Джон Локк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джон Локк
Західна філософія
Філософія XVII століття
John Locke.jpg
John Locke
Народився 29 серпня 1632(1632-08-29)
Рінґтон, Сомерсет, Англія
Помер 28 жовтня 1704(1704-10-28) (72 роки)
Ессекс, Англія
Школа/Традиція емпіризм, школа суспільної угоди, природного закону
Основні інтереси метафізика, епістемологія, політична філософія, філософія думки, освіта
Значні ідеї табула раса, «уряд за згоди підданих»; стан природи; право життя, свобода й власність
Вплинули на нього Платон, Аристотель, Авіцена, Ібн Туфайл, Тома Аквінський, Гуго Гроцій, Семююел Резерфорд, Декарт, Річард Гукер, Томас Гоббс, польські брати
Вплинув на Юм, Іммануїл Кант, Джордж Берклі, Томас Пейн, Адам Сміт, Артур Шопенгауер

Джон Локк (англ. John Locke, 1632, Рінґтон, Сомерсет, Англія — 1704, Ессекс, Англія) — англійський філософ, один із основних представників англійського емпіризму та Просвітництва. Народився в Англії в сім'ї адвоката. Початкову освіту здобув вдома. Закінчив Вестмінстерську граматичну школу, Оксфордський університет. Самостійно вивчив нову філософію (Бекона, Декарта та ін.), природознавство, медицину. Працював викладачем грецької мови і літератури в університеті, пізніше був вихователем сина, а потім внука відомого політичного діяча графа Шефстбері, багато подорожував, довго жив у Франції, де познайомився з ідеями Монтеня. В час розгулу абсолютистської реакції (1683) Джон Лок емігрував разом з своїм патроном, графом Шефтсбері до Голландії, повернувся до Англії після революції 1688 року.

Життя[ред.ред. код]

Джон Локк народився 1632 року у Рінґтоні, Англія. 1647 направлений у престижну Вестмінстерську школу в Лондоні, отримавши стипендію політика Александра Пофама, члена Британського парламенту. Згодом вступив до аристократичного коледжу Крайст-Черч в Оксфорді. Попри те, що був здібним учнем, з огидою ставився до навчальної програми і вважав праці сучасних йому філософів, таких як Рене Декарт, цікавішими, аніж матеріал, який викладався в університеті. Річард Ловер, товариш Локка з часів навчання у Вестмінстерській школі, зазначав, що той був знайомий із медициною та експериментальною філософією, які переслідувалися іншими університетами Британії і в тому числі Лондонським королівським товариством, членом якого Джон Локк все-таки став.

Ступінь магістра Джон Локк отримав 1658 року, а крім того здобув ступінь бакалавра медицини 1674 року. Між тим 1658 року він став викладачем і професором грецької риторики. Пізніше він повернувся до Оксфорда і вивчав медицину. У той час співпрацював з провідними мислителями і науковцями, таких як Роберт Бойль, Томас Вілліс і Роберт Гук. 1666 року Джон Локк познайомився із Ентоні Ешлі Купером, 1-м графом Шефстбері, коли той прибув до Оксорда шукаючи ліків від інфекції печінки. На Купера Локк справив неабияке враження, і той запропонував йому увійти до його пошту. Таким чином 1667 року Локк переїхав у будинок у Лондоні, працював особистим лікарем графа Шефстбері. Він також продовжував вивчати медицину під керівництвом визначного лікаря-практиканта Томаса Сайденгама. Його вплив позначився на натурфілософських поглядах Локка, вираженням яких стала праця «Розвідка про людське розуміння» (англ. An Essay Concerning Human Understanding).

1672 року граф Шефтсбері став Лорд-канцлером Англії, після чого Локк був втягнений у політику, що в свою чергу відбилося на його політичному мисленні. Однак 1675 року граф Шефтсбері потрапив в опалу. Оскільки кар'єра Локка напряму залежала від злетів та падінь Шефтсбері, до 1679 року він багато подорожував Францією. 1683 року Локк був змушений втекти до Нідерландів.

