Джек Ніколсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джек Ніколсон
Jack Nicholson
Jack Nicholson.0920.jpg
Джек Ніколсон на кінопрем'єрі The Bucket List, 21 січня 2008 року
Ім’я при народженні Джон Джозеф Ніколсон
(англ. John Joseph Nicholson)
Народження 22 квітня 1937(1937-04-22) (78 років)
Нептун, Нью-Джерсі, США
Громадянство США США
Рід діяльності кіноактор
Роки діяльності 1958 — і дотепер
Сторінка в інтернеті www.jack-nicholson.info
Нагороди

«Оскар» (1975, 1983, 1997)
«Золотий глобус» (1974, 1975, 1983, 1985, 1997, 1999, 2002)
«BAFTA» (1973, 1975, 1977, 1983)

Джек Ніколсон (* 22 квітня 1937, повне ім'я — Джон Джозеф Ніколсон, англ. John Joseph Nicholson, Нептун, Нью-Джерсі, США) — американський кіноактор, режисер, продюсер, сценарист, який здобув всесвітнє визнання виконанням ролей невротичних персонажів.

Біографія та кар'єра[ред.ред. код]

Джек Ніколсон (*22 квітня 1937, повне ім'я — Джон Джозеф Ніколсон, англ. John Joseph Nicholson, Нептун, Нью-Джерсі, США) — американський кіноактор, режисер, продюсер, сценарист. Ніколсон номінувався на премію «Оскар» Академії кіномистецтва США 12 разів і здобував її тричі: два рази в категорії найкращий актор і один раз в категорії найкращий актор другого плану. Серед чоловіків стільки ж Оскарів за акторську гру отримав лише Волтер Бреннан, а загалом більше Оскарів (чотири) отримала лише Кетрін Гепберн. Ніколсон також один з двох акторів, які номінувалися за акторську гру в кожному десятиріччі, починаючи з 1960-х (інший — Майкл Кейн). Ніколсон здобув 7 Золотих Глобусів, а також, у 2001 році був удостоєний почестей центра Кенеді за досягнення впродовж акторської кар'єри. Премію Американського інституту кіномистецтва за досягнення впродовж всього життя Ніколсон отримав ще в 1994 році. Найвизначніші з його фільмів Безпечний їздок (Easy Rider), П'ять легких п'єс (Five Easy Pieces), Китайський квартал, Політ над гніздом зозулі, Пасажир, Сяйво, Мова ніжності (Terms of Endearment), Бетмен, Декілька хороших хлопців (A Few Good Men), Краще не буває, Про Шмідта, Любов за правилами і без, Відступники.

Він читав сценарії і хапався за будь-які пропозиції, які йому надходили [1]. У 1958 році Ніколсон був звільнений з компанії Warner Bros., де був задіяний на знімальних майданчиках кількох телесеріалів [1]. Така ж доля спіткала і його колегу, актора Волтера Маттау [1]. Пізніше Джек зізнавався, що звільнили їх з-за «поганої поведінки» — терміну, який ніхто не міг пояснити [1].

Першим учителем Ніколсона був Джефф Корі[en] (1914–2002), який навчив його азам акторського мистецтва: «Мій перший вчитель Джефф Корі любив говорити, що все мистецтво може бути лише стимулюючої відправною точкою. Ти не можеш змінити світ, але можеш змусити його мислити», — говорив Джек [1]. Луана Андерс[en] (1938–1996), з якою Ніколсон був знайомий ще з часів роботи в MGM, і Джуд Тейлор[en] (1932–2008) представили Ніколсона Корі, після чого Джек став відвідувати його акторські курси [1]. Корі користувався авторитетом в акторських колах США, серед його учнів були Річард Чемберлен, Пет Бун, Джейн Фонда, Ентоні Перкінс, Саллі Келлерман і Ірвін Кершнер [2]. Згідно Корі, «Ніколсон був дуже приємним молодиком» [2]. Джек зізнавався, що його вчитель був не в захваті від даного курсу, стверджуючи, що акторській грі Ніколсона не вистачає «поезії», і називаючи його «фізично інертним» [2]. Крім того, саме на курсі Корі Ніколсон зустрів свою першу дівчину: «Він побачив мене на курсі і вирішив, що нам треба вийти», — говорила Джорджіана Картер, невисока блондинка з Південної Каліфорнії. — "Він був на рік молодший за мене і серйозно мене домагався. Джек мені дуже сподобався, і скоро я зрозуміла, що зовсім без нього не можу "[3].

