Джин Гарлоу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джин Харлоу
Jean Harlow
Harlow still.jpg
Ім’я при народженні Харлін Карпентер
Harlean Harlow Carpenter
Народження 3 березня 1911(1911-03-03)
Канзас-сіті, штат Міссурі
Дата смерті 7 червня 1937(1937-06-07) (26 років)
Лос-Анджелес, штат Каліфорнія
Громадянство США США
Рід діяльності акторка
Роки діяльності 19281937
Сторінка в інтернеті http://www.jeanharlow.com
Провідні ролі Хелен у фільмі «Ангели пекла»

Джин Га́рлоу (англ. Jean Harlow МФА: [ˈd͡ʒin ˈhɑrloʊ̯] Джі́н Га́рлов; при народженні — Харлін Карпентер, англ. Harlean Harlow Carpenter; *3 березня 1911 —†7 червня 1937) — американська кіноактриса, секс-символ 1930-х років, одна з найуспішніших акторок кінокомпанії «Metro-Goldwyn-Mayer» тих часів. Здобула прізвиська «Платинова блондинка» й «Білява бомба» за колір свого волосся. Екранному образу акторки були властиві чуттєвість й яскрава сексуальність. Величезна популярність Гарлоу і її образ веселої жінки-вамп контрастували з невдачами в її особистому житті. Вона була трічі одружена: два шлюби закінчилися розлученням, а другий чоловік покінчив життя самогубством. Перебуваючи на вершині популярності, Джин Харлоу померла від уремії у віці 26 років. За свою 10-літню кінокар'єру знялася в 36 фільмах, у 6 з яких її партнером був Кларк Гейбл.

У 1999 році Американський інститут кіномистецтва назвав Джин Гарлоу однією з найбільших кінозірок століття.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство[ред.ред. код]

Майбутня акторка народилася 3 березня 1911 року в Канзас-Ситі, штат Міссурі, у родині стоматолога Монклера Карпентера, і його дружини Джин По (у дівоцтві Харлоу) на прізвисько Мама Джин, дочки заможного брокера. Ім'я «Харлін» було гібридом імені й прізвища її матері, Джин Харлоу. У дитинстві Харлін жила зі своїми батьками у великому особняку її дідуся в Канзас Ситі. Її мати була нещаслива в шлюбі й тому сконцентрувалася на вихованні дочки. Харлін мала слабке здоров'я. У віці п'яти років вона перехворіла менінгітом. Вона була дуже близька з матір'ю й перебувала під її сильним впливом. У родині дівчинку називали Baby, тобто Маля.

Юність[ред.ред. код]

У 1916 році Харлін пішла в приватну школу місс Барстоу в Канзас-Сити.

Її мати, Джин По, мріяла про акторську кар'єру, і врешті-решт це призвело до її розлучення з чоловіком у вересні 1922. Вона домоглася одноособового права опіки над Харлін і заборонила колишньому чоловіку спілкуватися з дочкою, хоча надалі та таємно зустрічалася з батьком.

У 1923 році мама Джин переїхала з дочкою в Голлівуд. Однак зробити кар'єру актриси її не вдалося. Через два роки, коли закінчилися гроші й останні надії були зруйновані, вони повернулися в Канзас-Ситі.

