Джованні Кампано

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Перша сторінка латинського видання «Начал» Евкліда в обробці Джованні Кампано (1482)

Джованні Кампано (лат. Campanus, італ. Campano da Novara, Giovanni Campano) — італійський математик, астролог XIII століття, автор одного з перекладів (чи перекладення) на латину «Начал» Евкліда, стандартного для XIII–XVI століть[1]. З приміток Кампано до «Начал» виділяються: теорія зірчастого п'ятикутника, ділення прямої в середньому і крайньому відношеннях, задача про трисекцію кута і питання про побудову вписаного в коло правильного дев'ятикутника[2].

Про біографію Кампано наявні різні відомості. Авраам Кестнер[3] наводить наступні думки авторів XVI–XVII століть: Клод Дешаль[fr] зазначає, що трансальпійський гал (Transalpinische Galler) Campan у XI столітті переклав Евкліда з арабської на латину; Фосс наводить його ім'я Ioanes і повідомляє про астронома Campan з Novara в Italia Transpada, який жив близько 1200 року; Тритемій повідомляє, що Campan був знаменитим філософом і астрологом при Генріху III в 1030 році. В кінці XIX століття Кантор[4] наводить лише одну думку, четверту: Йоханн Кампано з Наварри був капеланом при папі Урбані IV (12611264), а потім каноніком в Парижі.

Опубліковані роботи[ред.ред. код]

  • Elementa, 1255–1259[5][6]
  • Theorica planetarum, 1261–1264[5][6]
  • Computus maior, 1268[5][6]
  • Tractatus de sphera, after 1268[5][6]
  • De quadratura circuli[6]
  • De quadrante[6]
  • Tres circulos in astrolapsu descriptos…[6]
  • Tractatus de astrologia indicaria[6]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Euclid's Elements in the middle ages, by M. Folkerts Каталог середньовічних латинських манускриптів «Начал» Евкліда
  2. Кампанус, математик // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — Санкт-Петербург: 1890—1907.
  3. Kaestner, A. Geschichte der Mathematik. Bd. 2, с. 311
  4. Cantor, Moritz. Vorlesungen über geschichte der mathematik. Leipzig: B. G. Teubner, 1894–1908. Bd. 2, с. 100
  5. а б в г G. J. Toomer (1971). «Campanus of Novara». У Gillispie, Charles Coulston. Dictionary of scientific biography III. New York: Scribner. с. 23–29. ISBN 978-0-684-10114-9. 
  6. а б в г д е ж и Benjamin, Francis Seymour; Toomer, G. J. (1971). Campanus of Novara and medieval planetary theory: Theorica planetarum. University of Wisconsin Press. ISBN 978-0-299-05960-6. 

Посилання[ред.ред. код]