Джованні Баттіста Перголезі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джова́нні Батті́ста Перголе́зі
італ. Giovanni Battista Pergolesi
фотографія
Джова́нні Батті́ста Перголе́зі. Ймовірний портрет, подарований біографом Франческо Флорімо консерваторії Неаполя
Основна інформація
Повне ім'я Giovanni Battista Draghi (Drago)
Дата народження 4 січня 1710(1710-01-04)
Місце народження Єзі
Дата смерті 16 березня 1736(1736-03-16) (26 років)
Місце смерті Поццуолі
Роки активності XVIII століття
Країна Італія Італія
Національність італієць
Професія композитор, капельмейстер, педагог
Освіта Консерваторія Сан-П'єтро Мажелла
Інструменти скрипка і орган (музика)
Жанр опера, кантата, соната, концерт
Псевдоніми Перголе́зі

Біографія[ред.ред. код]

Джова́нні Батті́ста Перголе́зі (італ. Giovanni Battista Pergolesi; *4 січня 1710, Єзі — †16 березня 1736? Поццуолі) — італійський композитор, скрипаль і органіст. Перголезі є одним із найперших творців комічної опери.

Народився у місті Єзі, де вивчав музику під керівництвом Франческо Сантіні. У 1725 році він переїхав у Неаполь, де вивчав основи композиції під керівництвом Гаетано Греко. У Неаполі Перголезі залишився до кінця своїх днів. Тут уперше були поставлені всі його опери, крім однієї — L'Olimpiade, прем'єра якої відбулася у Римі.

Смерть Перголезі, Domenico Morelli, 1854
Пам'ятник Перголезі у місті Єзі

З перших кроків Перголезі зарекомендував себе як яскравий автор, схильний до експериментів і новацій. Найвдалішою його оперою вважається написана у 1733 році «Служниця-пані» (італ. La Serva-Padrona), що швидко завоювала популярність. Представлена 1752 року в Парижі, опера викликала запеклі суперечки між прихильниками традиційної французької опери (серед яких були такі корифеї жанру, як Люллі і Рамо) і шанувальниками нової італійської комічної опери, що тривали протягом кількох років. Опуре була настільки популярна, що лібрето з неї співали на вулицях міст Італії.

Se tu m'ami , se tu sospiri (слова - Gennaro Antonio Federico, музика - Джова́нні Батті́ста Перголе́зі. Художній переклад О. Лук'яненка[1]
Se tu m'ami , se tu sospiri
Sol per me, gentil pastor,
Ho dolor de tuoi martiri,
Ho diletto del tuo amor.
Ma se pensi che soletto
Io ti debbari amar,
Pastorello, sei soggetto
Facilmente a t'ingannar.
Pastorello, sei soggetto
Facilmente a t'ingannar,
Facilmente a t'ingannar
Кохай, зітхай,
Голови тільки ти,
Пастушок молодий,
Не втрачай.
Бо як зради не пізнаєш,
Від нещастя заридаєш.
Правди ніде діти,
Що лягають квіти,
І шипи на віти
У кущі.
У любові
Ліки крові
І отрута для душі.
У любові
Ліки крові
І отрута для душі.
І отрута для душі....

Поряд зі світською, Перголезі активно складав і духовну музику. Найвідомішим духовним твором композитора вважається кантата Stabat Mater, написана незадовго до смерті в якості «дублера» аналогічного маловідомого нині твору Алессандро Скарлатті, що виконувався в неаполітанських храмах кожну страстну п'ятницю.

Перголезі також створив ряд великих інструментальних робіт, включаючи скрипкову сонату і скрипковий концерт. У той же час ряд творів, приписуваних композиторові після його смерті, як з'ясувалося, були написані іншими авторами. Так, довгий час перу Перголезі приписували «Concerti Armonici», який виявився на перевірку твором німецького композитором У. В. ван Вассенером.

Перголезі помер від туберкульозу у віці 26 років.

До цього часу неможливо відтворити список робіт композитора. Одні твори посмертно приписувалися Перголезі, хоча насправді були написані уже його наступниками. Орієнтовний перелік такий:

Твори, опубліковані за життя[ред.ред. код]

Stabat Mater з автографом композитора
Титул Служниці-пані
Оригінал титулу "Salve Regina"
Титул Служниці-пані 1930 року
  • 1729 O Salutaris Hostia, гімн для тенора і баса.
  • 1731 Li prodigi della divina grazia nella conversione di S. Guglielmo Duca d'Aquitania, священної драми. ( '*' )
  • 1731 Це план - Кантата для альта.
  • 1731-1732 "Salustia, Oпера.
  • Комбіновані Інтермеццо Nerina e Nibbio (втрачені).
  • 1732 Меса в D (Кіріє і Глорія).
  • 1732 Domine ad adjuvandum me піснеспів для 5 голосів для хору та струнних.
  • 1732 Dixit Dominus, Псалом для сопрано, 2 хорів і оркестру.
  • 1732 Confitebor tibi Domine, Псалом для сопрано, альта, хору і струнних.
  • 1733 Ув'язнений, опера.
  • Служниця-пані Об'єднані Інтермеццо.
  • 1734 Меса в F (Кіріє і Глоріє).
  • 1734 Адріано в Сірії», опера.
  • Комбіновані Інтермеццо Livietta e Tracollo nota anche come La Contadina Astuta o La Finta Polacca.
  • 1732 Чернець, опера-буфа неаполітанському мовою.
  • 1735 Щасливий час, прелюдія.
  • 1735 Фламініо, комічна опера.
  • 1735 Олімпіада, опера.