Літо 1925 року Харлін провела в дитячому таборі Ча-Тон-Ка в Мічигані й захворіла на скарлатину. Потім її мати вийшла заміж за власника готелю Маріно Белло й переїхала з ним у Чикаго. Харлін відправили вчитися в школу Феррі Холл Скул у прилеглому місті Лейк-Форест. Там було прийнято, щоб дівчинки зі старших класів, так звані «старші сестри», брали шефство над новачками. Старша сестра, яка дісталася 15-літній Харлін, восени 1926 року познайомила її Чарльзом Фримонтом Макгрю, багатим спадкоємцем. Харлін і Чак почали зустрічатися й, незважаючи на невдоволення Мами Джин, наприкінці 1927 року одружилися. Після весілля пара переїхала до Беверлі Гіллз. Там дівчина заприятелювала з починаючою акторкою Розалі Рій. Завдяки цьому знайомству, а також щасливому збігу обставин, Харлин і потрапила в кіно. Коли Розали зібралася у справах до кіностудії Fox, вона попросила подругу підвезти її. Поки Харлін сиділа в автомобілі, мимо проходили високопоставлені менеджери студії. Ефектна блондинка привернула їхню увагу, і вони запропонували Харлін прийти на кінопроби. Пропозиція не дуже зацікавила дівчину, адже головною метою її життя було стати дружиною й матір'ю, а не актрисою. Однак після того, як Розалі заявила, що в неї не вистачить духу прийняти виклик долі, Харлін, не бажаючи програти парі, відправилася на студію й зареєструвалася у відділі кадрів під ім'ям матері — Джин Харлоу.

Кар'єра[ред.ред. код]

Початок[ред.ред. код]

Спочатку новоявлена Джин ігнорувала дзвінки з кіностудії, але потім за наполяганням матері погодилася знятися як статистка у фільмі «Узи честі» — таким чином у 1928 році відбувся її дебют у кіно. Її ім'я не згадувалося в титрах, а гонорар склав лише 7 доларів у день. Того ж року вона знялася як модель — фотограф Едвін Хессер сфотографував 17-літню Харлоу, пишні форми якої ледь прикривав шматок тканини, на лоні природи в Гриффіт-парку.

У 1929 році Гарлоу взяла участь у 14 картинах. То були переважно дрібні епізодичні ролі. Серед її перших картин були комедія «Дитя суботнього вечора», де головну роль виконала зірка Paramount Pictures Клара Боу, і німий короткометражний фільм «Дворазове ох» з Лорелом і Харді, популярним комічним дуетом 1920-х.

У червні 1929 року Гарлоу розлучилася із Чаком і переїхала в будинок матері й вітчима. Потім через свого знайомого актора Джеймса Хола вона познайомилася зі знаменитим авіатором, режисером і майбутнім мультимільйонером Говардом Х'юзом. Того часу кіноіндустрію починало завойовувати новомодне звукове кіно, і Х'юз вирішив зняти звукову версію своєї німої картини «Ангели пекла» зі звуком. Він шукав заміну акторці Греті Ніссен — остання грала в німому варіанті фільму, але через сильний норвезький акцент втратила всі шанси продовжити кар'єру у звуковому кіно. На зустрічі Джин зуміла зацікавити Х'юза. 24 жовтня 1929 року вона підписала з ним контракт строком на п'ять років і приступила до зйомок.

Ця картина, що стала проривом для Гарлоу, була унікальна для свого часу — Х'юз вклав у виробництво запаморочливих трюків у повітрі близько 4 мільйонів доларів, що зробило «Ангелів пекла» найдорогішим фільмом тих років. До того ж, частину сцен було знято в системі Multicolor, тобто пофарбовано в червоно-зелену колірну гаму. Це єдиний кольоровий фільм із Харлоу. Прем'єра картини пройшла при повному аншлагу 27 травня 1930 року в знаменитому голлівудському кінотеатрі «Кітайський театр Граумана», а квитки коштували рекордну для тих часів суму — 11 доларів.

Визнання[ред.ред. код]

Роль блондинки Хелен, яка завела роман із двома братами-льотчиками, умить перетворила Гарлоу з непримітної старлетки на голлівудську знаменитість і принесла 19-річній акторці величезну популярність у публіки. У 1931 році вона знялася в шести фільмах, і, за винятком епізодичної появи в комедії Чапліна «Вогні великого міста», усі ці ролі були головними.

