Джон Говард

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джон Говард (1789) — художник Мазер Браун

Джон Го́вард (англ. John Howard, *2 вересня 1726, Лондон — †20 січня 1790, Херсон) — англійський юрист, філантроп, дослідник масових інфекційних захворювань у Європі.

Джон Говард — юрист-реформатор, який започаткував соціологічний метод в юриспруденції. Цим він заклав підвалини диференційованого законоположення в судових справах, при розгляді яких почали враховувати соціально-об'єктивні причини злочинства.

Як спадкоємець значних багатств, націлив свої зусилля на філантропічну діяльність. З цією метою відвідував Францію, Голландію, Італію, Прусію, Богемію, Австрію та інші європейські країни. На власні кошти він будує лікарні та будинки для пристарілих. Ризикуючи життям, проникнув у Бастилію, щоб із власного досвіду дізнатися, як утримують в’язнів. Опубліковані памфлети про жорстоке поводження з в’язнями призвели до того, що французький уряд заочно приговорив Джона Говарда до смертної кари. А виступи в англійському парламенті стали поштовхом до тюремної реформи спочатку в Англії, а згодом і в багатьох європейських державах. Як лікар Говард особливо піклувався про санітарно-гігієнічні умови утримання в’язнів.

Джон Говард і Україна[ред.ред. код]

У 1781 році Говард прибув у Росію, яка його зацікавила, як країна, що відмовилася від прилюдної смертної кари. Він відвідує, зокрема, міста Петербург, Москву, Херсон. Тут він досліджує госпіталі, лікарні, в’язниці. Зокрема, він звертає увагу на те, що умови утримання в лікувальних закладах Росії вкрай незадовільні. Народився Джон Говард у 1724 році поблизу Лондона в сім’ї купця. Вивчав географію, природознавство, особливий нахил виявив до медицини. Багато мандрував країнами Європи, виступав за влаштування для народу лікувальних закладів, збудував на власні кошти кілька лікарень і будинків для літніх людей, видав працю „Звіт про основні лазарети Європи і дані про чуму”(1789).

Росію вперше відвідав у 1781 році, влітку 1789 року прибув сюди вдруге. На береги Дніпра уродженець Великої Британії прибув з тим, щоб вивчити причини масової інфекційної захворюваності солдатів та матросів гарнізонів і жителів Новоросійського краю. Деякий час він перебував у Кременчуці, звідки переїхав до Херсона, де й оселився. В той час лютувала епідемія тифу і Говард доклав багато зусиль для лікування хворих. Своєю діяльністю здобув загальну шану і любов жителів, відвідуючи хворих, він заразився на висипний тиф. Саме від цієї хвороби помер цей друг людей у січні 1790 році у віці 65 років.

Пам’ятних місць, пов’язаних з перебуванням Говарда в Херсоні, небагато. На вулиці Суворова ще наприкінці 50-х років минулого століття стояв двоповерховий будинок, де на мармуровій дошці зазначалося, що в цьому жив Говард. Кому і чому заважав цей історичний будинок? На це запитання відповіді немає…

Пам’ятник Джону Говарду

Місце ж свого поховання філантроп визначив сам, уже тяжко хворим, у бесіді зі своїм співвітчизником контр – адміралом Прістманом, який служив на російському флоті. „Поховайте мене там, де я любив прогулюватися. Я не бажаю ні пам’ятників, ні написів, але хотів би, щоб на моїй могилі був встановлений сонячний годинник.”.

Воля покійного була виконана: його поховали на південній околиці від Херсона (нині село Степанівка). На могилі було встановлено пам’ятник – піраміду з написами по бокових поверхнях:” Жив для інших”, „ Робив здоровими інших”. Пізніше, років за 9-10, на надгробній плиті була викарбувана епітафія:” Спи спокійно, друг людей!”

Час не пожалів пам’ятник. Матеріалом, з якого він виготовлений, був неміцним. Якісь вандали украли погруддя, зроблене за посмертною ласкою Говарда; сонячний годинник теж зник.

