Джемаль Гейдар Джахидович
| Джемаль Гейдар Джахидович | |
|---|---|
| рос. Гейдар Джахидович Джемаль | |
 | |
| Народився |
6 листопада 1947 Москва, СРСР |
| Помер |
5 грудня 2016[1] (69 років) Алмати, Казахстан |
| Поховання | Baganashyld |
| Країна |
 СРСР Росія |
| Діяльність | політик, прозаїк-романіст, філософ, політичний активіст, поет |
| Галузь | іслам[2], ісламізм[2], Islam and societyd[2] і поезія[2] |
| Знання мов | російська[2] |
| Партія | islamic committee of Russiad і Лівий фронт |
| Конфесія | іслам |
| Батько | Q100975434? |
| Діти | Джемаль Орхан Гейдарович |
| Автограф |
 |
| Сайт | bnaweet.net |
Гейда́р (Джахи́дович) Джема́ль (6 листопада 1947, Москва, Російська РФСР — 5 грудня 2016, Алмати, Казахстан) — російський ісламський діяч; публіцист, політичний оглядач і коментатор.
Голова «Ісламського комітету Росії»; постійний член Народного арабського та ісламського конгресу[en] (НАІС); член координаційної ради Лівого фронту Росії; член Національної асамблеї руху Інша Росія. За віросповіданням — мусульманин-шиїт.[3]
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в Москві в азербайджансько-російській сім'ї[4]. Систематичної освіти не здобув. За допомогою рідні його пристроєно в тоді елітарний і напівзакритий Інститут східних мов при МДУ. Після року навчання його звідти відраховано (з його слів — за «буржуазний націоналізм»). Працював коректором у державному видавництві «Медицина», належав до різних московських маргінальних та підпільних гуртків та угруповань. Наприкінці 1970-х разом із О. Дугіним вступив до неофашистсько-езотеричного гуртка Євгена Головіна, «Чорний орден SS», де Головін вважався його «рейхсфюрером». У 1988 знову ж разом з Дугіним вступив у російську націоналістичну спілку «Пам'ять». Його вигнано звідти, після чого Джемаль примкнув до літературно-містичного гуртка письменника Ю. Мамлеєва.
У 1990 р. взяв участь у заснуванніі так званої «Ісламської партії відродження Росії» і став заступником голови. У 1991—1993 рр. випускав газету «Аль-Вахдат» («Єднання»). У 1993—1996 гроках вів декілька телепрограм на російському телебаченні, присвячених ісламським проблемам («Нині», «Мінарет» та ін.). Багато публікується в російських ЗМІ, дає інтерв'ю.
У 1999 р на православно-ісламській конференції в Санкт-Петербургу висунув тезу про можливість стратегічного союзу ісламу та православ'я в рамках антизахідного російського проекту. Має прізвиська «ісламський революціонер» та «ісламський марксист»[5]. Виступає з відверто анти-вірменськими заявами, вважає, що вірменів як нації не існує, а Вірменія як самостійна держава не має права на існування [джерело?].
У 2001 році очолив ініціативу взаємодії політичного ісламу та західних антиглобалістів. 10 березня 2010 р. підписав звернення російської опозиції Путін повинен піти.
Критика[ред. | ред. код]
Г.Джемаль позиціонує себе як виразника інтересів усієї мусульманської громади Росії. Однак більшість російських мусульман, а також провідні мусульманські лідери Росії таким його не вважають, а його виступи часом оцінюють як провокаційні[6]. У деяких російських політичних колах Г.Джемаля називають «філософом» та «політологом», але якихось наукових праць, щоб їх визнала наукова спільнота, в цих галузях він не має, тому таким його не вважають. Відомі російські ліберальні публіцисти Валерія Новодворська і Костянтин Боровий, вважають його провокатором Кремля і «засланим козачком»[7].
Заява про усунення Путіна[ред. | ред. код]
Після зникнення Путіна з 5 березня 2015 року з усіх російських мас-медіа 14 березня Гейдар Джемаль дав інтерв'ю грузинській телекомпанії «Руставі 2», де висловив думку, що в Росії відбувся державний заколот і президент Володимир Путін утратив реальну владу, а багаторічного очільника особистої охорони Путіна генерал-полковника Віктора Золотова вбито. Також за словами Джемаля, 11 березня у П'ятигорську відбулася виїзна нарада Ради безпеки Росії, де «Рамзан Кадиров капітулював перед Патрушевим»[8][9]
Родина[ред. | ред. код]
- Син: Джемаль Орхан Гейдарович — російський журналіст, один з засновників «Мусульманського союзу журналістів Росії».
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Революція пророків.
- Орієнтація північ.
Посилання[ред. | ред. код]
- Персональний сайт [Архівовано 15 березня 2015 у Wayback Machine.]
- Дайджест «Російський експертний огляд» [Архівовано 24 березня 2012 у Wayback Machine.]
- Г.Джемаль: «Врятувати країну може тільки революція» [Архівовано 30 березня 2012 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б https://pantheon.world/profile/person/Geydar_Dzhemal
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ От имени всех мусульман…. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 28 березня 2012.
- ↑ Гейдар Джемаль. echo.msk.ru. Эхо Москвы. 15 липня 2012. Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 1 серпня 2018.
Г.ДЖЕМАЛЬ: Нет, мама не татарка. У мамы сложное происхождение: ее дед кавказец, а мать ее русская. Дед родился в Астрахани, на рубеже века, юным ушел в Гражданскую войну из достаточно состоятельной семьи, потом прошел путь партийного номенклатурного деятеля, был близок к Маленкову, но рано умер – когда Маленков проиграл Хрущеву, то он неожиданно умер.
(рос.) - ↑ ФСБ: Г.Джемаля підозрюють в тероризмі. Архів оригіналу за 28 березня 2012. Процитовано 28 березня 2012.
- ↑ Муфтий Равиль Гайнутдин отмежевался от провокационного заявления муфтия Аширова и Джемаля. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 28 березня 2012.
- ↑ В.Новодворська та К.Боровий про пропагандисько-провокаційну роль Г.Джемаля
- ↑ В Москве убит генерал Виктор Золотов. Архів оригіналу за 17 березня 2015. Процитовано 15 березня 2015.
- ↑ Гейдар Джемаль: Путин нейтрализован, исполняющим обязанности президента России объявят Медведева, который даст задний ход по Донбассу. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 15 березня 2015.
|
