Джованні Баттіста Тьєполо
| Джованні Баттіста Тьєполо | |
| Giovanni Battista Tiepolo | |
 Джованні Баттіста Тьєполо |
|
| Дата народження | 05 березня 1696 року |
|---|---|
| Місце народження | Венеція |
| Дата смерті | 27 березня 1770 року |
| Місце смерті | Мадрид |
| Національність | італієць |
| Жанр | фрески, гравюра, |
| Напрямок | Венеціанська школа живопису, бароко, рококо |
| Твори | «Поклоніння волхвів», «Даная і Зевс», «Бенкет Клеопатри» |
Джованні Баттіста Тьєпо́ло (італ. Giovanni Battista Tiepolo), варіанти написання імені: Gianbattista або Giambattista — Джанбаттіста або Джамбаттіста; 5 березня 1696, Венеція — 27 березня 1770, Мадрид) — італійський художник, один з найпримітніших майстрів італійського рококо, майстер фресок та гравюр, останній великий представник венеціанської школи живопису.
Зміст |
Біографія [ред.]
Джанбаттіста Тьєполо народився 5 березня 1696 року у Венеції, в родині багатодітного шкіпера Доменіко Тьєполо, людини простого походження. Невдовзі батько помер, і мати, Орсетта, виховувала шістьох дітей в умовах бідності.
В юності Тьєполо навчався живопису у венеціанського художника Грегоріо Ладзаріні, але мистецтвознавці зазначають, що найсильніший вплив на нього мали Себастьяно Річчі, Паоло Веронезе та Джованні Баттіста Пьяцетта. У віці 19 років Тьєполо виконав своє перше художнє замовлення — картину «Принесення в жертву Ісаака».
1717 року молодий художник покинув майстерню Ладзаріні і вступив до гільдії живописців Фралья. 1719 року він одружився з Марією Чечилії Гварді, сестрою відомих художників Гварді — Франческо та Джованні Антоніо. Від шлюбу з Марією у Тьєполо народилося дев'ятеро дітей.
З 1726 до 1728 року Тьєполо працював за замовленням Діонісіо Дельфіно, аристократа з Удіне, розписуючи фресками каплицю й палац. Це принесло йому популярність і нові замовлення — Тьєполо став модним живописцем. У наступні роки він багато писав у Венеції, а також в Мілані, Бергамо. У 1740 Тьєполо отримав замовлення на розпис стелі на другому поверсі Скуоль Карміна.
З 1750 року до венеціанського живописця прийшла загальноєвропейська популярність, а в 1750—1753 роках він створив свою центральну роботу — фрескові оздоблення вюрцбурзької резиденції ( в місті Вюрцбург, Німеччина ). Повернувшись до Італії, Тьєполо був обраний президентом Падуанської академії.
1761 року іспанський король Карл III запросив Тьєполо в Мадрид, де художник залишався до кінця свого життя. Тьєполо помер в іспанській столиці 27 березня 1770 року.
Стиль Тьєполо [ред.]
Фрески — дуже складний вид образотворчого мистецтва. Великі масштаби вимагають підготовчих робіт та точного геометричного розрахунку. Дуже важко врахувати також, як буде бачити фреску глядач з різних точок зору. Свобода і легкість, з якою будував свої фрескові композиції Тьєполо, дотепер вражають глядачів і самих художників. Це свобода у виборі композиції, у виборі кольорів та напрямків динаміки розгортання композиції, свобода у відчутті енергійного, експересивного руху пензля, в акцентуванні деталей.
Вибрані роботи [ред.]
- Поклоніння волхвів (Пінакотека, Мюнхен)
- Аполлон і Дафна (Лувр, Париж)
- Апофеоз сім'ї Барбаро (Метрополітен-музей, Нью-Йорк)
- Апофеоз адмірала Пізані (Палаццо Пізані, Венеція)
- Чудо Святого Дому Лорето (Венеціанська академія, Венеція)
- П'ять картин на теми давньоримської історії з палацу Діонісіо Дольфіно в Венеції, Ермітаж, Санкт-Петербург, Росія
- Меценат представляє імператору Августу красні мистецтва, Ермітаж, Санкт-Петербург.
- Філософ Діоген та Олександр Македонський, Ермітаж
- Вівтарна картина Мадонна з немовлям, Св. Антонієм Падуанським, Домініком, Франциском Асізьким, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
- Фрески на стелі Вюрцбурзької резиденції, Вюрцбург, Німеччина
- Святий Яков Старший ,(Музей образотворчих мистецтв (Будапешт))
- Битва Верселле (Метрополітен-музей, Нью-Йорк)
- Хід колісниці сонця (Палаццо Клерічі, Мілан)
- Тріумф Авреліана (Королівська галерея, Турин)
- Тріумф Маріуса (Метрополітен-музей, Нью-Йорк)
- Промова цариці Зенобії перед солдатами свого війська( Національна галерея мистецтва, Вашингтон)
- Апостоли Фома та Іоан(Церква дель Оспедалетті, Венеція)
- Елеазер і Ребекка (Національна галерея, Афіни)
Див. також [ред.]
- 43775 Тьєполо — астероїд, названий на честь художника[1].
Бібліографія [ред.]
- Chantal Eschenfelder: Tiepolo. Giovanni Battista Tiepolo, 1696 — 1770. Könemann, 2001. ISBN 3-8290-0698-5
- Beverly Louise Brown, Terisio Pignatti, Oreste Ferrari, Teresa Longyear: Giambattista Tiepolo: Master of the Oil Sketch. Abbeville Press, 1994. ISBN 1-55859-284-9
- Keith Christiansen: Giambattista Tiepolo: 1696—1770. Harry N. Abrams, 1997. ISBN 0-8109-6505-4
- Svetlana Alpers, Michael Baxandall: Tiepolo and the Pictorial Intelligence. Yale University Press, 1994. ISBN 0-300-05978-7
- George Knox: Tiepolo: A Bicentenary Exhibition 1770—1970 Exhibition Catalogues from the Fog Art Museum: A Bicentenary Exhibition, 1770—1970. Garland Publishing, New York 1978. ISBN 0-8240-1954-7
- Maria Elisa Avagnina: Tiepolo. Die vicentinischen Villen. Electa, Milano, 1990. ISBN 88-435-3104-2
- T. Hetzer, Die Fresken Tiepolos in der Würzburger Residenz, Frankfurt, 1943.
- A. Morassi, Tiepolo e la Villa Valmarana, Milano, 1945.
- A. Morassi, Giovan Battista Tiepolo, Londra, 1955.
- A. Morassi, A complete catalogue of the paintings of G. B. Tiepolo,L., [1962];
- A. Pallucchini, L'opera completa di Giambattista Tiepolo, Milano 1968.
- Rizzi A,, The etchings of the Tiepolo: complete edition, L., 1971;
- Atti del congresso internazionale di studi sul Tiepolo, [Mil., 1972].
- A. Porcella, La giovinezza di Gianbattista Tiepolo, Roma 1973.
- William L. Barcham (1992). Giambattista Tiepolo, Thames and Hudson. ISBN 0-500-08054-2.
- M. Gemin, F. Pedrocco, Giambattista Tiepolo. I dipinti. Opera completa, Venezia 1993
- Щербачёва М. И., Картины Тьеполо из дворца Дольфино в Эрмитаже, Л., 1941;
- Ольшанская Н. И., Тьеполо, М., 1957;
- Салмина Л. Н. Джованни Баттиста Тьеполо. М. — Л., 1963
Примітки [ред.]
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Джованні Баттіста Тьєполо |
