Джованні Антоніо Скополі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джованні Антоніо Скополі
Scopoli Giovanni Antonio 1723-1788.jpg
Народився 3 червня 1723(1723-06-03)
Кавалезія, Тіроль, Італія
Помер 8 травня 1788(1788-05-08) (64 роки)
Галузь наукових інтересів біологія, ентомологія, ботаніка, хімія
Заклад Мінералогічна академія Шемніца
Alma mater Університет Інсбрука
Вчене звання професор хімії та металургії

Джова́нні Анто́ніо Ско́полі (італ. Giovanni Antonio Scopoli; 3 червня 1723 — 8 травня 1788) — знаний італійський (на той час тірольський і австрійський) натураліст, ентомолог, ботанік і хімік, який досліджував біорізноманіття Альп.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 3 червня 1723 року у селі поблизу Кавалезії, що у Тіролі — сучасна Італія, а тоді Австрія, — у сім'ї адвоката. Одержав ступінь доктора медицини в Університеті Інсбрука, після чого практикував як лікар у Кавалезії та Венеції. Багато подорожував Альпами, де збирав ентомологічні та гербарні колекції.

Два роки пропрацював секретарем у єпископа з Секау, а після 1754 року почав лікувати хворих в Ідрії (сучасна Словенія). Він залишався у цьому містечку до 1769 року і в цей час опублікував свою відому працю «Отруєння ртуттю» (Італ. De Hydroargyro Idriensi Tentamina), де описав симптоми захворювань робітників з кіноварних копалень Ідрії. В цей же період свого життя він публікує огляди з ботаніки та ентомології Крайни (Карніолія): «Flora Carniolica», «Entomologia Carniolica», а також серію описів птахів з різних колекцій «Anni Historico-Naturales».

У 1769 здобуває звання професора професор хімії та металургії у Мінералогічній академії Шемніца (сучасна Словенія), згодом, у 1777 році університет переносять до Павії (Італія), де він знаходиться і досі. В університеті Скополі працює разом із Лазаро Спаланцані над доказами про те, що життя не самозароджується, а живі істоти походять від інших живих істот. Згодом між колегами встановились неприязні стосунки. Лазаро Спаланцані був звинувачений у крадіжці експонатів з університетського музею, але був виправданий. Незабаром після цього Джованні Скополі помер від інсульту.[1]

За свого життя Скополі багато листувався з Карлом Ліннеєм, був у курсі його досліджень, роботи над систематикою тварин і рослин. Великий шведський ботанік також проявляв зацікавленність роботами італійського колеги і ставився до нього з великою повагою. Втім, через велику відстань, яка поділяла двох натуралістів, вони жодного разу так і не зустрілися.[2][3]

Публікації[ред.ред. код]

Сторінка книги «Flora Carniolica», 1760
  • Methodus plantarum (1754);
  • Flora Carniolica (1760);
  • Tentamina physico-chymico-medica (1761);
  • De Hydroargyro Idriensi Tentamina (1761);
  • Entomologia Carniolica Vindobonae, Trattner. (1763);
  • Anni Historico-Naturales (1769-72);
  • Principia mineralogiae (1772);
  • Flora Carniolica exhibens plantas Carnioliae indigenas et distributas in classes, genera, species, varietates, ordine Linnaeano (1772);
  • Fundamenta chemiae (1777);
  • Introductio ad historiam naturalem, sistens genera lapidum, plantarum et animalium hactenus detecta, caracteribus essentialibus donata, in tribus divisa, subinde ad leges naturae. Prague. (1777);
  • Fundamenta Botanica Praelectionibus publicis accomodata. Papiae, S. Salvatoris (1783);
  • Dizionario di chimica del Sig. Pietro Giuseppe Macquer…Tradotto dal francese e corredato di note e di nuovi articoli… Pavia: printed at the Monastery of San Salvatore for G. Bianchi (1783-84);
  • Deliciae Flora et Fauna Insubricae Ticini (1786-88);
  • Rudimenta metallurgiae (1789).

Таксони, названі на честь дослідника[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Mazzarello, Paolo 2004. Costantinopoli 1786: la congiura e la beffa. L'intrigo Spallanzani. Bollati Boringhieri.
  2. Soban, Branko (January 2005). «A Living Bond between Idrija and Uppsala». Slovenija.svet. Slovene Emigrant Association. Retrieved 20.
  3. Scopoli, Giovanni Antonio. Joannes A. Scopoli-Carl Linnaeus. Dopisovanje/Correspondence 1760–1775, ed. Darinka Soban. Ljubljana, 2004: Slovenian Natural history society.