Джозеф Брюс Ісмей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джозеф Брюс Ісмей
Joseph Bruce Ismay
J. Bruce Ismay.jpeg
Народився 12 грудня 1862(1862-12-12)
Кросбі, Мерсісайд, Англія
Помер 17 жовтня 1937(1937-10-17) (74 роки)
Лондон, Англія
Підданство Велика Британія
Національність англієць
Діяльність Судновласник

Джозеф Брюс Ісмей (англ. Joseph Bruce Ismay; * 12 грудня 1862 - 17 жовтня 1937) — англійський бізнесмен, який служив головою та виконавчим директором пароплавної компанії White Star Line. Він отримав популярність як найвища офіційна особа компанії White Star Line, власника лайнера Титанік, який вижив після катастрофи корабля у 1912 році.

Біографія[ред.ред. код]

Ісмей народився передмісті містечка Кросбі, графства Мерсісайд у Англії. Він був сином Томаса Ісмея (7 січня 1837 - 23 листопада 1899) і Маргарет Брюс (13 квітня 1837 - 9 квітня 1907), дочки судновласника Люка Брюса. Томас Ісмей був старшим партнером «Ismay, Imrie and Company» і засновником White Star Line. Молодший Ісмей отримав освіту в школі Елстрі (англ. Elstree School) і Гарроу (англ. Harrow School), потім навчався у Франції на протязі року. Він також навчався в офісі батька, а потім подорожував по світу. Потім він відправився в Нью-Йорк у якості представника компанії, в кінцевому рахунку підвищившись до рангу агента.

4 грудня 1888 Ісмей одружився на Джулії Флоренц Шеффелін, дочки Джорджа Річарда Шеффеліна і Джулії Матильди Шеффелін з Нью-Йорка, у якої народилося п'ятеро дітей (один з них помер у дитинстві): Маргарет Брюс Ісмей (народилася 29 грудня 1889 року), Генрі Брюс Ісмей (нар. 3 квітня 1891), Томас Брюс Ісмей (нар. 18 лютого 1894), Евелін Констанц Ісмей (нар. 17 липня 1897 року) та Джордж Брюс Ісмей (нар. 6 червня 1902 року).

У 1891 році Ісмей повернувся з родиною до Великобританії і став партнером у фірмі свого батька, «Ismay, Imrie and Company». У 1899 році Томас Ісмей помер і Брюс Ісмей очолив сімейний бізнес. Ісмей очолював бізнес і White Star Line процвітала під його керівництвом. Крім керівництва своїм суднобудівним бізнесом, Ісмей був директором ряду інших компаній. Проте, в 1901 році, він знайшов американців, зацікавлених у побудові міжнародного суднобудівного конгломерату. Ісмей погодився на злиття його фірми з Міжнародною комерційною морською компанією (International Mercantile Marine Company).

Як голова White Star Line[ред.ред. код]

Після смерті батька 23 листопада 1899 Брюс Ісмей змінив його в як голова White Star Line. Він прийняв рішення про будівництво чотирьох кораблів, які б переважали корабель «Океанік» (англ. RMS Oceanic), побудований його батьком: кораблі Великої четвірки: RMS Celtic (1901) (англ.), RMS Cedric (англ.), RMS Baltic (1903) (англ.) і RMS Adriatic (1907) (англ.). Ці судна були розкішні і безпечні, але не швидкохідні.

У 1902 році компанія «J.P. Morgan & Co.», яка фінансувалася формуванням Міжнародною комерційною морською компанією (International Mercantile Marine Company), як Атлантичне судноплавне об'єднання, поглинуло декілька американських і британських ліній. IMM (International Mercantile Marine Co.) як холдингова компанія управляла допоміжними філіями. Морган сподівався домінувати на трансатлантичних лініях за допомогою взаємопов'язаного управління і домовленостей із залізницями, але це було неможливо через нестабільність характеру морського транспорту того часу, американським антимонопольним законодавством і угодою з британським урядом. У 1902 році Ісмей проводив переговори про покупку IMM White Star Line. У лютому 1904 року Ісмей зайняв місце голови International Mercantile Marine Co., і за підтримки Моргана отримав повну владу. White Star Line стала одним з філій IMM.

Титанік[ред.ред. код]

Лорд Піррі і Джозеф Ісмей інспектуючи Титанік перед його спуском на воду, 31 травня 1911

У 1907 році Ісмей зустрівся з Лордом Піррі на верфі Harland and Wolff, щоб обговорити відповідь White Star Line на «Лузітанію» і «Мавританію», які були витвором їхнього конкурента Cunard Line. Ісмей хотів, щоб його кораблі були не тільки швидкими, але і мали величезну потужність і безпрецедентну розкіш в історії океанських лайнерів. Остання особливість служила залученням для багатих і успішних людей. Для розміщення розкішних апартаментів і салонів, Ісмей наказав зменшити кількість рятувальних шлюпок з 48 до 16. Причому 16 було мінімальною кількістю для «Титаніка», дозволеного Торговою палатою. Були спроектовані і побудовані три кораблі. Другий з них, «Титанік», вийшов у своє перше плавання з Саутгемптона, Великобританія в Нью-Йорк 10 квітня 1912 року. Першим і третім кораблями були «Олімпік» і «Британнік».