Посмертні Роботи[ред.ред. код]

  • Концерт для скрипки сі-бемоль.
  • Dalsigre, ahi mia Dalsigre - Кантата для сопрано та струнних.
  • In coelestibus regnis, для альта, струнних і баса.
  • Laetatus sum, Псалом для сопрано і [[оркестр].
  • Laudate Pueri Dominum, Псалом для сопрано, хору та оркестру.
  • Світло очей моїх - кантата для сопрано та струнних.
  • Salve Regina у До мінор, піснеспів для сопрано, струнних .
  • Segreto tormento інакше відомий як Хто не чув і не бачить - кантата для сопрано.
  • Соната ля мінор для клавесина.
  • Stabat Mater для сопрано, альта, струнних і баса.
  • Ти залишишся моя дорога - кантата для сопрано, альта та струнних.

Зовнішність[ред.ред. код]

Обкладинка історичної драми-каяття Олександра Лук'яненка про життя Джованні Перголезі

Донині невідомою залишається зовнішність композитора. Збереглися лише пізні портрети та фантазії художників на тему зовнішності композитора. У драмі "Stabat Mater" за основу взято один із уявних портретів композитора:

« До кімнати заходить Джованні Перголезі, трохи шкутильгаючи на ліву ногу. Попри убогість кімнати, сам композитор одягнений зі смаком. Біла легка сорочка, прикрашена легким, ледь заплетеним у візерунки мереживом на манжетах, додаючи ще більшої елегантності його тонким рукам. Високу тонку шию у міцних обіймах тримає біла батистова хустка, оперезана тонкою чорною стрічкою. На Перголезі чорний оксамитовий приталений жюстокор абі1, який щільно прилягає до талії. Та, попри те, що він чорніший ночі, виблискує золотою вишивкою по краях. Елегантне золоте прядиво заплітається у багаті вогняні візерунки на манжетах та на кишенях. На бортах жюстокора розквітають вимережені вправною рукою золотаві квіти. По всій довжині абі – від комірця, що двома своїми кінцями, як півмісяць позолоченими ріжками, тягнеться донизу фалдованого жюстокора – як зорі на нічному небі, сяють розкішні золоті ґудзики. З-під абі видніються полички рубінового камзолу, засіяні золотавими блискітками, утриманими блискучими ниткам." [2]  »

В культурі[ред.ред. код]

Існує 7622 Pergolesi — астероїд, названий на честь композитора[3].

У 2014 р. у Полтаві у видавництві Ростислава Шевченка «Друкарська майстерня» вийшла у світ історична драма О. Лук'яненка "Stabat Mater". Драма-каяття розкриває історії життів двох геніїв, пов’язаних крізь століття трагічним коханням, духовними пошуками та натхненною творчістю. Один із них – чернець-францисканець Джакопо Бенедетті, автор відомого на весь світ гімну Богородиці «Stabat Mater», який жив у ХІІІ столітті. Інший – талановитий композитор XVIII століття Джованні Баттіста Перголезі, автор уславленої кантати на слова святого. Доля першого з них перетинається з долями видатних людей сучасного йому світу: батьків італійської романтичної поезії короля Енцо та поета Гвідо Гвініцеллі, королів Карла Кульгавого Неаполітанського та його сина короля Угорщини Карла Мартела, стовпів католицької церкви, понтифіків Целестина V, Боніфація VIII та кардиналом Колонна. Доля другого пов’язує молодого митця з композитором Франческо Фео, домом Скарлатті та аристократичною родиною Колонна. Духовні пошуки обох митців приводять їх до усвідомлення значення і глибини материнської Любові лише під кінець життя кожного з них. Проте останні місяці їхнього земного буття були пов’язані з написанням твору, який увічнив їхнє ім’я – з кантатою Божій Матері «Stabat Mater...»[4]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Лук'яненко О. В. Stabat Mater...: історична драма-каяття на три дії. — Полтава, 2014. — с.17
  2. Лук'яненко О. В. Stabat Mater...: історична драма-каяття на три дії. — Полтава, 2014. — с.14 с.
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
  4. Лук'яненко О. В. Stabat Mater...: історична драма-каяття на три дії. — Полтава, 2014. — с.192 с.

Посилання[ред.ред. код]