Джинсова революція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джинсова революція
Minsk opposition meeting after presidental election 2.JPG
Дата: 1926 березня 2006
Місце: Білорусь Білорусь
Привід: офіційні результати президентських виборів
Результат: провал революції, 500 заарештовано
Сторони
МВС Білорусі протестувальники
Лідери
Олександр Лукашенко Олександр Мілінкевич

«Джи́нсова револю́ція» або «Волошко́ва револю́ція» (біл. Джынсавая рэвалюцыя, Валошкавая рэвалюцыя) — акції протесту 19—26 березня 2006 року проти результатів президентських виборів у Білорусі 2006 року.

Попередні події[ред.ред. код]

На зустрічі з виборцями 25 лютого Олександр Мілінкевич заявив: «Я категорично проти всяких революцій. Я за еволюцію. Але влада робить все, щоб вибори вже сьогодні були незаконними. Спостерігач на білоруських виборах має фактично нульові можливості простежити правильність підрахунку голосів. Але, як би не перешкоджала влада, уже ввечері 19 березня ми будемо знати з точністю до десятих, який відсоток голосування».

26 лютого на зустрічі з жителями Мінська Мілінкевич заявив: «Ми нікому не дамо права вкрасти нашу перемогу. 19 березня буде визначатися, чи йдемо ми в майбутнє, чи з'явиться майбутнє в наших дітей, або ми залишаємося на місці, що сьогодні означає відкат назад».

Увечері того ж дня в ефірі Першого національного телеканалу Білорусі був показаний сюжет про обшук в офісі незареєстрованної організації «Партнерство», у ході якого були вилучені заповнені бюлетені exit-polls. За інформацією правоохоронних органів, ці бюлетені ставилися до опитувань, нібито проведеним вільнюськими представництвами американської служби «Геллапа», і на них була проставлена дата — 19 березня (день виборів). В ефірі були показані кадри оперативної зйомки, відповідно до яких, за результатами опитувань на виходах з 107 виборчих дільниць, Олександр Мілінкевич набрав 53,7 відсотка голосів виборців, Олександр Лукашенко — 41,3 відсотки, Олександр Козулін — 3,8 відсотки, Сергій Гайдукевич — 1,2 відсотки[1]

28 лютого директор вільнюського представництва служби Геллапа («Балтік Геллап») Раса Алішаускене повідомила, що «продемонстровані протоколи не мають ніякого відношення до нас. На бланку написана назва нашої організації, але бланк не наш». За її словами, «Балтік Геллап» не планує проведення exit-poll'а в день виборів, але може надати допомогу білоруським соціологам у проведенні соцопитувань на тему виборів і в аналізі результатів досліджень, які представляють різні соціологічні центри Білорусі.

Belarus-Minsk-Opposition Protests 2006.03.19.jpg

1 березня керівник КДБ Білорусі Степан Сухоренко провів прес-конференцію, у ході якої повідомив про розкриття сценарію силового захоплення влади радикальною опозицією після президентських виборів. За його словами, після оголошення результатів виборів 19 березня опозиція мала намір оголосити їх фальсифікованими. «Крапкою відліку повинне було стати провокаційна заява керівників незареєстрованної неурядової організації „партнерство“, що нібито здійснювали паралельне спостереження за виборами». У ході затримки чотирьох керівників цієї організації були вилучені «протоколи exit-polls, які повинні були підтвердити фальсифікацію виборів». Сценарій передбачав організацію в центрі Мінська масового мітингу, у ході якого в юрбі планувалося пустити в хід вибухові пристрої. Після цього повинен був початися захоплення будинків органів влади й вокзалів з метою повної зупинки функціонування держави. Для здійснення силових акцій опозиція, за словами керівника КДБ, мала намір задіяти «бойовиків із Грузії, України, країн колишньої Югославії».

Олександр Мілінкевич також провів прес-конференцію 1 березня, на якій повідомив, що «влади прагнуть незаконно перешкодити проведенню зустрічі єдиного кандидата в президенти Білорусі від демократичних сил з виборцями, запланованої на 2 березня на площі Волі в Мінську». «У випадку зриву зустрічі вся відповідальність за наслідки лягає на представників чинної влади, і це буде означати, що насправді ніяких виборів у країні немає». «Якщо влада почне силові заходи й не дасть можливості завтра провести зустріч з виборцями, ми залишаємо за собою право діяти адекватно. Завтра — вирішальний день, що остаточно сформує відношення об'єднаної демократичної коаліції до фарсу за назвою „вибори президента“. Цей день стане лакмусовим папірцем майбутніх виборів 19 березня».