Хоча контракт Гарлоу був укладений з кінокомпанією Х'юза Caddo Company, він більше не знімав її сам, а позичав іншим кіностудіям — Warner Bros., Universal Pictures, Fox Film й Columbia Pictures.

Харлоу з'явилася в кримінальних драмах «Секретна шістка» й «Ворог суспільства» (її партнером був знаменитий Джеймс Кегні), зіграла дружину боксера в мелодрамі Тода Броунінга «Залізна людина», після чого взяла участь у комедіях «Голді» і Платинова блондинка.

Спочатку в останнього фільму була інша назва — «Ґаллахер» (за іменем персонажа Лоретти Янґ, яка грала у фільмі одну із головних ролей), — однак Х'юз наполіг на зміні назви з метою прорекламувати свою протеже. У результаті за Гарлоу закріпилося прізвисько Платинова блондинка, і згодом так стали називати інших білявих зірок — наприклад, Мерилін Монро й Мадонну.

Хоча фільми за участю Гарлоу мали незмінний комерційний успіх, критики висміювали її — на їхню думку, як акторка Гарлоу була зовсім неспроможна; головним її достоїнством вважали відверту сексуальну привабливість, але ніяк не акторську майстерність. Х'юз затурбувався, що глузування в пресі зіпсують імідж Харлоу, і наприкінці 1931 року відправив свою підопічну в турне Східним узбережжям.

Результат перевершив всі очікування — появи акторки незмінно супроводжувалися аншлагом, і турне протривало до початку 1932 року. Будучи вмілим ділком, Хьюз вирішив витягти із цього максимальну вигоду й відкрив у всій країні клуби за назвою «Платинова блондинка», а також призначив приз в 10 тисяч доларів тому косметологові, який зуміє створити фарбу для волосся платинового відтінку як у Гарлоу.

Шлюб з Полом Берном[ред.ред. код]

Ще під час роботи у Х'юза Джин познайомилася з продюсером MGM Полом Берном. На початку 1932 року їхній роман був у самому розпалі. Саме Берн посприяв подальшому розквіту її кар'єри й просуванню до слави. Він запропонував Луїсу Б. Маєру перекупити Гарлоу в Х'юза, однак той недолюблював акторку і її легковажне амплуа, і тому відмовився. Тоді Берн звернувся до Ірвінґа Талберґа, іншій впливовій постаті в MGM, і той неохоче погодився. 3 березня 1932 року — у день, коли Гарлоу виповнилося 21 — Берн повідомив коханку про те, що кінокомпанія викупила її в Х'юза за 30 тисяч доларів. 20 квітня 1932 року Гарлоу офіційно уклала контракт із MGM.

У фільмі «Червоний пил»

Її першим фільмом на новій кіностудії стала романтична комедія «Рудоволоса бестія» з гонораром в 1,250 доларів у тиждень. 2 липня 1932 року — через тиждень після того, як картина вийшла в прокат, — Гарлоу й Пол Берн одружилися. Потім почалися зйомки мелодрами Віктора Флемінга «Червоний пил», де Джин грала повію на імення Вантин, закохану в плантатора Денніса, роль якого виконував Кларк Ґейбл. Поки йшли зйомки, трапилася трагедія — 5 вересня 1932 року Пол Берн застрелився, проживши в шлюбі з Гарлоу трохи довше від двох місяців. Поруч із тілом лежала передсмертна записка, адресована дружині. Зміст її був досить мрячним. Берн писав: «Дорога, на жаль, тільки так я можу виправити все те, що заподіяв тобі, і стерти сліди свого страшного приниження. Ти сама розумієш, минула ніч була лише комедією. Я кохаю тебе. Пол.»

На допиті в поліції Гарлоу розповіла, що, повечерявши із чоловіком, пішла ночувати до матері. Берн повинен був приєднатися до них, але потім повідомив телефоном, що в нього розболілася голова, і залишився дома. Причиною самогубства називають імпотенцію 42-літнього Берна — розкриття показало, що в нього було якесь фізичне ушкодження, що могло перешкодити повноцінним подружнім відносинам.

