Джйотіша
|
Дхарма · Артха · Кама |
|
Веди · Упанішади |
|
Близькі теми
Космологія |
| Індуїстська література | |
| Веди | |
|---|---|
| Ріґ · Яджур | |
| Сама · Атхарва | |
| Розподіл | |
| Самхіти · Брахмани | |
| Араньяки · Упанішади | |
| Упанішади | |
| Айтарея · Бріхадараньяка | |
| Іша · Кена · Катха | |
| Чхандогья · Тайттірія | |
| Прашна · Шветашватара | |
| Мундака · Мандук'я | |
| Веданґа | |
| Шикша · Чандас | |
| В'акарана · Нірукта | |
| Джйотиша · Кальпа | |
| Ітіхаси | |
| Махабхарата · Рамаяна | |
| Пурани | |
| Бхаґавата · Брахмавайварта | |
| Ваю · Вішну · Падма | |
| Маркандея · Нарада | |
| Інші тексти | |
| Смріті · Стотри · Шруті · Сутри | |
| Бгаґавад-Ґіта · Панчаратра · | |
| Тантри · Артхашастра · Агами · Кавача | |
| Дхарма-шастри · Дівья-прабандха · | |
| Рамачарітаманаса · Йога-Васиштха | |
| Теварам · Чайтанья-чарітамріта · | |
| Шукасаптаті | |
| Портал «Індуїзм» | |
Джйотіш, Джйотіша-шастра - (санскр. ज्योतिष, Jyotiṣa, від jyótis — «світло божественного знання», isha - "господь")— наука Всевідання, яку передали людям ріші - Провидці, стародавня концепція і наука, що пояснює вплив природних чинників на людину і її тіла, на групи людей і в цілому на Землю.[3]. Один із розділів джйотіш - "хора" в європейських мовах умовно називають ведична або індуська астрологія, так як вона невіддільно повязана із духовними вченнями індуїзму. Але тут слід зазначити що джйотіш була відома задовго до формування сучасної Індії і включає в себе і астрономію, і космологію, і багато інших знань. Зокрема, Котамраджу Нараяна Рао висловлює думку, що джйотіш не слід називати "ведичною", бо крім Вед відомості по джйотіш також є у Смріті і Пуранах. Але у Європі і Америці, усі дхармічні тексти називають ведичними, так як Веди є першими і найдавнішими, і найчастіше використовують саме назву "ведична". Також Агами і Тантри можуть містити знання із джйотіш. Серед знавців дйжотіш найбільше застереження висловлюється стосовно використання терміну "астрологія", яка має неоднозначний статус у західному (біблейському) світі, і критикується як сучасними науковцями-матеріалістами так і багатьма церковниками. Крім того найбільш просунуті і таємні техніки ведичної науки всезнання і провидіння не потребують побудови астрологічних карт.
Зміст |
Походження[ред.]
Походження терміну повязане з поняттям "брахмаджйоті" в священних ведичних текстах, де іде мова про Верховну Особу.
"За допомогою Своєї незбагненної енергії Він поширює Себе у формі Параматма, що перебуває в серці кожного, а поширюючи сяйво Своєю особистості, Він розширює Себе у вигляді сліпучого сяйва брахмаджйоті" (Шрімад-Бхагаватам 1.9.42).
Джйотіш є однією з шести Веданґ, друга за важливістю після Кальпи (духовних законів) і невіддільною від дхарми. Вона широко використовувалася представниками ведичної цивілізації для передбачення майбутнього і вивчення минулого. Один із найдавніших текстів по астрономії, які збереглись - "Веданга - Джйотіш" , існує в таких варіантах Арка-Джйотіш (Ріг-Веданга Джйотіш), Яджуса-ДЖйотіш (Яджур-Веданга Джйотіш), Атхарвана-Джйотіш.