Ранком 2 березня Олександр Козулін спробував зареєструватися як делегат на Всебілоруські народні збори, що відкривалися в той день, надавши документи, що підтверджують правочинність такого бажання: рішення керівного органа його партії й документи про підписи, зібрані за нього . Адміністрація невмотивовано намагалася йому відмовити, але в момент бесіди політика із представниками Всебілоруських народних зборів на нього напали невідомі люди, у кількості, що явно перевершує групу, з якою прийшов Козулін. При цьому зав'язалася бійка: невідомі змогли повалити Козуліна, винесли його й запхнули в мікроавтобус. Як потім виявилося, політик був затриманий міліцією й доставлений у РВВС Жовтневого району Мінська. Пізніше, уже у відділенні міліції, Козулін розбив портрет Лукашенко. Через кілька годин Козуліна відпустили, і він взяв участь у несанкціонованому мітингу в центрі Мінська, організованому прихильниками Олександра Мілінкевича. Він повідомив журналістам, щодо нього порушена одна адміністративна й дві кримінальні справи. Адміністративна справа була заведена із приводу безладу при спробі вдертися на Всебілоруські народні збори, одна кримінальна справа — за хуліганство в Національному прес-центрі, куди Козулін прорвався 17 лютого, друга — за фактом інциденту в РОВД.

За твердженням опозиційних ЗМІ, у ході затримки Козуліна жорстоко побив керівник МВС Білорусі Дмитро Павличенко, якого вони обвинувачують також у причетності до зникнення декількох опозиційних діячів в 1990-х. Сам Козулін повідомив, що не встиг пройти судмедекспертизу для того, щоб зафіксувати нанесені йому побої.

На 18.00 2 березня штабом Олександра Мілінкевича була запланована зустріч його прихильників на одній із центральних площ Мінська. Сам Мілінкевич напередодні заявив, що розцінює цей захід як зустріч з виборцями, і застеріг владу від спроб «незаконно перешкодити проведенню зустрічі». «У випадку зриву зустрічі вся відповідальність за наслідки лягає на представників чинної влади». «Якщо влада почне силові міри й не дасть можливості завтра провести зустріч із виборцями, ми залишаємо за собою право діяти адекватно», — заявив він.

У ДУВД Мінськвиконкому повідомили, що цей захід буде розцінено міліцією як несанкціонований мітинг, а міліція буде діяти за встановленим алгоритмом, використовуючи досвід припинення попередніх акцій аналогічного характеру й підтримки в таких ситуаціях громадського порядку. Зокрема, учасники акції будуть попереджені про те, що вона є несанкціонованої, вони можуть бути притягнуті до відповідальності, і їм буде рекомендовано розійтися.

За кілька годин до початку мітингу кілька вулиць в центральній частині Мінська були оточені міліцією. Усього в цей день у центрі в районі станції метро Неміга зібралося, за різними оцінками, від 1000 до 3000 прихильників Олександра Мілінкевича. Вони скандували «Жыве Бєларусь!», тримали в руках білі-червоно-білі прапори й портрети Мілінкевича. Перед тими, що зібралися, виступили сам Мілінкевич і керівники його штабу - Сергій Калякін, Анатолій Лебедько й Віктор Корнієнко. Мітинг тривав менше години. Через 40 хвилин після завершення зустрічі Мілінкевича з виборцями, Олександр Козулін провів імпровізовану прес-конференцію біля входу на станцію метро «Неміги». Жоден із присутніх на мітингу затриманий не був.

Білоруське телебачення продемонструвало серію передач про безладдя й зіткнення в ході «кольорових революцій». Населення попередили, що опозиціонери запланували провокації на день виборів. За повідомленнями ЗМІ, серед учасників акції обов'язково будуть члени радикальних молодіжних організацій під дією наркотиків і алкоголю.

