Джованні Баттіста Тьєполо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Джованні Баттіста Тьєполо
Giovanni Battista Tiepolo
Tiepolo, Giovanni Battista - Fresken Treppenhaus des Würzburger Residenzschlosses, Szenen zur Apotheose des Fürstbischofs, Detail Giovanni Battista Tiepolo - 1750-1753.jpg
Джованні Баттіста Тьєполо
Дата народження 5 березня 1696(1696-03-05)
Місце народження Венеція
Дата смерті 27 березня 1770(1770-03-27) (74 роки)
Місце смерті Мадрид
Національність італієць
Жанр фрески, гравюра,
Напрямок Венеціанська школа живопису, бароко, рококо
Твори «Поклоніння волхвів»,
«Даная і Зевс»,
«Бенкет Клеопатри»

Джованні Баттіста Тьєпо́ло (італ. Giovanni Battista Tiepolo), варіанти написання імені: Gianbattista або Giambattista — Джанбаттіста або Джамбаттіста; 5 березня 1696, Венеція — 27 березня 1770, Мадрид) — італійський художник, один з найпримітніших майстрів італійського рококо, майстер фресок та гравюр, останній великий представник венеціанської школи живопису.

Біографія[ред.ред. код]

Тьєполо, «Суд Соломона», фреска з Архієпископського палацу в Удіне, Італія

Джанбаттіста Тьєполо народився 5 березня 1696 року у Венеції, в родині багатодітного шкіпера Доменіко Тьєполо, людини простого походження. Невдовзі батько помер, і мати, Орсетта, виховувала шістьох дітей в умовах бідності.

В юності Тьєполо навчався живопису у венеціанського художника Грегоріо Ладзаріні, але мистецтвознавці зазначають, що найсильніший вплив на нього мали Себастьяно Річчі, Паоло Веронезе та Джованні Баттіста Пьяцетта. У віці 19 років Тьєполо виконав своє перше художнє замовлення — картину «Принесення в жертву Ісаака».

1717 року молодий художник покинув майстерню Ладзаріні і вступив до гільдії живописців Фралья. 1719 року він одружився з Марією Чечилії Гварді, сестрою відомих художників Гварді — Франческо та Джованні Антоніо. Від шлюбу з Марією у Тьєполо народилося дев'ятеро дітей.

З 1726 до 1728 року Тьєполо працював за замовленням Діонісіо Дельфіно, аристократа з Удіне, розписуючи фресками каплицю й палац. Це принесло йому популярність і нові замовлення — Тьєполо став модним живописцем. У наступні роки він багато писав у Венеції, а також в Мілані, Бергамо. У 1740 Тьєполо отримав замовлення на розпис стелі на другому поверсі Скуоль Карміна.

З 1750 року до венеціанського живописця прийшла загальноєвропейська популярність, а в 17501753 роках він створив свою центральну роботу — фрескові оздоблення вюрцбурзької резиденції ( в місті Вюрцбург, Німеччина ). Повернувшись до Італії, Тьєполо був обраний президентом Падуанської академії.

1761 року іспанський король Карл III запросив Тьєполо в Мадрид, де художник залишався до кінця свого життя. Тьєполо помер в іспанській столиці 27 березня 1770 року.

Стиль Тьєполо[ред.ред. код]

Фрески — дуже складний вид образотворчого мистецтва. Великі масштаби вимагають підготовчих робіт та точного геометричного розрахунку. Дуже важко врахувати також, як буде бачити фреску глядач з різних точок зору. Свобода і легкість, з якою будував свої фрескові композиції Тьєполо, дотепер вражають глядачів і самих художників. Це свобода у виборі композиції, у виборі кольорів та напрямків динаміки розгортання композиції, свобода у відчутті енергійного, експересивного руху пензля, в акцентуванні деталей.

Вибрані роботи[ред.ред. код]

Джованні Баттіста Тьєполо. «Христос і грішниця»
Тьєполо «Непорочне зачаття» (Мадрид)

Бібліографія[ред.ред. код]

Фрагмент фрески у Віллі Вальмарана, Віченца
Фрагмент стінопису Вюрцбурзької резиденції
  • Chantal Eschenfelder: Tiepolo. Giovanni Battista Tiepolo, 1696 — 1770. Könemann, 2001. ISBN 3-8290-0698-5
  • Beverly Louise Brown, Terisio Pignatti, Oreste Ferrari, Teresa Longyear: Giambattista Tiepolo: Master of the Oil Sketch. Abbeville Press, 1994. ISBN 1-55859-284-9
  • Keith Christiansen: Giambattista Tiepolo: 1696—1770. Harry N. Abrams, 1997. ISBN 0-8109-6505-4
  • Svetlana Alpers, Michael Baxandall: Tiepolo and the Pictorial Intelligence. Yale University Press, 1994. ISBN 0-300-05978-7
  • George Knox: Tiepolo: A Bicentenary Exhibition 1770—1970 Exhibition Catalogues from the Fog Art Museum: A Bicentenary Exhibition, 1770—1970. Garland Publishing, New York 1978. ISBN 0-8240-1954-7
  • Maria Elisa Avagnina: Tiepolo. Die vicentinischen Villen. Electa, Milano, 1990. ISBN 88-435-3104-2
  • T. Hetzer, Die Fresken Tiepolos in der Würzburger Residenz, Frankfurt, 1943.
  • A. Morassi, Tiepolo e la Villa Valmarana, Milano, 1945.
  • A. Morassi, Giovan Battista Tiepolo, Londra, 1955.
  • A. Morassi, A complete catalogue of the paintings of G. B. Tiepolo,L., [1962];
  • A. Pallucchini, L'opera completa di Giambattista Tiepolo, Milano 1968.
  • Rizzi A,, The etchings of the Tiepolo: complete edition, L., 1971;
  • Atti del congresso internazionale di studi sul Tiepolo, [Mil., 1972].
  • A. Porcella, La giovinezza di Gianbattista Tiepolo, Roma 1973.
  • William L. Barcham (1992). Giambattista Tiepolo, Thames and Hudson. ISBN 0-500-08054-2.
  • M. Gemin, F. Pedrocco, Giambattista Tiepolo. I dipinti. Opera completa, Venezia 1993
  • Щербачёва М. И., Картины Тьеполо из дворца Дольфино в Эрмитаже, Л., 1941;
  • Ольшанская Н. И., Тьеполо, М., 1957;
  • Салмина Л. Н. Джованни Баттиста Тьеполо. М. — Л., 1963

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]