У 16881689 роках настала розв'язка, яка поклала кінець поневірянням Локка. Відбулася Славна революція, Вільгельм III Оранський проголошений королем Англії. Локк брав участь у підготовці перевороту 1688 року, перебував у тісному контакті з Вільгельмом Оранським і здійснив на нього значний ідейний вплив. На початку 1689 року він повернувся на батьківщину. У 1690-х роках разом з урядовою службою Локк розгорнув широку наукову і літературну діяльність. 1690 року опубліковані «Розвідка про людське розуміння», «Два трактати про правління», 1693 року — «Думки про виховання», 1695 року — «Розумність християнства».

Джон Локк помер 28 жовтня 1704 року від астми. Ніколи не був одружений і не мав дітей.

Погляди Локка на державу[ред.ред. код]

Вважав найкращою формою конституційну монархію, для чого необхідним є поділ гілок влади на парламентську, виконавчу та федеральну. У своїй теорії суспільного контракту виходить із природного стану людства, в якому, на відміну від Гоббса, для якого людина є егоїстичною істотою, люди мають право на життя, рівність, свободу та приватну власність. В природних умовах, ущемлення кимось чиїхось прав може закінчитися (перебільшеною) помстою, а внаслідок помсти за помсту може виникнути війна. Для уникнення цього потрібна держава в якості арбітра. Для цього громадяни передають державі частину своїх суверенних прав, власником яких вони залишаються і надалі. Держава повинна забезпечувати їх на кращому рівні, ніж це можуть самі люди в природному стані. Якщо права людей масово порушуються, тоді вони мають право скинути владу. Локк вперше також довів право людини на прагнення до щастя, а не тільки на самозбереження. Обмеження свободи у формі рабства можливо, наприклад, у війні. Інші права людини можуть бути у неї відібраними, якщо людина їх не заслуговує, наприклад, через убивство. Локк сповідував ліберальну державу, але не самий ідеал манчестерського лібералізму. Держава має право втручатися у приватну власність, наприклад, накладати податки на несамостійну працю. Мав сильний вплив на декларацію незалежності, конституцію США та революційної Франції.

Релігія[ред.ред. код]

Щодо релігії Локк прагнув створити для різних християнських конфесій платформу з мінімальною спільною базою, яку можна пояснити за допомогою розуму (в дусі Просвітництва). Він водночас не заперечує, що в християнській релігії є також місця, які на перший погляд здаються нелогічним, але їх просто неможливо обґрунтувати за допомогою розуму. Правом на свободу релігії не захоплювалися атеїсти та католики (останні, за те, що визнають Папу главою держави). Вважав, що держава переступала би свої повноваження, якби зі силою вимагала людей вірити в щось.

Теорія пізнання[ред.ред. код]

Локк також хотів створити для науки спільну платформу, не втручаюсь в її окремі галузі. Він визнає частково Декартівський раціоналізм: для нього мислення починається від суб'єкту, проте заперечує те, що реальність складається із окремих реальностей суб'єктів. Він не вірить у вродженні знання. При цьому виходить із наївних форм таких ідей (не як у Декарта), припускаючи, що вроджені ідеї повинні бути свідомими всім людям в будь-який час. Проте, ані діти, ані неосвічені люди не знають основних філософських понять. Окрім цього, вроджені ідеї роблять розум непотрібним. Наприклад, ідея Бога не є вродженою, оскільки існує багато народів, де не існує віри в Бога. Він вважає, що людина народжується як «табула раса» (з лат. чиста дошка). В розумі не знаходиться нічого, що би не було сприйнято органами чуття. Локк є емпіриком. Матеріалом пізнання є прості ідеї, вони всі походять із досвіду. Ідеєю є в найзагальнішому сенсі будь-яка уява, елемент свідомості як понятійно-раціонального як і чуттєвого типу.

  • Прості ідеї:
  • Складні ідеї: що складають з простих через їх порівняння, поєднання, абстрагування; вони є в першу чергу поняттями / першими якостями (номіналізм), оскільки про реальну сутність речей не можемо нічого сказати.
    • Субстанції: речі, які складаються із постійного зв'язку між простими ідеями; не може знати, чи вони насправді є, проте, вважає, що Бог, янгол є субстанціями.
      • Першорядні якості (властивості, які безпосередньо містяться в речах, напр.., об'єм, твердість або форма).
      • Другорядні якості (властивості, які не містяться у речах, але додаються до ідеї субстанції через наше сприйняття, наприклад, солодкість, теплота).
      • Тільки про субстанцію першої якості ми можемо щось сказати об'єктивно, оскільки можна виміряти кількісно, а не якісно.
    • Співвідношення (різних ідей одна до одної; ідентичність та не-ідентичність, час та простір); при цьому, каузальність стає суб'єктивною.
    • моді (ідеї, які не відображають реальність, а є розумовими конструкціями, наприклад, держава, трикутник тощо); поняття моралі зараховує сюди — для розвитку потрібний розум.

