Джон Девісон Рокфеллер (молодший)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джон Девісон Рокфеллер (молодший)
John D. Rockefeller, Jr. (1915).jpg
John Davison Rockefeller, Jr.
Народився 29 січня 1874(1874-01-29)
Клівленд, США
Помер 11 травня 1960(1960-05-11) (86 років)
Тусон, Арізона
Громадянство США США
Національність американець
Ім'я при народженні John D. Rockefeller, Jr.
Діяльність підприємець, політик
Відомий бізнесмен, економіст і філантроп
Партія республіканець
Конфесія баптист
Родичі Джон Д. Рокфеллер (батько)
Лаура Селестія Спелман (мати)
Дружина Еббі Олдріч Рокфеллер
Діти Еббі Рокфеллер Маузе (донька)
Джон Д. Рокфеллер III (1-й син)
Нельсон Рокфеллер (2-й син)
Лоренс Рокфеллер (3-й син)
Уінтроп Рокфеллер (4-й син)
Девід Рокфеллер (5-й син)
Нагороди

Public Welfare Medal (1943)

Джон Девінсон Рокфеллер-молодший (англ. John Davison Rockefeller, Jr.; 29 січня 1874(18740129), Клівленд, Огайо — 11 травня 1960, Тусон, Аризона) — американський філантроп і одна із ключових фігур в родині Рокфеллерів[1][2]. Єдиний син із п'яти дітей бізнесмена і власника Standard Oil Джона Д. Рокфеллера і батько п'яти братів Рокфеллер. Джона Рокфеллера зазвичай називають «молодшим», щоб відрізнити від його знаменитішого батька, відомого як Рокфеллер «старший».

Бізнес і кар'єра[ред.ред. код]

Після закінчення навчання, Рокфеллер-молодший приєднався до бізнесу свого батька (із 1 жовтня 1897 року) і почав налагоджувати роботу в тільки-но відкритому офісі в штаб-квартирі Standard Oil. Саме він став директором Standard Oil, а пізніше — директором компанії U.S. Steel, яка була заснована в 1901 році. Після скандалу, пов'язаного із тодішнім головою Standard Oil Джоном Дастіном Арчболдчем (наступником Рокфеллера-старшого), який давав хабарі двом відомим конгресменам, що було викрито медіаімперією Hearst, Рокфеллер-молодший звільнився з обох компаній в 1910 році і почав активно займатись благодійністю.[3]

Рокфеллер-молодший і його батько Джон Д. Рокфеллер в 1915 році.

Під час Великої Депресії він розробив і став інвестором величезного, складеного із 14 будівель комплексу, Рокфеллерівського центру, що знаходиться в самому центрі Манхеттену, і в результаті чого стає одним із найбільших власників нерухомості в місті Нью-Йорк.

В 1921 році він отримав близько 10% акцій Equitable Trust Company від свого батька, що дало йому змогу стати найбільшим акціонером банку. Згодом, в 1930 році, банк об'єднався із Chase National Bank (в наш час JP Morgan Chase) і став одним із найбільших банків світу. Але, після злиття, пакет його акцій був скорочений близько до 4%, хоча він все ще залишався найбільшим акціонером, що зробило відомим цей банк як «Рокфеллер-банк». Із 1960-х, коли його син, Девід, став президентом банку, і до сих пір сім'я Рокфеллерів зберігає за собою близько 1% акцій банку.[4]

Дружина, діти[ред.ред. код]

9 жовтня 1901 року, Джон Девісон Рокфеллер-молодший одружився на Еббі Олдріч Грін, доньці впливового сенатора Нельсона Олдріча. Цей шлюб сприйняли як грандіозний союз капіталізму и політики. Більш того, це одруження було основною соціальною подією свого часу. Молодята одружились в Aldrich Mansion на острові Род-Айленд. На це весілля були запрошені керівники Standard Oil і інших компаній.[5]

У пари народилось шестеро дітей, одна донька і п'ятеро братів Рокфеллер:

Благодійність і соціальні проекти[ред.ред. код]

У знаменитому листі до Ніколаса Батлера в червні 1932 року, який згодом був надрукований на першій сторінці Нью-Йорк Таймс, Рокфеллер-молодший, людина непитуща, виступав проти впровадження Вісімнадцятої поправки на підставі неповаги до американської Конституції. Цей лист став тим ривком, що підштовхнув народ скасувати цю поправку. [6]

Тим не менш, Рокфеллера-молодшого найбільше пам'ятають за його благодійність, на яку він витратив понад $ 537 млн на протязі всього його життя.[7]. Саме він створив фонд Sealantic в 1938 році, який згодом перетворився в Фонд Рокфеллера. Рокфеллер-молодший став його першим президентом в травні 1913 року і почав значно розширювати рамки цього інституту, продовжуючи справу свого батька. Пізніше він буде брати активну участь в житті інших організацій, які були створені Рокфеллером-старшим. Зокрема це стосується Рокфеллерівського університету та Міжнародної освітньої ради.

Саме на кошти Джона Рокфеллера-молодшого був збудований Емпайр-Стейт-Білдінг — одна із найвищих споруд у світі.