Однак не все було так очевидно. Поліція з'ясувала, що Берн протягом довгого часу щомісяця платив 250 доларів жінці на імення Дороті Міллетт, відому серед своїх знайомих як пані Берн. У ніч його смерті вона виписалася з готелю в Сан-Франціско й купила квиток на пароплав до Сакраменто, однак на борті Міллетт не було знайдено — її каюта була порожня, а на палубі були знайдені її пальто й черевики. Подальше розслідування показало, що Міллетт страждала на психічне захворювання, а Берн задовго до зустрічі з Гарлоу був її коханцем і представляв її усім, як свою дружину.

Зірка MGM[ред.ред. код]

У рекламному роліку фільму «Оббрехана».

Несподівана загибель Берна, однієї із найвпливових постатей американського кінематографа тих років, стала одним з перших голлівудських скандалів і збільшила інтерес публіки до Гарлоу. У 1933 році, знявшись у романтичних комедіях «Обід о восьмій» й «Білява бомба», вона увійшла до числа найпопулярніших акторок Голлівуду. Слави акторці додав її скандальний зв'язок з легендарним важкоатлетом Максом Баєром. Після того, як дружина Баєра, акторка Дороті Данбар, пригрозила почати шлюборозлучний процес і викликати акторку в суд, керівництво MGM поспішно організувало шлюб Гарлоу зі своїм штатним кінооператором Гарольдом Россоном. Вони одружилися 13 вересня 1933 року й через сім місяців розлучилися.

У 1934 році Гарлоу знялася лише в одному фільмі. Це була комедія «Дівчина з Міссурі», історія про хористку, що намагається знайти собі чоловіка-мільйонера. Потім, пам'ятаючи про успіх її попередніх дуетів з Ґейблом, MGM випустила ще два фільми за участю обох акторів — мелодраму Китайські моря (1935) і комедію «Дружина проти секретарки» (1936). І ці картини, і наступні, незмінно ставали хітами, а фільми «Сюзі» й «Оббрехана» (обоє — 1936 року) одержали по номінації на премію «Оскар».

Останні роки й смерть[ред.ред. код]

У трейлері фільму «Чернь»

На початку 1937 року Гарлоу захворіла на грип. Хоча вже незабаром вона одужала, хвороба послабила її організм, і в акторки почалися серйозні проблеми із нирками. Згодом висувалося припущення, що в неї протягом всього життя були слабкі нирки, що було наслідком перенесеної в юності скарлатини.

Акторка відкладала візит до лікаря, намагаючись спочатку завершити зйомки фільму «Саратога». Улітку 1937 року вона почула себе погано прямо на знімальному майданчику. Її терміново відвезли в госпіталь Доброї Самаритянки, де лікарі діагностували в неї уремію — отруєння крові сечею. Хвороба була сильно занедбана, і вже було неможливо її врятувати. Харлоу прожила ще кілька днів й 7 червня 1937 року померла від набряку мозку. Їй було 26 років. Її поховали в меморіальному парку Forest Lawn у Каліфорнії. Надгробок, на якому були написані слова Our baby (тобто «Наша маля»), оплатив актор Вільям Павелл, з яким у акторки в останні два роки був роман. Актори Кларк Ґейбл і Лайонел Беррімор, які підтримували теплі відносини з акторкою, оплакували її як члена родини. Незакінчені сцени з Гарлоу у кінокартині «Саратога» були дозняті з дублеркою далеким планом. За спогадами Ґейбла, який також грав одну з головних ролей у фільмі, він почував себе «немов у руках примари».

Раптова смерть Джин Гарлоу викликала масу чуток. Говорили, що її мати, фанатична християнка, нібито перешкоджала докторам надавати дочці медичну допомогу, однак медичні звіти про хворобу Гарлоу, опубліковані на початку 1990-х, спростували цю думку й показали, що вона одержала відповідне лікування. Плітки про те, що проблеми із нирками були наслідком того, що Пол Берн бив її, також є вимислом.