«Плакса-вбивця»[ред.ред. код]

Режисер і продюсер Роджер Корман, в чиїх фільмах Джек Ніколсон виконав свої перші ролі

Джек продовжував вчитися на курсі Корі, і настав день, коли Джефф сказав Ніколсону, що він готовий до першої кінопробі [3]. Так, навесні 1958 газета Asbury Park Press повідомила, що "Джек Ніколсон, який виконував головні ролі в Манаскуанской старшій школі, сьогодні зіграє в молодіжному трилері Плакса-вбивця. Пізніше Ніколсон говорив, що тоді він думав: «Всього два місяці в цій справі, і я вже отримав головну роль. Я — зірка!» [4] Фільм був заснований на реальних подіях — пограбуванні придорожнього кафе в Інглвуді, Каліфорнія [4]. Сценаристами виступили працівники категорії B (низькобюджетних фільмів) — Лео Гордон[en] (1922–2000; актор, що став сценаристом) і колишній доктор Мелвін Леві [4]. У сценарії Гордона-Леві персонаж Ніколсона Джиммі Воллес змушений вдатися до насильства, коли два злочинці намагаються зґвалтувати його дівчину і б'ють його самого до напівсмерті [4]. Воллес буквально божеволіє після цього інциденту і захоплює в заручники всіх відвідувачів придорожнього кафе, розташованого неподалік [4]. Кінець фільму трагічний — Уоллеса вбивають співробітники поліції, які прибули за викликом [4].

Фільм провалився як у комерційному плані, так і в критичному, акторська гра Ніколсона також була піддана різкій критиці [4]. Більшість рецензентів зазначало, що молодому Ніколсону просто не дали розкритися в цій картині [4]. Актриса Мітці Макколл[en] (нар. 1932), колега Джека по фільму, говорила: "Він був дуже серйозний, коли працював над роллю, і відданий навіть такому сміхотворному фільму категорії B "[4]. Сам Ніколсон назвав шість днів зйомок у фільмі «сліпучим туманом»: "Я був повністю залучений в це і використовував всі ті релігійні речі, що вивчив на курсі. Я постійно готувався і переписував всі свої репліки в сценарії, там був повний безлад з примітками і всім таким. Потім я подивився фільм і зрозумів, що він жахливий "[5]. Таку ж думку про стрічку склали і глядачі, які, згідно Николсону, під час показу рекламних уривків з фільму в Голлівуд е ставали скаженими і починали свистіти [5]. Джек звільнився з театру і, за словами Мітці Макколл, щосереди заявлявся в голлівудське агентство з працевлаштування [5].

Тільки одне ім'я (крім самого Ніколсона), згадане в титрах фільму, досі на слуху [5]. Виконавчий продюсер картини Роджер Корман заплатив 7000 доларів кінокомпанії American International Pictures[en] тільки за початок зйомок в її павільйонах [5]. Корман і Ніколсон познайомилися на акторських курсах Джеффа Корі, де Корман підшукував нові таланти [6]. Джек був ідеальним кандидатом для зйомок у новому фільмі [6]. "Ніколсон був наполегливим. Він не боявся Роджера. Він хотів бути актором, сценаристом, робити всю роботу, а для цього він користувався властивою йому нахабністю ", — говорив біограф Кормана Беверлі Грей [6].

