Джон Дьюї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джон Дьюї
Західна філософія
Філософія 20 століття
John Dewey in 1902.jpg
Джон Дьюї в 1902
Народився 20 жовтня 1859(1859-10-20)
Берлінгтон, Вермонт, США
Помер 1 червня 1952(1952-06-01) (92 роки)

Основні інтереси філософія освіти, епістемологія, журналістика, етика
Значні ідеї рефлективне мислення[1]
Американська асоціація університетських професорів
Освітній прогресивізм
Вплинули на нього Платон ·  Руссо ·  Гегель ·  Пірс ·  Джеймс ·  Ледд ·  Ворд ·  Вундт
Вплинув на Веблен ·  Сантаяна ·  Каплан ·  Ху Ші ·  Гук ·  Молоді радикали ·  Ґрін ·  Путнем ·  Чомскі ·  Габермас ·  Рорті ·  Вест ·  Дюркгейм

Джон Дьюї (англ. John Dewey, 20 жовтня 1859 — 1 червня 1952) — американський філософ, психолог та реформатор освіти. Дьюї був значною постаттю в філософії прагматизму та засновником функціональної психології, пропагандистом прогресивного та прогресивно-популістського напрямку в області навчання.

Хоча Дьюї найбільше відомий публікаціями в області освіти, він писав на інші теми, такі як досвід, природа, мистецтво, логіка, демократія й етика.

Дьюї вважав, що для демократії важливі два основні елементи, що потребують постійної уваги: школи й громадянське суспільство. На думку Дьюї повна демократія встановлюється не тільки за рахунок загального виборчого права, а й завдяки сформованій громадській думці, чого можна досягти ефективною системою спілкування між громадянами, фахівцями й політиками, при чому саме останні несуть відповідальність за ту політику, яку вони втілюють у життя.

Біографія[ред.ред. код]

Дьюї народився в місті Берлінгтон, штат Вермонт, у родині середніх статків[2]. Як і старший брат, Девіс Річ Дьюї він навчався у Вермонтському університеті[3] і закінчив його у 1879. Важливим для становлення студента був Генрі Торрі, племінник і зять колишнього президента університету Джозефа Торрі. Дьюї продовжив брати приватні уроки у свого учителя після випуску аж до зачислення в Університет Джонса Гопкінса[4][5].

Після двох років на посаді вчителя в Ойл-Сіті у Пенсильванії і року на посаді вчителя початкової школи в невеличкому містечку у Вермонті, Дьюї вирішив, що не має хисту вчителя початкової чи середньої школи. Він продовжив навчання разом із Джорджем Сільвестром Моррісом, Чарлзом Сандерсом Пірсом, Гербертом Бакстером Адамсом та Стенлі Голлом й отримав Ph.D. в Школі мистецтв та наук Університету Джонса Гопкінса. 1884 року він отримав роботу в Мічиганському університеті, де працював з по 1888 рік, а потім знову з 1889 по 1994. Неопублікована й втрачена дисертація Дьюї називалася «Психологія Іммануїла Канта».


Погляди[ред.ред. код]

В основі поглядів Дьюї на навчання, що вплинули на становлення світової педагогіки, лежала філософія прагматизму, що прийняла форму інструменталізму. Ця філософія не визнає класичного критерію істини, за яким істина є відповідність наших думок дійсності, що не залежить від нас. Прагматизм за істинне (реальне) визнає те, що корисно, відсуває на другий план наукове пізнання, а з ним і істину, необтяжену характеристикою корисності.

Уважав, що дитина пізнає нове не заради самих знань, як думали попередники, а заради діяльності, вона цікавиться саме тим, що може зробити сама. У цьому напрямку Дьюї вперше «поєднав» пізнання і діяльність. При цьому прихильник природничонаукового емпіризму, він визначив місце пізнання і діяльності у розв'язанні повсякденних дитячих проблем. Процес такого вирішення, що спирається на метод експерименту, повинен забезпечити успішне відкриття дітьми нових істин за допомогою п'яти послідовних ступенів:

1) відчуття проблеми (утруднення);

2) її виявлення і визначення;

3) уявлення можливого рішення;

4) виявлення шляхом умовиводів наслідків із імовірного рішення;

5) подальші спостереження й експерименти, що дозволяють зробити висновок, що містить позитивне чи негативне судження.

Ці етапи мислення, іноді з деякими модифікаціями, стали називати ступенями і відповідно до них будувати шкільні уроки. Одні намагалися застосовувати їх механічно на всіх уроках, не помічаючи того, що вони в такий спосіб формалізують процес навчання.

Виноски[ред.ред. код]

  1. http://www.aacu.org/meetings/ppts/knefelkamppresentation.ppt
  2. Gutek, Gerald L. Historical and Philosophical Foundations of Education: A Biographical Introduction. Upper Saddle River, NJ: Pearson Education Inc. с. 338. ISBN 0-13-113809-X. 
  3. Who Belongs To Phi Beta Kappa, Phi Beta Kappa website, accessed Oct 4, 2009
  4. bio of Dewey from Bowling Green State University
  5. Louis Menand, The Metaphysical Club: A History of Ideas in the United States (New York: Farrar, Staus and Giroux, 2002)

Посилання[ред.ред. код]