1817 року цар Олександр 1 звелів:” Відновити пам’ятник, який був на могилі… з зображенням сонячного годинника”. Однак уже наступного року було вирішено поставити окремий пам’ятник – обеліск на околиці міста ” …, по дорозі, що веде в Миколаїв”, а не на могилі Говарда, як це передбачалось. Проте на місці поховання було відновлено пам’ятник за кошти одеських та херсонських поміщиків Мордвікова, Кобле, Дофіне та інших.

1831 року в Італії було замовлено пам’ятник. Його перевезли до Одеси, потім у Степанівку, на кладовище. На новому пам’ятникові теж були написи:” 1790”, „ Іван Говард”, „ Хто б не був ти, тут друг твій схований”. Гроші на спорудження огорожі навколо цвинтаря були особистим пожертвуванням генерал – губернатора Ільїнського.

Надпис на постаменті статуї Дж. Говарда в Соборі Петра і Павла (скульптор Бакон Джон)

В наш час на розі проспекту Ушакова і вулиці Пугачова розташований обеліск – пам’ятник Джону Говарду, який споруджено у 1818-1820 роках за проектом В. П. Стасова. Розпорядження про встановлення цього пам’ятника було зроблене імператором Олександром 1 під час перебування в Херсоні. Для захисту обеліска від дії вологи і морозів у 1827 році його покрили гарячим розчином оліфи і білил. З метою охорони від осквернення пам’ятник, споруджений на той час за межами міста, був обнесений кам’яною стіною, передбаченого проектом. У 1826-1828 роках пам’ятник був перебудований за проектом губернського землеміра П. Гречини і відкритий у червні 1828 року. Перебудова була істотною: обеліск піднято на висоту більше метра від попереднього рівня і в композицію був введений медальйон з барельєфом Джона Говарда. В роки громадянської і Німецько-радянської війни огорожа була частково зруйнована і відбудована в 1957 році. Довгий час монумент був занедбаний і лише в 1990 році його реставрували, відновили барельєф і сонячний годинник. У 1789 році Говард відвідав Росію вдруге. Мета його візиту — вивчити «способи утримання солдатів та їх впливу на смертність», оскільки в Європі багато говорили про жорстоке поводження з солдатами в Російській імперії. Побувавши у військовій лікарні поблизу Очакова Говард зокрема пише: «здається, і кам’яне серце мусить обкипати кров’ю від такого видовища».

На початку осені Джон Говард вирушає до Херсона, де спалахнула епідемія висипного тифу. Він відвідує лікарні, тюремний замок, за власні кошти лікує хворих. При цьому сам заражається на тиф і помирає. Похований, згідно із заповітом, на хуторі свого приятеля Дофіне поблизу Херсона. На могилі Говарда, замість пам’ятника, було встановлено сонячний годинник.

Згодом, з ініціативи Олександра І та за підтримки генерал-губернатора Михайла Воронцова, який організував збір коштів серед мешканців Одеси та Херсона, в Херсоні було споруджено гранітний обеліск лікарю. На ньому зображено барельєф Говарда, деталі сонячного годинника та написи російською мовою і латинною: «Говард. Упокоївся 20-го січня на 65 році від народження. Alios salvos fecit (Робив інших здоровими). Vixit propter alios (Жив для інших)».

Галерея[ред.ред. код]

Джерела, посилання і література[ред.ред. код]

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“». Українська діаспора: видатні постаті", К.: КИТ, 2007, стор. 436 (укр.)
  • Біографія Джона Говарда (англ.)
  • Слиозберг Г. Б. Д. Говард. Его жизнь и общественно-филантропическая деятельность. Биографический очерк., СПб., 1891 (рос.)
  • Казалет Э. А. О значении Джона Говарда в истории тюремной реформы. М., 1892 (рос.)
  • Ревенок Н. Д. Рыцарь добра и справедливости. К 250-летию со дня рождения Джона Говарда // Медицинская сестра., 1976., № 12 (рос.)
  • Нахапетов Б. А. Джон Говард и его вклад в эпидемиологию чумы // Вопросы истории естествознания и техники., 2001., № 3. (рос.)
  • Подолян Тарас Герой добра та любові до людства // Дзеркало тижня., 2004., № 8. (укр.)