«Занадто пізно для кохання»[ред.ред. код]

Виконавши роль гонщика-бунтаря Джонні Веррона в драмі Харві Бермана «Дика їзда[en]», Ніколсон приступив до роботи над низькобюджетних незалежним фільмом Річарда Раша «Занадто пізно для кохання[en]», де йому була призначена роль лиходія Бадді [7]. "Це був експлуатаційний фільм з бюджетом в районі 50 тисяч доларів. Ми продали його Universal за 250 тисяч, і він став хітом якраз в той чарівний час, коли критики винайшли « нову хвилю» ", — говорив Раш [7]. За словами режисера, фільм став першим винаходом «нової хвилі», а в Європі картина йшла під назвами «Медовий місяць в середній школі» та «Підлітки-коханці» через те, що в ній показувалися тоді заборонені речі, на зразок підліткової вагітності [7]. Примітно, що в написанні сценарію Рашу допомагав тоді ще нікому не відомий Френсіс Форд Коппола, який, як говорив Раш, більше володів юнацьким духом, ніж дисципліною [7].

Будучи популярним в драйв-інах і зарубіжних країнах, «Занадто пізно для кохання» посів ще одне місце в фільмографії Ніколсона, проте перший справжній успіх очікував його в магазинчику за рогом [7].

« Магазинчик жахів»[ред.ред. код]

Джек Ніколсон в ролі Уїлбура Форсу

«Магазинчик жахів» — саме таку назву Роджер Корман дав своєму новому фільму, екранізації науково-фантастичного оповідання Артура Кларка «Норовлива орхідея», що розповідає про ботаніку, який відкриває новий вид хижої орхідеї і згодовує їй свою зарозумілу тітку [8]. Згідно з іншими джерелами, основою сценарію для фільму послужила розповідь Джона Кольера «Зелені мысли»[9].

Картина була знята за рекордні два дні з бюджетом в 27 тисяч доларів, а сам Ніколсон говорив: «Я вирушав на зйомки, знаючи, що я повинен бути вкрай химерним, так як Роджер спочатку взагалі не хотів брати мене на цю роль. Іншими словами, я не міг зіграти це так, як було в сценарії, тому я робив багато дивного лайна, яке, як я думав, повинно було бути смішним» [10]. Після прибуття на знімальний майданчик Джеку повідомили, що він буде грати разом зі старим другом Джоном Шенером [10]. Коли обидва з'явилися на зйомках, Корман віддав Николсону останні шість сторінок сценарію, а Шенеру — перші [10]. Решта сторінки режисер розірвав на дві половини, одну з яких віддав Джеку, а другу — Шенеру [10]. От і все. Це все, що ми знали про фільм. Я навіть не здогадувався, як він називався. Мені довелося умовити Шенера прочитати його половину сторінок ", — зізнавався Ніколсон [10].

Таким чином, легковажний мазохіст Уилбур Форс, якого і зіграв Джек, що прийшов на прийом до стоматолога, став першим у ланцюжку запам'ятовуються персонажів актора [8]. «Ніякого новокаїн а, він притупляє всі відчуття», — говорив Форс у фільмі [8].

«Ворон»[ред.ред. код]

У період з 1961 по 1963 Ніколсон знімався переважно в телесеріалах і телефільмах, в число яких входять «Морська полювання[en]», "Бронко[en] «і» Гавайський очей[en] ". У 1963 році режисер Роджер Корман, який раніше працював з Джеком в картинах «Плакса-вбивця» і «Магазинчик жахів», запросив його на другорядну роль у комедійному хоррорі " Ворон ". Персонаж Джека — Рексфорд Бедлоу, син члена Братства магів Адольфуса Бедлоу у виконанні Петера Лоррен.

Сценарій фільму був добре продуманий і базувався на вільній інтерпретації вірша «Ворон» Едгара Аллана По [11]. Створив його майстер фільмів жахів, письменник Річард Метісон [11]. Постійні сценаристи Кормана Лео Гордон і Джек Хілл[en] відмовилися від участі в картині, нарікаючи на те, що їхня робота потоне в поганому акторській майстерності і режисури [11]. Корман казав: «Я пояснив Джеку, що Борис Карлофф попрацює з ним дня два, після чого я напишу решту картини, а він буде її зіркою» <refThe Second Century of Cinema: The Past and Future of the Moving Image</ref>. Крім того, Корман зізнавався, що в останній день зйомок фільму на посту режисера його замінив Ніколсон, який зняв кілька сцен.

