що Рочестер збирається одружитися з красунею Бланш Інгрем. Джейн засмучена. Вона закохана в Рочестера і вважала, що й він також небайдужий до неї. Джейн отримує лист. Їй повідомляють, що місіс Рід помирає і хоче її бачити. Коли Джейн приїхала до будинку тітки місіс Рід розповіла, що Джейн має ще одного дядька, і він хоче її вдочерити. Після смерті тітки Джейн повернулася до Торнфілду. Рочестер зустрічає її та переконує що кохає її, а не Бланш і пропонує Джейн одружитися. Спочатку Джейн не вірить, але переконавшись у щирості Едвардових почуттів, погоджується. Під час вінчання стає відомо, що Рочестер вже має дружину. Багато років тому батько Едварда, щоб не ділити спадок між двома синами одружив його на заможній божевільній Берті.

Джейн тікає з Торнфілду. Вона намагається знайти роботу, але марно. Не маючи грошей, вона довгий час голодує і зрештою непритомніє. Джейн дають прихисток сестри Діана й Мері. Їхній брат Сент-Джон Ріверс влаштовує Джейн сільською вчителькою. Джейн приховує своє справжнє ім'я, але випадково Діана й Мері дізнаються його. Виявляється, що Джейн їхня двоюрідна сестра. Радість Джейн затьмарюється лише сумом за коханим. Сент-Джон мріє стати місіонером та поїхати до Індії. Він пропонує Джейн стати його дружиною, адже вона підходить на роль дружини місіонера. Джейн вагається.

Одного вечора їй здається, що Едвард її кличе. Джейн Ейр нічого не знає про долю свого коханого, тому поспішає до Торнфілду. Там вона бачить, що будинок зруйнований. Джейн дізнається, що божевільна місіс Рочестер влаштувала пожежу і загинула. Едвард Рочестер залишився калікою. Він втратив руку і став сліпим. Тепер він мешкає у віддаленому маєтку. Джейн поспішає до коханого. Рочестер щасливий, що Джейн поруч. Але він не хоче, щоб Джейн присвятила себе сліпому каліці. Вона переконує Едварда у своїй відданості і коханню. Для неї важливо бути поруч, а його вади її не хвилюють. Незабаром вони побралися. За кілька років зір Едварда Рочестера частково відновився і він зміг побачити свого первістка.

Публікація[ред.ред. код]

Уперше був опублікований в 1847 році «Смітом Елдером і Ко» (Smith, Elder & Company), Лондон із заголовком «Jane Eyre: An Autobiography» під псевдонімом Коррер Біль (Currer Bell). Відразу ж після публікації книга заслужила любов читачів і гарні відгуки критиків, включаючи Вільяма Теккерея, якому Бронте присвятила друге видання.

Ілюстрація в книзі

Прототипи[ред.ред. код]

Ранні події, де осиротіла Джейн відправляється в сувору школу, засновані на особистому досвіді автора. Дві її сестри вмерли в дитинстві в результаті поганих умов в інтернаті. Засновник школи написаний із преподобного Вільяма Каруса Вілсона (1791-1859), а Елен Бернс — з Марії Бронте, сестри письменниці. Ці факти були опубліковані в книзі «The Life of Charlotte Bronte» (1857), написаною її подругою Елізабет Гаскелл.

Готично похмурий маєток Торнфільд, імовірно, створено з оглядкою на Норт-Ліс-Голл поблизу Гейзерсейджа (North Lees Hall, near Hathersage in the Peak District). Шарлотта відвідала його зі своєю подругою Еллен Нассі (англ. Ellen Nussey) влітку 1845 року.

Літературні мотиви й алюзії[ред.ред. код]

В «Джейн Ейр» використано багато традицій готичного роману, наприклад, готичний маєток. У романі фігурує Байронівський герой (Рочестер), а також божевільна жінка (Берта, його дружина). Берта кидається на свого брата «подібно вампіру». Також присутні літературні алюзії на Біблію, англійські казки, «Шлях Пілігрима», «Загублений Рай», добутку Вальтера Скотта.

Крім того, Бронте в книзі уникає деяких штампів вікторианського роману, наприклад, не виведене примирення між Джейн і вмираючою тіткою, і не показана «занепала жінка».

Екранізації[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]