Джоаккіно Антоніо Россіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джоаккіно Антоніо Россіні
італ. Gioacchino Antonio Rossini
фотографія
Основна інформація
Дата народження 29 лютого 1792(1792-02-29)
Місце народження Пезаро
Дата смерті 13 листопада 1868(1868-11-13) (76 років)
Місце смерті Пассі (Париж)
Країна Італія Італія
Професія композитор

Джоаккі́но Анто́ніо Россі́ні (італ. Gioacchino Antonio Rossini, * 29 лютого 1792 — 13 листопада 1868) — італійський композитор, автор декількох десятків опер. Він зумів вдихнути нове життя в традиційні для Італії види опери — комічну (буфа) і «серйозну» (серіа). Особливо яскраво талант Россіні розкрився в області опери-буфа. Реалістичність життєвих замальовок, влучність у зображенні характерів, стрімкість дії, мелодійне багатство й блискуча дотепність забезпечили його добуткам величезну популярність. Композитор творив в епоху зростаючої суспільної активності народу Італії, підйому боротьби за незалежність. У його дієво оптимістичному, демократичному за духом мистецтві сучасники відчували голос свого бурхливого часу, бачили вираження італійського національного характеру. Період інтенсивної творчості Россіні тривав усього біля двадцяти років. За цей час ним було створено понад тридцять опер, багато з яких у короткий час обійшли всі столичні театри Європи й принесли авторові всесвітню славу.

Біографія[ред.ред. код]

Дж. Россіні, фотографія

Россіні народився 29 лютого 1792 р. в італійському містечку Пезаро. Його батьками були музиканти (батько — сурмач і валторніст, мати — співачка). З дитинства Джоаккіно навчався співу, грі на чембало й скрипці, а також теорії музики. Маючи гарний голос, співав у церковних хорах, виступав як акомпаніатор і диригент хору в оперних театрах. З 1806 по 1810 р. навчався музиці в Болонському музичному ліцеї, де його викладачами були В. Каведаньї (віолончель) і С. Маттеї (контрапункт). З 1806 р. Россіні — член Болонської філармонічної академії. Перша опера, «Вексель на шлюб», була написана в 1810 р. У наступні роки він регулярно пише опери для театрів Венеції й Мілану.

У 1821 р. Россіні одружився із співачкою Ізабеллою Кольбран. У 1823 р. за запрошенням директора Лондонського Королівського театру композитор їде до Великобританії, де йому за п'ятимісячну роботу виплачують платню в 7000 фунтів стерлінгів. В 1824 р. Россіні одержує посаду директора Італійського театру у Парижі.

У 1829 р. Россіні повертається в Болонью. У листопаді 1830 знову їде в Париж. З 1836 по 1855 р. жив у Болоньї, Флоренції, керував Болонським музичним ліцеєм.

У 1845 р. помирає перша дружина композитора. У 1847 р. Россіні одружується з Олімпією Пеліссьє. У 1855 р. знову влаштувався в Парижі, зробивши свій будинок одним із наймодніших музичних салонів.

Найзагадковішим у біографії Россіні є той факт, що практично всі свої твори композитор написав упродовж 20 років, тоді як останні 40 років свого життя Дж. Россіні майже не писав музики, за виключенням кількох духовних творів (в тому числі «Stabat Mater», 1832), романсів та фортепіанних п'єс.

Россіні помер 13 листопада 1868 р. у містечку Пассі біля Парижа. У 1887 р. прах композитора був перевезений у Флоренцію.

Творчість[ред.ред. код]

Дж. Россіні, шарж

У перших же операх Россіні продемонстрував добірність і блиск мелодійного натхнення, природність і легкість ритму, які додавали співу щирішого характеру. Композитор, працюючи в межах сучасних йому театральних традиціях, однак був противником віртуозної сваволі виконавців.

Найбільшим нововведенням для Італії того часу стала важлива роль оркестру, який у творах Россіні ставав живим, рухливим і блискучим. Оркестр вільно супроводжує вокальну партію, створюючи чіткий мелодійний і симфонічний рельєф та виконуючи експресивні чи образотворчі функції.

Опери Россіні відзначаються широким змістовним та емоційним спектром. Россіні досягне чималого комічного результату у «Севильскому цирюльнику». Але і в серйозному жанрі Россіні сягає неперевершеної досконалості й глибини: від неоднорідної, але палкої й ностальгічної «Діви озера» до трагедії «Семіраміда» та сакральної монументальності «Мойсея» і, нарешті, до «Вільгельма Телля».