16 березня голова КДБ Білорусі повідомив про розкриття планів чотирьох терактів у день виборів. За інформацією Сухоренко, теракти повинні були відбутися в школах, де звичайно розташовуються виборчі дільниці. На продемонстрованому відеозаписі затриманий зізнається, що «проходив навчання в грузинському таборі „кмара“, де вчителями були чотири араби й офіцери колишньої Радянської армії». За його словами, іспити в них приймали «полковник служби безпеки МДБ Грузії й американських інструкторів». «Нам інструктори з Америки говорили, щоб ми організували чотири вибухи в школах. Місця й час терактів вони повинні були повідомити додатково. Конкретно місця не вказувалися». Сухоренко також продемонстрував відеозапис, на якому грузинські громадяни зізнаються в тому, що повинні були доставити в Білорусь гроші й все необхідне для організації безладдя 19 березня.

15 березня на прикордонному переході «Урбани» білорусько-латвійського кордону був затриманий гуманітарний вантаж із США вартістю $182 тис., що складається з колишнього у вжитку військового майна й обмундирування. До складу вантажу входили спальні мішки, намети, теплий одяг і взуття.

Щоб запобігти напливу в країну іноземців, МЗС Білорусі заявив, що буде депортувати всіх «дестабілізаторів обстановки» іноземних громадян. У скандалах із затримками й арештами часто фігурують громадяни України, члени партій «Пора-прп». Одному з лідерів цієї партії Владиславу Каськіву в'їзд у країну був закритий.

15 березня Олександр Лукашенко застеріг громадян іноземних держав, які мають намір приїхати в країну для того, щоб розхитати обстановку: «У Грузії, Україні й Росії є відморозки…, які хочуть приїхати сюди й навести порядок. Приїхати — це вони можуть, але як вони виїдуть? Ми нікому не дозволимо дестабілізувати тут обстановку. Ми хазяї на своїй землі й сьогодні можемо втримати обстановку й ситуацію в країні», при цьому він підкреслив, що «переважна більшість людей в Україні, у Росії й у нас у Білорусі за те, щоб жити спокійно. Бійка, мордобій і війна нікому не потрібні».

16 березня президент Грузії Михайло Саакашвілі на брифінгу в Тбілісі заявив, що вважає за необхідне проведення «кольорової революції» у Білорусі. «Білорусь — не якась примха Грузії, це фундаментальне питання, і це питання буде вирішене звільненням білоруського народу й остаточним об'єднанням Європи. Я знаю, що точно такі люди, які б'ють демонстрантів у Мінську, створюють проблеми Грузії й усьому світу. Ці люди не пускають нас в Абхазію, каламутять ситуацію в Цхінвалі й Джаві».

16 березня дев'ять депутатів парламенту Грузії в складі міжнародних спостерігачів ОБСЄ вилетіли в Мінськ, однак в аеропорту Мінськ-2 їм було відмовлено у в'їзді в країну. Їм довелося чекати зворотного рейса в спеціально призначеному для таких випадків готелі. Саакашвілі, у свою чергу, сказав: «Я пишаюся вашими діями, тому що жоден з вас, незважаючи на тиск, не зламався … сили, які вас затримали, борються з нами на нашій території». Він також пообіцяв нагородити депутатів медалями.

Коментуючи цей інцидент, міністр закордонних справ Білорусі Сергій Мартинов заявив, що «затримані в аеропорту Мінська громадяни Грузії не були спостерігачами». «Спостерігачами, відповідно до білоруського законодавства, можуть бути лише особи, що одержали відповідну акредитацію».

Увечері 18 березня Олександр Лукашенко виступив зі зверненням до всіх громадян Білорусі, що транслювалося державними теле- і радіоканалами. Він закликав населення країни взяти участь у виборах, виразив упевненість, що вибори пройдуть в обстановці прозорості, і закликав іноземних громадян не намагатися впливати на обстановку в країні.[2]

Хронологія[ред.ред. код]

Увечері 19 березня біля Палацу Республіки на Жовтневій площі в центрі Мінська почали збиратися прихильники Олександра Мілінкевича й Олександра Козуліна. Багато прилеглих магазинів і ресторанів зачинилися. Три прилеглих до району станції метро (Жовтнева, Купалівська, Неміга) поїзди проїжджали без зупинки. Більшість людей зібралася біля великого телеекрана, по якому транслювалися новини телеканалу ОНТ. Поруч працювали іноземні журналісти.