Джйотіш — один з різновидів садхани (духовної практики), метод осягнення Джьотір Відьї («Знання Світла») і, в кінцевому рахунку, універсальної Реальності за допомогою наваграх. Важливою частиною цієї садхани є планетарний міф.[1]
Зв'язок між Ведою і Тантрою, полягає в акцентах, які робляться, відповідно, в ведах на Джьотірмая Пуруші (Суті, або Особистості, витканої зі світла), а в тантрах - на Шактімая Деві (Богині, створеною з енергії). Тим не менш, світло і енергія, як свідомість і сила, по суті, єдині. Світлоносний Пуруша невіддільний від своєї енергії, або Шакті, а значить, і обидві традиції невіддільні одне від одного. Тантрична йога також націлена на реалізацію Атмана і Брахмана, визначених як світло і енергія свідомості — чід-джьоті і чіт-шакті.[4]
Засновники[ред.]
Біля витоків джйотіш стояли 18 ріші - Провидців, які сприйняли джйотіш як обєктивну реальність Всесвіту. Це - Нарада, Гарга, В'ясадева, Парашара, Васішта, Сур’я, Пітамаха, Атрі, Каш’япа, Марічі, Ману, Ангіра, Ломаш, Пауліша, Явана, Ч’явана, Бхрігу, Шаунака. Серед родоначальників джйотіш в першу чергу слід згадати Бхрігу про якого Шрі Крішна сказав : "Серед великих мудреців Я - Бхрігу" (Бгаґавад-Ґіта, глава 10, текст 25).
Покровителем пізнання джйотіш є Ганеша, а показує різні космічні світи як провідник Картикея. Тексти трактатів складались у вигляді віршів на санскриті в стислій формі, малозрозумілій для непосвячених. Передавались усно від джйотиш-гуру (вчителя) до учня в середовищі ведичного жрецтва і не підлягали широкому розголосу. Багато з них не дійшли до нас, так як існували ще до винайдення письма, а пізніше записувались на пальмових листах. Жерці - брахмани, як правило, крім власне астрології знали ритуали ягья, мантри (Гаятрі-мантра) і янтри для гармонізації буття, методи лікування за допомогою каменів і металів (елементи Аюрведи)[5], нумерологію (санкхья-шастра), передбачення по частинам тіла (самудрика-шастра), по знаменням (німітта), архітектуру (Васту-шастра). Знавця методів передбачення називають джйотіші або більш загально пандит.
Розділи і напрямки[ред.]
Джйотиш складається з трьох розділів (сканд) і шести підрозділів (анг):
- 1. Хора - Передбачувальна астрологія. Прогноз подій у житті людини.
- Джатака (астрологія народження) - аналіз карти, періодів планет і ін
- Німітта - аналіз прикмет і ознак
- Прашна - аналіз Прашна-кундалі (карти питання)
- Мухурта - вибір сприятливого часу для започаткування
- 2. Самхіта - Всесвітня астрологія. Прогноз подій для світу, країни тощо
- 3. Ганіта - Астрономічні і математичні розрахунки
- Гола - сферична астрономія, будова Сонячної системи і Всесвіту
- Ганіта - математичні розрахунки
П'ять головних шкіл, або напрямів Джйотіш:
- Наді-Джйотиш
- Парашара-Джйотиш
- Джайміні-Джйотиш
- Таджика-Джйотиш
- Тантра-Джйотиш
Кожна школа відрізняється від інших тим, що вона свого часу була заснована одним з авторитетних Ріші (вчених) і в ній використовується його особливий підхід і технології Джйотиш. Самим таємним з усіх напрямків є Тантра-Джйотиш, тому що в ньому практично не залишилося писань, які викладають методологію даного підходу, а передача знань в основному здійснюється в усній формі від вчителя до учня. Тантра-Джйотиш вимагає глибокого залучення в тотальне проживання отриманих знань і сильно трансформує людину, яка практикує.[2]
Трактат «Прашна Марга» поділяє джйотіш на 6 гілок -
- Гола (астрономія спостереження),
- Ганіта - розрахунки,(Сіддханта) — традиційна індійська астрономія
- Прашна -(ru:хорарная астрология), яка займається аналізом гороскопа, побудованого на момент виникнення питання,
- Мухурта - астрологія вибору (ru:элективная астрология) .