Ніколсон зіграв свою роль, як він пізніше зізнавався, не побоюючись присутності зірок першої величини на знімальному майданчику [11]. "У фільмі було занадто багато веселунів. Роджер доносив до мене: «Ти не можеш бути таким же кумедним, як вони». Це і вся інтерпретація ролі від Роджера "- говорив він [11]. Джек приділяв багато уваги інтонацій Карлоффа і дикції Вінсента Прайса [11]. На знімальному майданчику він здружився з Петером Лоррен, який, вже будучи тяжко хворим, дав Николсону рада, який той запам'ятав на все життя: «Якщо ти хочеш вижити в цьому бізнесі, тобі краще бути більш бережливим» [11].

Зйомки «Ворона» були закінчені в жовтні 1962 року [12].

«Страх»[ред.ред. код]

Через кілька днів після закінчення зйомок «Ворона» Корман приступив до роботи над ще одним фільмом жахів — «Страх». Режисер вирішив довго не возитися з кастингом і створенням декорацій, тому на головні ролі запросив того ж Ніколсона і Карлоффа, а декорації залишив ті ж, що були на знімальному майданчику «Ворона»[13]. Як і в попередньому фільмі Кормана, Ніколсон зайняв крісло режисера і зняв кілька сцен.

Ранні роботи Ніколсона були розкритиковані критиками, що підтверджує і цей фільм. Режисер Пітер Богданович заявляв, що «запам'ятав Ніколсона поганим актором тільки завдяки цьому фільму», а критик Філ Холл з сайту FilmThreat помічає, що герой Джека одягнений в костюм Марлона Брандо з фільму «Любов імператора Франції[en]»[14]. Крім того, Хол назвав гру Ніколсона «порожній і одноманітною»[15]. Сам Джек відгукувався про картину так: «Думаю, що найсмішніше час, який я коли-небудь проводив у кіноапаратною кімнаті, було за переглядом» Страху «. Фільм був неймовірно поганий».

Наступні роботи[ред.ред. код]

Оскільки роботу актора в 1960-і знайти було важко, Ніколсон став все частіше працювати над сценаріями. В результаті народилися «Острів грому» (англ. Thunder Island) (1963), " Політ в лють[en] «(1964), „ Втеча в нікуди“ (1965) і рекламний художній фільм» Ватажок[en]« (1968) про групу» The Monkees ". Ці фільми не завоювали особливої ​​популярності, але принаймні давали Николсону стабільну роботу. В світі ситком ів він також з'явився в двох епізодах Шоу Енді Гріффіта[en] в ролі Марвіна Дженкінса (1966 — 1967).