За даними міліції, у несанкціонованому мітингу на Жовтневій площі взяли участь біля восьми тисяч чоловік, за іншим даними зібралося понад 20-30 тисяч.

О 21:00 до мітингувальників на площі приєдналися Олександр Мілінкевич і Олександр Козулін.

Погода в Мінську ввечері 19 березня погіршилася — йшов мокрий сніг, дув рвучкий вітер.

На мітингу Олександр Мілінкевич заявив, що має намір домагатися визнання підсумків виборів недійсними. За його словами, «білоруська влада радісно рапортує, що за Лукашенко проголосувало 90% виборців. Це неправда». Як затверджує Мілінкевич, Лукашенко набрав по республіці лише 45% голосів, а в Мінську — 30%.

Як пише «Комсомольська правда», «в 21:00 у церкви Марії Магдалени, відслуживши молитву білоруською мовою, зі словами „да пішли нашому народу слуг вірних…“ прихильники Козуліна (у кількості 60-70 чоловік) із червоними гвоздиками й іконами направилися до Жовтневої площі. Сам Козулін ніс у руках ікону Ісуса Христа. Дружина Ірина йшла з портретом київського патріарха Філарета».

На площі Козулін звернувся до тих, що зібралися: «Не розходьтеся, будь ласка, ми почекаємо підсумків виборів, і якщо Лукашенко на них переміг, будемо вимагати перерахування голосів». Він призивав мітингувальників не піддаватися на провокації. «Навіть останній сніг, що йшов, ішов не сам по собі». «Влада дуже хоче, щоб що-небудь відбулося». «Люди, ви вільні! Ви більше нічого не бійтеся. У Білорусі насправді відбулася революція. Більше ніхто ніколи не змусить нас стати на коліна. Ми — вільні люди!». Козулін призвав всіх помолиться, і сам став читати «Отче наш». «Ми за волю. Влада й Лукашенко треба відправити у відпустку. Білорусі треба позбутися від лукавого».[3]

Люди на площі кричать «міліція з народом», над юрбою розвіваються білі-червоно-білі прапори, а також прапори України і Європейського Союзу.

В 22:45 виступив Олександр Козулін і повідомив, що, порадившись із Олександром Мілінкевичем, вони вирішили піти на Площу Перемоги, щоб покласти квіти, після чого завершити мітинг. Він також призвав своїх прихильників зібратися наступного дня, 20 березня, в 18:30 у центрі Мінська.

Міліція не втручалася в хід несанкціонованого мітингу. У ході заходу порушень правопорядку зафіксовано не було. Ніхто з учасників мітингу затриманий не був[4]

У ніч на 20 березня були обнародувані результати попереднього підрахунку 100% бюлетенів: явка на голосування склала 92,6% (6 614 998 громадян), Олександра Лукашенко підтримали 82,6% виборців (5 460 тисяч, на 800 тисяч більше, ніж на виборах 2001), Олександра Мілінкевича — 6% (близько 400 тисяч), Сергія Гайдукевича — 3,5% (250 тисяч), Олександра Козуліна — 2,3% (154 тисяч).

Глава Центвиборчкому Білорусі, виступаючи на прес-конференції в ніч на 20 березня, відзначила, що більшість закордонних спостерігачів виразила задоволення ходом виборчої кампанії. Так, за її словами, «місія спостерігачів від СНД, крім дрібних недоліків, не помітила порушень, які могли б вплинути на підсумки виборів». Від місії Бюро по демократичних інститутах і правах людини ОБСЄ «ми нічого не одержували», сказала Лідія Єрмошина. Однак, пославшись на свою розмову із главою місії ОБСЄ в Білорусі Гердом Аренсом, Єрмошина повідомила, що «висновок спостерігачів ОБСЄ буде не просто поганим, а дуже поганим». Вона висловила подив, що Аренс висловив свою думку ще до одержання даних від всіх спостерігачів: «Це говорить про цілковиту упередженість, це політична заява».

20 березня голова Центвиборчкому Білорусі Лідія Ермошина на прес-конференції повідомила, що в ЦВК не надходило скарг із боку опозиційних кандидатів на порушення в ході голосування.

Пізніше О. Г. Лукашенко визнав перед іноземними журналістами, що результати виборів були відкоректовані на користь опозиційних кандидатів для одержання «приблизно європейського показника».[5]

Примітки[ред.ред. код]