- Джатака - астрологія народження (ru:натальная астрология), або Хора — інтерпретація гороскопів, основні методи - Парашара, Джайміні, Таданака.
- Самхіта, або Медіні Джйотиша (Мунданна астрологія) — передбачення важливих подій в країні на основі аналізу астрологічної динаміки її гороскопа, а також такі події,як війна, землетрус, політичні зміни, фінансові показники, в т.ч. передбачення погоди (ru:астрометеорология)
Останні дві є частиною передбачувальної астрології (Пхаліта).
Основні джерела[ред.]
Термін джйотиша як одна з Веданг (шести допоміжних дисциплін ведичної релігії) є в «Мундака-упанішаді» і можливо, датується часами Маурїв. «"Веданга Джйотіш"» була записана Лагадхою біля 400 р. до н.е. і включала правила слідкування за рухом Сонця і Місяця. Позиції сонцестояння і рівнодення в "Веданга Джйотіш", сонце дуже близько до Кріттіка у весняне рівнодення буде відповідати близько 1370 р. до н.е. , хоча текст у його нинішньому вигляді від більш пізнього часу. Тут спільно з месопотамськими текстами, стверджується 3:2 співвідношення між тривалістю дня в найдовший і найкоротший дні в році. Це відповідає широті близько 35 градусів.
Збірник астрологічних знамень на санскриті, що збереглись - "Гарга-самхіта" датується 1 ст. нашої ери. Астрологія знамень мала подальший розвиток у працях "Пайматаха-сіддханта" Вішнудхармоттарапурани (5 ст.), "Брихат-самхіта" Варахаміхіри (6 ст.) та ін.[3]Опис 9 планет наваграха, сім з яких використовують в назвах днів тижня, датуються виходом Яванаджатака (150 р. н. е.) і містив переклади грецьких текстів з Александрії, опублікованих в 120 р. н. е.
| День | Неділя Сур'я (Сонце) |
Понеділок Сома (Місяць) |
Вівторок Мангала (Марс) |
Середа Будха (Меркурій) |
Четвер Бріхаспаті (Юпітер) |
П'ятниця Шукра (Венера) |
Субота Шані (Сатурн) |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Санскрит | भानुवासरम् Бхаану |
इन्दुवासरम् Інду |
भौमवासरम् Бхаума |
सौम्यवासरम् Саумья |
गुरूवासरम Гуру |
भृगुवासरम् Бхргу |
स्थिरवासरम् Сфіра |
| Хінді | रविवार Равівар |
सोमवार Сомавар |
मंगलवार Мангалавар |
बुधवार Будхавар |
गुरूवार Гурувар |
शुक्रवार Шукравар |
शनिवार Шанівар |
Самий древній астрологічний трактат на санскриті «Яванаджатака» («Вислови греків») — вірш Спуджидхваджі є перекладом втраченого грецького трактата Яванесвари[4].В ті давні часи йшов вільний обмін астрологічними знаннями між Грецією та Індією. Подібність між індуськими і грецькими астрологічними термінами (напр. Лейя — Лев, Каупрі — Скорпион) і методами очевидна, щоб бути випадковою.
Відомий вчений Колбрук писав, що "індуси були тут учителями, але не учнями". В Індії ж до грецьких вчених ставились з не меншою повагою, ніж до індійських мудреців.
В V ст. н. е. почався классичний період індійської астрономії. Крім теорій Арьябхати (476-550), викладених в «Арьябхатії» і втраченій «Арья-сіддханті», існує «Панча-сіддхантика» Вараха Міхіри (505-587), «Брахма-спхута-сіддханта» Брамагупти (598-660),Бхрігу- самхіта, [6].