Вшанування[ред.ред. код]

У 1999 році Джин Гарлоу була названа однією із 100 найбільших кінозірок Американський інститутом кіномистецтв.

Акторка відзначена зіркою на Алеї Слави Голлівуду[1].

Співачка Мадонна згадує Гарлоу серед інших класичних зірок Голлівуду у своєму хіті «Vogue».

Фільми про Харлоу[ред.ред. код]

У 1965 році вийшло 2 біографічних фільми, обидва за назвою «Гарлоу». У першому роль Гарлоу виконала Керол Бейкер, у другому Керол Лінлі. Жоден із фільмів не мав успіху. У 1978 вийшов фільм «Гарлоу і Г'юз: Ангели пекла» за участю Лінзі Блум. У 2004 році співачка Гвен Стефані дебютувала в ролі Гарлоу у фільмі «Авіатор» про життя Говарда Г'юза. Стефані було 34 роки, тоді як Гарлоу на момент зустрічі із Г'юзом — лише 19.

Фільмографія[ред.ред. код]

Кольором виділено фільми, які вважаються загубленими[2].

Рік Назва українською Оригінальна назва Роль
1937 Саратога Saratoga Керол Клейтон
Особиста власність Personal Property Кристал Ветербі
1936 Оббрехана Libeled Lady Гледіс Бентон
Сюзі Suzy Сюзанна «Сюзі» Трент
Дружина проти секретарки Wife vs. Secretary Хелен Вілсон
Чернь Riffraff Гаррієт Таттл
1935 Безрозсудна Reckless Мона Леслі
Китайські моря China Seas Доллі Портленд
1934 Дівчина з Міссурі The Girl from Missouri Едіт Чепмен
1933 Білява бомба Bombshell Лола Бернс
Обід о восьмій Dinner at Eight Кіті Пакард
Бережи свого чоловіка Hold Your Man Рубі Адамс
1932 Червоний пил Red Dust Вантін Джефферсон
Рудоволоса бестія Red-Headed Woman Ліліан Ендрюс Леджендр
Міське чудовисько The Beast of the City Дейзі Стивенс
Три розумниці Three Wise Girls Кессі Барнс
1931 Чепурун-скнара Beau Hunks Джинні-Вінні
Платинова блондинка Platinum Blonde Анна Шулер
Голді Goldie Голді
Залізна людина Iron Man Розі Мейсон
Ворог суспільства The Public Enemy Гвен Аллен
Таємнича шістка The Secret Six Енн Кортленд
Вогні великого міста City Lights Дівчина в ресторані
1930 Ангели пекла Hell's Angels Хелен
1929 Ночі Нью-Йорка New York Nights В епізоді
Слабкий але бажаючий Weak But Willing В епізоді
Це зветься любов'ю This Thing Called Love В епізоді
Парад кохання The Love Parade В епізоді
Дитя суботнього вечора The Saturday Night Kid Хезел
Bacon Grabbers Пані Кеннеді
Thundering Toupees В епізоді
Дворазове ох Double Whoopee В епізоді'
Нецілований The Unkissed Man В епізоді
Схована гармонія Close Harmony В епізоді
Why Is a Plumber? В епізоді
Навіщо бути добримим? Why Be Good? В епізоді
Утікачі Fugitives В епізоді
Воля Liberty В епізоді
1928 Погоня за чоловіками Chasing Husbands В епізоді
Морячок Моран Moran of the Marines В епізоді
Узи честі Honor Bound В епізоді

Джерела[ред.ред. код]

  1. http://static.flickr.com/86/225276197_67d75eaeb7_b.jpg
  2. Відповідно до інформації на Jeanharlow.org

Посилання[ред.ред. код]