Джон Байрон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джон Байрон
John Byron-Joshua Reynolds-1759 .jpg
Портрет Джона Байрона, Джошуа Рейнольдс
Народився 8 листопада 1723(1723-11-08)
Помер 10 квітня 1786(1786-04-10) (62 роки)

Ім'я при народженні John Byron
Відомий віце-адмірал Британського королівського флоту
Діяльність Мореплавець, капітан

Джон Байрон (8 листопада 1723 — 10 квітня 1786) — офіцер королівського флоту Британії.

Початок кар'єри[ред.ред. код]

У 1731 році він вступив на службу у британський флот — супроводжував барона Ансона у його навколосвітній подорожі у якості мічмана. 14 травня 1741 року корабель, на якому він здійснював свою подорож, зазнав аварії поблизу берегів Патагонії, а ті, хто вижив, вирішили розділитися на дві групи: одна пробиралася на човні в Ріо-де-Жанейро, інша, на чолі з Джоном Байроном, плила на північ і зустріла іспанців. Він описав свої пригоди і заколот на кораблі у книзі The Narrative of the Honourable John Byron (1768), яка досить добре продавалася і з'явилась у кількох виданнях. Ця історія стала основою для роману Невідомий берег, написаного Патріком О'Браяном.

У грудні 1746 року Байрон був призначений на пост капітана корабля «Сирена».

Семирічна війна[ред.ред. код]

У 1760 році він командував ескадрою, яка була надіслана, щоб знищити укріплення Луїсбурга, який був захоплений двома роками раніше. У липні того ж року він переміг французьку флотилію, яка була послана на підмогу Новій Франції у бойових діях.

Байрон завершив власну навколосвітню подорож, як капітан човна HMS Dolphin, яка тривала з червня 1764 року по травень 1766. Це перша навколосвітня подорож, яка тривала менше двох років. Протягом цієї подорожі він проголосив Фолклендські острови власністю Британії у 1765 році, спираючись на право першовідкривача, а його дії ледь не спричинили війну між Англією та Іспанією — обидві крайни привели свої військово-морські сили у повну бойову готовність, прагнучи відстояти право на острови. Пізніше Байрон відкрив острови Туамоту, Токелау та Острови Гілберта, а також відвідав Тініан, що належить до групи Маріанських островів.

У 1769 році він був призначений губернатором Ньюфаундленду, посаду якого обіймав наступні три роки. Він став контр-адміралом 31 березня 1775 року, і віце-адміралом 29 січня 1778. Був командувачем британського флоту у Вест-Індії у 17781779 роках впродовж американської війни за незалежність. Він безуспішно атакував французький флот, який був під командуванням Шарля Ектора в Битві під Гренадою у липні 1779 року. З 1 жовтня 1779 року певний час він був командиром північноамериканського ескадрону.

Сім'я[ред.ред. код]

8 вересня 1748 року він одружився на Софії Треваніон, з якою у них було два сина і сім дочок, троє з яких померли в дитинстві. Найстарший син — Джон "Божевільний Джек" Байрон, у свою чергу був батьком поета Джорджа Байрона — майбутнього шостого барона Байрона. Одним із онуків Джона Байрона був Джордж Енсон Байрон — сьомий барон Байрон, дослідник і адмірал Британського флоту.

Див. також[ред.ред. код]

Список літератури[ред.ред. код]