"Дхрува-Наді" - опис астрології Наді, створеної Сатьяхарою, систему, в якій візерунки долі зв'язані з Наді-амса, сектори Зодіака величиною дуги в 12 мінут. Основні тексти - «Саравалі» (800 р.) і «ru:Брихат-парашара-хора-шастра». «Хора-шастра» має 71 главу. Перша частина (глави 1-51) датується VII ст. і поч. VIII ст., а друга (глави 52-71) — кінцем VIII ст. [5].
"Джйотіш - це Світло свідомості, який дає Знання минулого, сьогодення і майбутнього. Він знаходиться у свідомості кожної істоти поза простором і часом, що дозволяє йому створювати і описувати Сили Світобудови, що включають в себе «Простір» і «Час». Джйотиш - це не історія людей, а історія Богів - Вищих Сил Світобудови, які написали велику книгу - Всесвіт.
Веда (Знання) - щось єдине, живе і цілісне, що є скрізь і структурує все суще. Але є різні терміни, якими позначалися ті чи інші універсальні Сили, Закони або принципи світобудови. Ведична астрологія також описує єдине Знання в термінах Грах (планет), Раші (Знаків Зодіаку), Бхав (Домів). Навіть самі ці терміни не мають історії, так як вони у вигляді мантри завжди звучать на більш-менш проявлених рівнях світобудови і можуть бути почуті в будь-який час тим, хто відкритий їм."[6]
Основні поняття[ред.]
Основа джйотіш — це поняття бандху, описане в Ведах, що означає зв'язок між мікрокосмом та макрокосмом. На практиці джйотиша базується на ніраяна (сидеричному зодіаку[7]), на відміну від саяна - тропічного західної астрології, і приймає за початок зодіаку нерухому зірку Реваті – ζ Дзета Риб. В джйотіш існує коррекція в зв'язку прецессією точки весняного рівнодення - айанамша. У 285 р. коли існувала нульова прецессія не було різниці між сидеричним і тропічним зодіаком, але в 2011 р. вона наприклад досягла 24 градуси. В джйотіш існує своя проблема - суперечка між різними астрологами, чия айанамша точніша. Зараз офіційно прийнято використовувати айанамшу Лахірі.
Джйотіш включає кілька підсистем інтерпретації і передбачення з деякими елементами, яких нема в західній астрології, наприклад система 27 (накшатр) [8] - місячних стоянок чи сузір'їв, тіньові планети, також даша - шестирівнева система життєвих періодів. Також важливі 12 домів (бхава), 9 наваграха (небесних тіл) - Місяць (Чандра), Сонце (Сур'я), 5 планет видимих неозброєним оком Мангала, Будха, Бріхаспаті, Шукра, Шані, 2 місячних вузли Раху і Кету, йоги - комбінації грах. Транссатурнові планети не враховуються. Найважливіші показники карти - Джанма - раші (зодіакальний знак Місяця), також асцендент - Лагна (знак на сході або точка на сході), Сонце не має особливого значення на відміну від европейської та авестійської астрології.
Основними методами ведичної науки передбачення є -
- 1) Анга (лімб)- пояснює значення тіла від маківки голови до пят,
- 2) Сванпа (сни),
- 3) Свар (звук) - звуки які видають звірі і птахи,
- 4) Бхомі (позиція) - поведінка людини, як вона сидить, говорить і т. ін.,
- 5) Вянджана (відмітки на тілі) знаки отримані при народженні напр. родимки.
- 6) Лакшана (ознаки) - моргання вій, почесування рук,
- 7) Утпат (явища) - землетруси, вулкани,
- 8) Антрікша (небо) - поява комет, обертання планет, Місяця.
Застосування джйотіш[ред.]