Ісмей іноді супроводжував кораблі в їх першому рейсі, і Титанік був одним з них. Під час рейсу Ісмей розмовляв з головним інженером Джозефом Беллом про можливі тести швидкості, якщо дозволить час. Коли корабель зіткнувся з айсбергом в 400 милях від Великої Ньюфаундлендської банки і почав йти на дно в ніч з 14 на 15 квітня 1912 року, Ісмей врятувався на складаній шлюпці C. На дачі свідчень він сказав, що коли кораблю залишалися хвилини, він відвернувся, тому не бачив, як Титанік затонув. Ісмей був доставлений на борт Карпатії і прибув до Нью-Йорка 18 квітня. Через тиждень він давав свідчення з приводу загибелі Титаніка як Сенату США (під головуванням сенатора Вільяма Олдена Сміта), так і британської торговельній палаті (під головуванням лорда Мерсі).

Після того, як його підібрала Карпатія, Ісмей звернувся до лікаря, який, за чутками, не відходив від нього все плавання. Він попросив Капітана Рострона відправити таке повідомлення до офісу White Star Line у Нью-Йорку: "З глибоким жалем повідомляю вам що Титанік затонув сьогодні вранці після зіткнення з айсбергом, внаслідок чого є серйозні втрати життя. Повні відомості пізніше". Він нічого не їв, прийняв тільки одного відвідувача і знаходився під дією опіати. Співробітник Ісмея Джек, який вижив, провідав його пробуючи його заспокоїти. Він так висловився про Ісмея в той час: "[Ісмей] дивився прямо перед собою, тремтячи як осиковий лист. Навіть тоді, коли я говорив з ним, він не звернув абсолютно ніякої уваги. Я ніколи не бачив людини, настільки зруйнованої".

Коли він прибув в Нью-Йорк, Ісмея прийняв Філіп Франклін, віце-президент компанії. Він також отримав повістку з'явитися на слухання сенатського комітету, очолюваний республіканським сенатором Вільямом Олден Смітом.

Критика[ред.ред. код]

Ісмей (вдалині справа, той що погладжує вуса) дає свідчення під час його виступу перед комітетом Сенату США

Після катастрофи Ісмей був "цькований" американською і британською пресою за втечу з корабля, коли на ньому ще залишалися жінки і діти. Деякі газети натякали, що на прапорі White Star Line повинна бути зображена жовта печінка. Деякі видавали карикатури на його втечу з корабля. Письменник Бен Гект, тоді молодий журналіст із Чикаго, написав вірш, у якому контрастує дії капітана Сміта і Ісмея. Фінальний вірш говорить: "Вся твоя влада в жаху перед лицем смерті, залишитися в нічному морі робота моряка, а бігти з натовпом - благородне право".

Деякі стверджували, що Ісмей дотримувався правила "першими тільки жінки і діти". Він і пасажир першого класу Вілльям Картер сказали, що сіли в складну шлюпку, коли поблизу не було жінок і дітей. Поведінка і надійність Картера були розкритиковані місіс Картер, яка, подавши на розлучення в 1914 році, свідчила, що він залишив її і дітей напризволяще після аварії і звинуватила його в "жорстокому і варварському обігу і неповазі до своєї персони." Лондонське суспільство піддало остракізму Ісмея та затаврувало його найбільшим боягузом в історії. Сильний негативний пресинг виходив від газети, що належить Вільяму Рендольф Херст, який вимагав проведення особистої вендети. 30 червня 1913 Ісмей покинув пост президента Міжнародної торгової компанії та голови White Star Line, на зміну якому прийшов Гарольд Сандерсон.

На сенатському слуханні Ісмей заявив, що всі судна компанії будуть оснащені шлюпками для пасажирів в достатній кількості. Після розслідування Ісмей і офіцери, що залишилися в живих, повернулися до Англії на борту Адріатика.

Суперечки навколо Титаніка[ред.ред. код]

Існує цілий ряд протиріч, що стосуються дій Ісмея на борту Титаніка. Під час розслідування Конгресу деякі пасажири показали, що чули, як Ісмей тиснув на капітана Едварда Джона Сміта, щоб лайнер йшов швидше і прибув до Нью-Йорк раніше запланованого терміну. Один пасажир стверджував, що Ісмей отримав телеграму з попередженням про айсберги, і, не показуючи капітану, сховав її до кишені. Ця заява не була підтверджена чи спростована рештою врятованими офіцерами. Ісмей просив про тести швидкості корабля 15 квітня, але цього не сталося. Крім того, багато капітани засвідчили, що ця процедура розуміє під собою максимальне збільшення швидкості лайнера.

Пізніше життя[ред.ред. код]

Решту життя Ісмей тримався подалі від очей громадськості. Він відійшов від справ у середині 1920-х років і оселився з дружиною у великому будинку поблизу селища Костелло в районі Коннемара, графство Голвей, Ірландія. Репутації Ісмея було завдано непоправної шкоди і тому він тримався в тіні. У нього залишився інтерес до морської справи. Він відкрив кадетський корабель "Мерсі" для підготовки офіцерів Британського торгового флоту, пожертвувавши великі суми до фонду загиблих моряків і до фонду торгового флоту під час Першої світової війни.

Його здоров'я погіршилося в 1930-х роках після діагностування у нього діабету, через якого в 1936 році йому ампутували частину правої ноги. Після він повернувся до Англії і оселився на півострові Віррел що через річку Мерсі біля Ліверпуля. Джозеф Брюс Ісмей помер в районі Мейфер у Лондоні 17 жовтня 1937 від тромбозу у віці 74 років. Його похорони відбулися 21 жовтня 1937 року. Він був похований на кладовищі Пунті Вейл (англ. Putney Vale Cemetery), Лондон. Після смерті Ісмея його дружина, Джулія Шеффелін, подала прохання про анулювання її британського громадянства і відновлення американського. Американське громадянство було відновлено 14 листопада 1949. Джулія Флоренс Шеффелін померла 31 грудня 1963 року в віці 92 років в Кенсінгтоні, Лондон.

Посилання[ред.ред. код]