Творчий доробок[ред.ред. код]

Опери[ред.ред. код]

  • Шлюбний вексель (La Cambiale di Matrimonio) — 1810
  • L'equivoco stravagante — 1811
  • Деметрій і Полібій (Demetrio e Polibio) — 1812
  • Щасливий обман (L'inganno felice) — 1812
  • Кір у Вавилоні, або Падіння Бальтазара (Ciro in Babilonia (La caduta di Baldassare) — 1812
  • Шовкові сходи (La scala di seta) — 1812
  • Наріжний камінь (La pietra del paragone) — 1812
  • Випадок робить крадієм (L'occasione fa il ladro (Il cambio della valigia) — 1812
  • Синьор Брускіно Il Signor Bruschino (or Il figlio per azzardo) — 1813
  • Танкред (Tancredi) — 1813
  • Італійка в Алжирі (L'Italiana in Algeri) — 1813
  • Авреліан в Пальмірі (Aureliano in Palmira) — 1813
  • Турок в Італії (Il Turco in Italia) — 1814
  • Сиґізмунд (Sigismondo) — 1814
  • Єлизавета Англійська (Elisabetta regina d'Inghilterra) — 1815
  • Торвальд і Дорліска (Torvaldo e Dorliska) — 1815
  • Севільський цирульник («Альмавіва, або Даремна обачність», Almaviva (ossia L'inutile precauzione (Il Barbiere di Siviglia)) — 1816
  • Газета (La gazzetta (Il matrimonio per concorso) — 1816
  • Отелло, або Венеційський мавр (Otello o Il moro di Venezia) — 1816
  • Попелюшка (La Cenerentola o sia La bonta in trionfo) — 1817
  • Сорока-злодійка[1] (La gazza ladra) — 1817
  • Арміда (Armida) — 1817
  • Аделаіда Бургундська, або Отто, король Італії (Adelaide di Borgogna or Ottone, re d'Italia) — 1817
  • Мойсей в Єгипті (Mose in Egitto) — 1818
  • Адіна, або Каліф Багдадський (Adina or Il califfo di Bagdad) — 1818
  • Річчардо і Зораїда (Ricciardo e Zoraide) — 1818
  • Герміона (Ermione) — 1819
  • Едуард і Крістіна (Eduardo e Cristina) — 1819
  • Діва озера (La donna del lago) — 1819
  • Б'янка і Фальєро (Рада трьох) (Bianca e Falliero (Il consiglio dei tre) — 1819
  • Магомет другий (Maometto secondo) — 1820
  • Матильда ді Шабран, або Краса і Залізне Серце (Matilde di Shabran, or Bellezza e Cuor di Ferro) — 1821
  • Зельміра (Zelmira) — 1822
  • Семіраміда (Semiramide) — 1823
  • Подорож до Реймсу (Il viaggio a Reims (L'albergo del giglio d'oro)) — 1825
  • Облога Коринфу (Le Siege de Corinthe) — 1826
  • Мойсей і фараон, або Перехід через Червоне море (Moise et Pharaon (Le passage de la Mer Rouge) — 1827 (переробка опери «Мойсей в Єгипті»)
  • Граф Орі (Le Comte Ory) — 1828
  • Вільгельм Телль (Guillaume Tell) — 1829

Інші вокальні твори[ред.ред. код]

  • Stabat mater (1832, 2-а ред. 1841);
  • «Маленька урочиста меса» (Petite messe solennelle, 1863);
  • понад 20 інших духовних творів;
  • близько 16 кантат;
  • гімни, хори; пісні, арії, дуети, тріо; етюди, вправи, каденції.

Інструментальна музика[ред.ред. код]

  • 6 сонат для стр. (бл. 1804);
  • 3 симфонії;
  • інші п'єси для оркестру і камерно-інструментальні твори;
  • п'єси для духового оркестру;
  • понад 60 п'єс для фортепіано

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. опера семісеріа
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Література[ред.ред. код]

  • Бронфин Е. Джоаккино Россини. — М., 1973.
  • Ганзбург Г. Россини и Глинка: что общего? // Музыка и время. — 2003. — № 5.
  • Джоаккино Россини: современные аспекты исследования творческого наследия / Под ред. М.Черкашиной. — Киев, 1993.
  • Россини Дж. Избранные письма. Высказывания. Воспоминания. — Л., 1968.

Посилання[ред.ред. код]