Астрологія має важливе значення в житті індусів. В Індії новонарожденим дають імя на основі гороскопа. Поняття та ідеї джйотіш глибоко проникли в систему календарів і свят, які відмічаються переважно за місячним календарем, за винятком двох точок сонячної інгресії (Сур'я-санкранті) - 0 град. Козерога і Овна природньо за сидеричним зодіаком. Наявність цих свят у словян - 14 січня (свято Козерога з обовязковим водінням кози по селу), і весняного нового року 14 квітня підтверджуюють давність джйотіш. Головне літнє свято - різдво Купала у словян зафіксоване за сонячним календарем 24 червня, а в Індії (різдво Ґопала Крішни) відмічається за місячним календарем (дата змінюється). Відомості про появу Шрі Крішни можна знайти в наступних джерелах : Бхаґавата-Пурана, Вішну-Пурана, ru:Харивамша. Остання повідомляє, що Крішна був народжений 8 місячного дня темної половини місяця Шравана, сузіря Рохіні, опівночі. З перших двох джерел дізнаємось, що це був Шрімукха, 7 рік 60-річного циклу (3227 р. до н.е. в календарі з нульовим роком) . З чого витікає, що джйотіш була відома вже у 33 ст. до н.е., однак не обовязково тогочасні астрономи користувались письмом, так як і до сьогодні найважливіші тексти передаються усно. Після початку ери Калі Юґа брахмани зрозуміли, що память людей погіршилась і почали впроваджувати письмо, так як зявилась загроза, що священні тексти можуть бути втрачені або спотворені.
Також джйотіш використовується при прийнятті рішення про шлюб, відкритті бізнесу, переїзді в нове житло. Знання джйотіш також використані для відліку часу, розмітки карт неба і землі. А саме сакральні числа - 12 (час обертання Юпітера навколо Сонця в роках), 30 (час обертання Сатурна) - доба ділиться на 30 мухурт, 60 (спільне кратне для 12 і 30) - відлік часу циклами по 60 хвилин, секунд, років [9], 30 * 12 = 360 (градусів кола), 7 (видимих небесних тіл - днів тижня), 9 * 3 = 27 днів сидеричного місяця - накшатр (казкові тридевять земель), кожна накшатра має 4 четверті - 27 * 4 = 108 (стандартна кількість повторень мантр). Найбільш поширені стилі гороскопа - північний, південний, східний. Астрологія зберігає свою позицію серед традиційних наук в Індії. Публікуються астрологічні альманахи панчангам. Після постанови Вищого Суду штата Андхра-Прадеш (2001) деякі індійські університети дають вчені ступені по астрології (jyotir vijñāna IAST) [7], [10] // Times of India, 3.09.2001. (англ.)</ref>[8] напр. Відділ Джйотиші факультету Санскрита Університету Варанасі. В 1984 Б.В. Раман заснував у м.Ченнай спілку астрологів ICAS " Indian Council Of Astrological Sciences " (Індійська Рада Астрологічних Наук)[11], на Заході існує аналогічна їй CVA (Council of Vedic astrology)[12].
Від джйотіш походить тибетсько-буддійська астрологія[13], важливим джерелом якої є Калачакра-тантра[14] (див ru:Калачакра). Поява білої астрології (або астрології зірок) (Карці) пов'язане з перекладом з санскриту на тибетську мову Калачакра-тантри в 1027 році. У той рік, так званий рік вогняного зайця, 60-річний астрологічний цикл рабджунг був покладений в основу тибетського календаря. [9]
Один з розділів білої астрології, Янчар (Вайлі: dbyang char - «прояв через голосні звуки»), сформувався під впливом Шива-свародая-тантри[15] і Калачакра-тантри. [10] Ця система також схожа з західною астрологією. У ній використовуються великі астрономічні обчислення, розглядаються п'ять планет (Меркурій, Венера, Марс, Юпітер, Сатурн), Сонце, Місяць, обидва місячних вузли (Раху і Кету), а також застосовується нумерологія. Астрологічна система Калачакри в чистому вигляді виключає з розгляду Кету (південний місячний вузол). [11]
Дивись також[ред.]
- Stellarium - Планетарій
- Портал:Астрономія
- Список зірок за сузір’ями
- Наваграха
- Астрологічна ера
- Індуїстська космологія
- Індуїстські календарі
- ru:Наваратна
- Бхавішья-пурана
- Індійська астрономія
- ru:Джьотиша-веданга
- en:History of astrology
- en:Jyotiḥśāstra
- en:Nadi astrology
- en:Panchangam
- en:Tithi
- en:Archaeoastronomy and Vedic chronology
- en:Bhrigu Samhita
Примітки[ред.]