Основною властивістю розуму він вважає можливість перевіряти ідеї на якість. Проте, на відміну від Канта, для Л. не існує ідей апріорі, а тільки можливість сприйняття, опрацьовування в образи складніших ідей та понять. Для Л. реально існують тільки прості ідеї, а складні — ні. Окрім цього, існує реальна субстанція, про яку ми нічого не можемо сказати. Таким чином він вказує на межі пізнання. Пізнання для Локка є сприйняття відповідності або невідповідності ідей. Абстракція у Л. — це відкидання певних властивостей у певних речей для кращої класифікації.

Він розрізняє три елементи пізнання (впевненість в знанні найвища в першому, найнижча — в останньому):

  • інтуїтивне: Людина впізнає у порівнянні відповідність або протилежність ідей. Інтуїтивна правда виникає тоді, коли ідеї не піддаються подальшому аналізу, коло вони є очевидними;
  • демонстративне: в рамках аргументації кожен крок повинен підтверджується інтуїтивним пізнанням (пор. у Декарта);
  • сенситивне: можна спостерігати тільки зовнішні тілесні речі, оскільки у нас відсутні адекватні ідеї.

Оскільки наші знання обмежені, Бог наділив нас можливістю провидіння. Те, що Бог нам відкрив, є безумовною правдою. Між знаннями та вірою, розумом та провидінням не може існувати протилежностей. Що є божественним провидінням — це повинен бачити розум.

Освітньо-педагогічні ідеї[ред.ред. код]

Був одним з основоположників емпірико-сенсуалістичної теорії пізнання. Локк вважав, що у людини немає вроджених ідей. Вона народжується будучи «чистою дошкою» і готова сприймати навколишній світ за допомогою своїх відчуттів через внутрішній досвід — рефлексію. «Дев'ять десятих людей робляться такими, якими вони є, тільки завдяки вихованню». Найважливіші завдання виховання: вироблення характеру, розвиток волі, моральне дисциплінування. Мета виховання — виховання джентльмена, який вміє вести свої справи виразно й передбачливо, ділової людини, витонченої у спілкуванні. Кінцеву мету виховання Локк представляв у забезпеченні здорового духу в здоровому тілі («ось коротке, але повний опис щасливого стану в цьому світі»). Розробив систему виховання джентльмена, побудовану на прагматизмі й раціоналізмі. Головна особливість системи утилітаризм — кожен предмет повинен готувати до життя.

Виховання джентльмена включає (всі складові виховання повинні бути взаємопов'язані):

  • Фізичне виховання: сприяє розвитку здорового тіла, вироблення мужності та наполегливості. Зміцнення здоров'я, свіже повітря, проста їжа, загартовування, суворий режим, вправи, ігри.
  • Розумове виховання повинно підпорядковуватися розвитку характеру, формування освіченої ділової людини.
  • Релігійне виховання необхідно спрямовувати не на привчання дітей до обрядів, а на формування любові і пошани до Бога, як вищому суті.
  • Моральне виховання — виховати здатність відмовляти собі в задоволеннях, йти наперекір своїм уподобань і неухильно дотримуватися порад розуму. Вироблення витончених манер, навичок галантного поведінки.
  • Трудове виховання полягає в оволодінні ремеслом (столярним, токарним). Праця запобігає можливості шкідливого ​​неробства.

Основний дидактичний принцип — у навчанні спиратися на інтерес і допитливість дітей. Головним виховним засобом є: приклад і середовище. Стійкі позитивні звички виховуються ласкавими словами та лагідними навіюваннями. Фізичні покарання застосовуються тільки у виняткових випадках зухвалої й систематичної непокори. Розвиток волі відбувається через уміння переносити труднощі, чому сприяють фізичні вправи й загартовування.

Зміст навчання: читання, письмо, малювання, географія, етика, історія, натурфілософія, хронологія, бухгалтерія, рідна мова, Французька мова, латинська мова, арифметика, геометрія, астрономія, фехтування, верхова їзда, танці.