Фільмографія[ред.ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2010 ф Звідки ти знаєш? How Do You Know Чарльз
2007 ф Доки не склеїв ласти The Bucket List Едвард Коул
2006 ф Відступники The Departed Френк Кастелло
2003 ф Кохання за правилами... і без Something's Gotta Give Гаррі Санборн
2003 ф Управління гнівом Anger Management доктор Бадді Райдел
2002 ф Про Шмідта About Schmidt Воррен Шмідт
2001 ф Обіцянка The Pledge Джеррі Блек
1997 ф Краще не буває As Good as It Gets Мелвін Удал
1996 ф Марс атакує! Mars Attacks! Президент Джеймс Дейл / Арт Ленд
1996 ф Вечірня зірка The Evening Star Гаррет Брідлав
1996 ф Кров і вино Blood and Wine Алекс Гейтс
1995 ф Постовий на перехресті The Crossing Guard Фредді Гейл
1994 ф Вовк Wolf Вілл Рендал
1992 ф Гоффа Hoffa Джеймс Гоффа
1992 ф Декілька хороших хлопців A Few Good Men полковник Натан Р. Джессап
1992 ф Чоловічі клопоти Man Trouble Юджин Ерл Екслайн, Гаррі Блісс
1990 ф Два Джейка The Two Jakes Джейк Гіттес
1989 ф Бетмен Batman Джокер / Джек Напье
1987 ф Будяк Ironweed Френсіс Фелан
1987 ф Теленовини Broadcast News Білл Роріш
1987 ф Іствікські відьми The Witches of Eastwick Деріл Ван Хорн
1986 ф Ревнощі Heartburn Марк Форман
1985 ф Честь сім'ї Пріцці Prizzi's Honor Чарлі Партанна
1983 ф Мова ніжності Terms of Endearment Гаррет Брідлав
1982 ф Кордон The Border Чарлі Сміт
1981 ф Червоні Reds Юджин О'Ніл
1981 ф Регтайм Ragtime пірат на пляжі
1981 ф Листоноша завжди дзвонить двічі The Postman Always Rings Twice Френк Чемберс
1980 ф Сяйво The Shining Джек Торренс
1978 ф Прямуючи на південь Goin' South Генрі Ллойд Мун
1976 ф Останній магнат The Last Tycoon Бриммер
1976 ф Закрути Міссурі The Missouri Breaks Том Логан
1975 ф Пролітаючи над гніздом зозулі One Flew Over the Cuckoo's Nest Рендл Патрик Макмерфі
1975 ф Стан The Fortune Оскар
1975 ф Томмі Tommy фахівець
1975 ф Професія: репортер Professione: reporter Девід Локк
1974 ф Китайський квартал Chinatown Джейк Гіттс
1973 ф Останній наряд The Last Detail Біллі Баддаскі
1972 ф Садовий король The King of Marvin Gardens Девід Стеблер
1971 ф Безпечне місце A Safe Place Мітч
1971 ф Пізнання плоті Carnal Knowledge Джонатан
1970 ф П'ять легких п'єс Five Easy Pieces Роберт Дюпі
1970 ф У ясний день побачиш вічність On a Clear Day You Can See Forever Тед Прінгл
1970 ф Порушники спокою The Rebel Rousers Банні
1969 ф Безтурботний їздець Easy Rider Джордж Генсон
1968 ф Голова Head режисер у ресторані
1968 ф Псих виходить Psych-Out Стоні
1967 ф Різанина в день Святого Валентина The St. Valentine's Day Massacre Джино, вбивця
1967 ф Ангели пекла на колесах Hells Angels on Wheels Поет
1966 ф Втеча в нікуди Ride in the Whirlwind Вес
1966 ф Вогонь на поразку The Shooting Біллі Спір
1964 ф Чорний вхід у пекло Back Door to Hell Барнет
1964 ф Втеча до люті Flight to Fury Джей Вікхем
1964 ф Лейтенант Пульвер Ensign Pulver Йомен Долан
1963 ф Терор The Terror Лейтенант Андре Дювальє
1963 ф Ворон The Raven Рексфорд Бедло
1962 ф Покинута земля The Broken Land Вілл Броціус
1960 ф Стадс Лоніган Studs Lonigan Вері Рейлі
1960 ф Магазинчик жахів The Little Shop of Horrors Вілбур Форсе
1960 ф Дика гонка The Wild Ride Джонні Варрон
1960 ф Занадто рано для любові Too Soon to Love Бадді
1958 ф Плакса-вбивця The Cry Baby Killer Джиммі Воллес

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е McDougal , 2008, p. 27
  2. а б в McDougal , 2008, p. 28
  3. а б McDougal , 2008, p. 29
  4. а б в г д е ж и к McDougal , 2008, p. 30
  5. а б в г д McDougal , 2008, p. 31
  6. а б в McDougal , 2008, p. 32
  7. а б в г д McDougal , 2008, p. 38
  8. а б в McDougal , 2008, p. 40
  9. http://www.independent.co.uk/arts-entertainment/books/features/forgotten-authors-no-34-john-collier-1689028.html%7Ctitle=Forgotten authors No. 34: John Collier]
  10. а б в г д McDougal , 2008, p. 39
  11. а б в г д е ж McDougal , 2008, p. 47
  12. McDougal , 2008, p. 48
  13. Nearer My Corman to Thee
  14. [http:/www.filmthreat.com/features/38280/ THE BOOTLEG FILES: THE TERROR]
  15. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок .D0.A1.D1.82.D1.80.D0.B0.D1.85 не вказаний текст

Посилання[ред.ред. код]


Актор Це незавершена стаття про актора або акторку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.