- ↑ Роберт Свобода. Величие Сатурна. М. 2003, с.21
- ↑ Джйотіш - ведична наука всезнання. Дханур (Олег Бокачов)[1]
- ↑ Астрологический энциклопедический словарь. Саплин А.Ю., М. 1994, с.25
- ↑ Mc Evilley T. The shape of ancient thought: comparative studies in Greek and Indian philosophies. Allworth Communications, Inc., 2002. 732p. (Aesthetics Today Series) ISBN 1-58115-203-5, ISBN 978-1-58115-203-6. p.385: «Яванаджатака — это самый ранний из сохранившихся текстов на санскрите по астрологии»
- ↑ Pingree D. Jyotiḥśāstra / J. Gonda (Ed.) A History of Indian Literature, Vol VI Fasc 4, p.81
- ↑ Історія Джйотіш. Дханур Олег Бокачев[2]
- ↑ Mohan Rao, Female foeticide: where do we go? Indian Journal of Medical Ethics Oct-Dec2001-9(4) [1];
- ↑ Astrology not a science, reiterates Narlikar // Times of India (TNN, 5.12.2010)
- ↑ Beér , 2004, p. 115
- ↑ Men-Tsee-Khang , 2010
- ↑ Beér , 2004, p. 120
Література[ред.]
- Роберт Свобода. Величие Сатурна. Целительный миф., М. 2003[16]
- Шри Нилаканта, "Прашна Тантра", М. 2003[17]
- Котамраджу Нараяна Рао (Kotamraju Narayana Rao) "Изучаем индийскую астрологию с легкостью", М. 2003.[18].
- Бангалор Венката Раман , "Мухурта"[19]
- Давид Фроули - Астрология провидцев. Руководство по ведической/индийской астрологии[20]
- Индубала деви даси, "Ведическая астрология", М. 2002[21]
- Видья Ананда, Равинда Кумар, "Ведическая нумерология", М. 2006[22]
Енциклопедії
- Kim Plofker, «South Asian mathematics; The role of astronomy and astrology», Encyclopedia Britannica (online edition, 2008)
- David Pingree and Robert Gilbert, «Astrology; Astrology In India; Astrology in modern times», Encyclopedia Britannica (online edition, 2008)
- «Hindu Chronology», Encyclopædia Britannica Eleventh Edition (1911)
Академічна література
- David Pingree, «Astronomy and Astrology in India and Iran», Isis — Journal of The History of Science Society (1963), 229—246.
- David Pingree, Jyotiḥśāstra in J. Gonda (ed.) A History of Indian Literature, Vol VI, Fasc 4, Otto Harrassowitz, Wiesbaden (1981).
- Ebenezer Burgess, «On the Origin of the Lunar Division of the Zodiac represented in the Nakshatra System of the Hindus», Journal of the American Oriental Society (1866).
- William D. Whitney, «On the Views of Biot and Weber Respecting the Relations of the Hindu and Chinese Systems of Asterisms»", Journal of the American Oriental Society (1866).
- Satish Chandra, «Religion and State in India and Search for Rationality», Social Scientist (2002).
Посилання[ред.]
- каталог сайтів по джйотиші
- англомовні сайти
- Навчальні центри [23][24] [25] [26] [27] [28]
- Навчальний форум
- Глосарій
- Аудіо джйотіш
- Манускрипти
- Програмне забезпечення по джйотиші
- Джйотіш - древня наука
- Глобальні прогнози
- Наді- джйотиш[29],[30],[31],[32]
- Ведичні передбачення
- Шакті накшатр
- Тантра-джйотиш
- Храм Небесних Тіл
- Планети і тридоша
- Астроальманах
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Джйотіша |
|
Знаки Зодіаку |
|
Овен |
|
Овен |