Щодо суспільних наук, то він заснував Меморіал Лори Спелман-Рокфеллер в 1918 році, який згодом був приєднаним до Фонду Рокфеллера в 1929 році.[8] Також він, за фінансової підтримки Ліги Націй і Ради з міжнародних відносин почав будівництво своєї штаб-квартири в місті Нью-Йорк на початку 1921 року.[9]

У 1900 році після того, як раніше в 1896 році Рокфеллер-молодший переконав свого батька фінансувати дослідження раку, він за власні кошти побудував медичну лабораторію в університетському містечку. Згодом він перетворився в Меморіальну лікарню, яка десятиліттями пізніше стала всесвітньо відомою Memorial Sloan-Kettering Cancer Center.

Саме за сприяння Рокфеллера-молодшого було розширене і фінансоване Бюро соціальної гігіени в 1913 році, основними напрямками якого було дослідження таких соціальних питань, як проституція та венеричні захворювання. У 1924 році, за намовою його дружини, він фінансував Маргарет Сенгер в її піонерській роботі з контролю за народжуваністю та участю в питаннях народонаселення.[10]

Щодо мистецтва, то він надав будівлі для музею, який згодом перетворився в Музей сучасного мистецтва. Рокфеллер разом зі своєю дружиною є співзасновниками цього музею.

Штаб-квартира ООН

За допомогою переговорів його син, Нельсон Рокфеллер, в 1946 році придбав за $ 8,5 млн землі Уільяма Зекендорфа, а потім пожертвував ці землі вздовж Іст-Рівер в Манхеттені, на побудову штаб-квартири ООН. Це було після того, як він наклав вето на свій родовий маєток в Покантіко, який розглядали в якості передбачуваного місця для штаб-квартири ООН.[11]

Також, на протязі багатьох років, він давав значні суми для розвитку Протестанського та Баптистського інститутів, починаючи від межцерковного Всесвітнього руху, Федеральної Ради Церков, Союзу Духовних семінарій, Собору Св. Іоанна Богослова, в Нью-Йорку, Ріверсайдської Церкви та Всесвітньої Ради Церков. Він також зіграв важливу роль у розвитку досліджень, що були проведені Робертом і Хелен Ліндами. Це знамениті Мідлтаунські досліджувальні роботи, які проводились в місті Мансі, штат Індіана, за фінансової підтримки Інституту соціальних і релігійних досліджень.

Благодійницька діяльність поза межами США[ред.ред. код]

У 1920-і роки він також пожертвував значну суму на відновлення і реконструкції основних будівель у Франції після Першої світової війни, таких як Реймський собор, Шато де Фонтенбло та Шато де Версаль, за що в 1936 році він був нагороджений вищою нагородою Франції — орденом Почесного легіону (згодом, у 2000 році, таку нагороду отримав і його син, Девід Рокфеллер).

Вид на Версаль із парку

Він також фінансував ранні розкопки Луксору, в Єгипті, і реконструкції Американської академії в Римі, Ліннаньського університету в Китаї, Міжнародної лікарні Св. Луки в Токіо; бібліотеки Імператорського (нині Токійського) університету в Токіо, а також Меморіал фонду Шекспіра в Стратфорд-на-Ейвоні.

Крім того, він надав фінансування для будівництва Палестинського Археологічного музею в Східному Єрусалимі, де сьогодні розташовано багато експонатів, і який раніше був домом для багатьох сувоїв Мертвого моря, допоки вони не були перенесені в Храм Книг, що знаходиться в Музеї Ізраїлю.[12]

Джерела[ред.ред. код]

  1. http://stepandstep.ru/catalog/know/112805/dzhon-rokfeller-mladshiy-do-8-let-donashival-platya-sester.html
  2. http://www.megabook.ru/Article.asp?AID=668194
  3. Resignation from Standard Oil and U.S. Steel boards — see Ron Chernow, Titan: The Life of John D. Rockefeller, Sr., London: Warner Books, 1998. (pp.548-551)
  4. Largest shareholder in Chase Bank — see David Rockefeller, Memoirs, New York: Random House, 2002. (pp.124-25)
  5. Details of the 1901 wedding — Harr & Johnson, op.cit., (pp.81-5)
  6. Letter on Prohibition — see Daniel Okrent, Great Fortune: The Epic of Rockefeller Center, New York: Viking Press, 2003. (pp.246/7).
  7. Rockefeller Archive Center
  8. Laura Spelman Memorial — see Chernow, op.cit. (p.596)
  9. Funding of the CFR and other international institutions — Ibid., (p.638); John Ensor Harr and Peter J. Johnson, The Rockefeller Century: Three Generations of America's Greatest Family, New York: Charles Scribner's Sons, 1988. (p.156)
  10. The Bureau of Social Hygiene and social issues; funding for Margaret Sanger — see Harr & Johnson, op.cit. (pp.113-15, 191, 461-2)
  11. Family estate vetoed as site for the UN headquarters — Ibid., (pp.432-3)
  12. Restorations and constructions in France, Egypt, Greece and Jerusalem — see David Rockefeller, Memoirs, op.cit. (pp.44-8).