По факту все це означало б професіоналізацію підготовки окремих учнів. Мали бути професійно підготовані приватні викладачі, які б займалися індивідуально. Основними компонентами освіти є підвищення фізичного, морального та інтелектуального.

  • Фізичне виховання — акцент на кондиціонування, гігієну, правильне харчування, повинні носити вільний одяг — засуджує ліфи, в дітей має бути багато фізичних вправ і свіжого повітря
  • Моральне виховання — важливість дисципліни, дисципліна і самоконтроль є важливим прикладом для наслідування дорослих, засуджує тілесні покарання — тільки в деяких випадках, всупереч, погані манери на роботі, лінь
  • Інтелектуальної освіта — вища освіта не вважається важливим, один повинен бути в змозі піклуватися головним чином про свої справи

Кожен, за його словами, повинен навчитися деяким основам торгівлі. Локк сприймає фізичну працю, як доповнення до розумової діяльності. Він вважав, що хлопчики навіть з бідних сімей повинні відвідувати школу де їм би викладалась релігія, мораль, і ручна праця. Освіта для дівчаток не розглядалися Локком, як можлива в принципі.

Економічні вчення[ред.ред. код]

Його теорія праці полягає в тому, що людина має право забрати щось із природи, якщо змішала її із своєю працею (земля сама немає вартості, тільки робота на ній). Людина не має права брати більше, ніж їй потрібно. Не можна брати із природи щось, а потім дати йому зіпсуватися. Проте, можна поміняти щось на інше, дещо менше псується. Проте, грошей можна мати безмежно, бо вони не псуються. Пропагував вільну міжнародну торгівлю. Запровадив також поняття про швидкість обороту грошей.

Про теорію цін[ред.ред. код]

Загальна теорія вартості, ціни і попиту Локка була викладена у листі до членів парламенту у 1691 році, під назвою «Деякі міркування про наслідки зниження відсотка і підвищення вартості грошей». З роботи випливав ряд тез. «Ціна будь-якого товару піднімається або падає на певний відсоток в залежності від кількості продавців та покупців». І «те, що регулює ціну … [Товарів] є не що інше, як їх кількість пропорційно їх пропозиції». Кількісна теорія грошей форм окремий випадок цієї загальної теорії. Його ідея заснована на тезі, що «гроші відповіді за всі речі» (Екклезіаст) або «оренда гроші завжди достатньо, або більш ніж достатньо», і «змінюється дуже слабко…» Незалежно від того, що попит на гроші не обмежений або постійної, Локк робить висновок, що попит на гроші регулюється їх кількістю. Він також досліджує детермінанти попиту та пропозиції. Для харчування, товари в цілому вважаються цінними, оскільки вони можуть бути обмінені, споживаються, і вони повинні бути обмежені. Товар користується попитом, оскільки вони дають потік доходів. Локк розвиває теорію ранньої капіталізації, таких як земля, яка має значення, тому що «виробництво товарної продукції приносить певний річний дохід». Попит на гроші майже такий самий, як попит на товари або землю, це залежить від того чи гроші потрібні як засіб обміну, або як кредитних ресурсів. Для засобу обміну „гроші здатні до обміну закуповувати необхідну нам або зручності життя. «Для кредитних коштів», мова йде про володіння ту ж природу з землею, шляхом виділення певного річного доходу … чи інтересу.“

Думки про гроші[ред.ред. код]

Локк виділяє дві функції грошей, як «мірило» для вартості, і в якості «застави», щоб претендувати на товари. Він вважає, що срібло й золото, на відміну від паперових грошей, є валютою для міжнародних угод. Срібло і золото, говорить він, мають рівну цінність для всього людства і тому може розглядатися як застава будь-яким товарам, в той час як вартість паперових грошей дійсна тільки при уряді, який його видає.

Локк стверджує, що країна повинна шукати сприятливий торговий баланс, щоб не залежати від інших країн і нести збитки в торгівлі. Так як гроші світового фонду постійно зростають, країна повинна постійно прагнути збільшити свої запаси. Локк розвиває свою теорію іноземних бірж. На додаток до товарного руху, є також рухи в країні грошової маси, і рух капіталу визначає обмінний курс. Останній є менш значним і менш мінливим, ніж товарні руху. Як для країни грошової маси, якщо це великі в порівнянні з іншими країнами, то це викличе країни обмін піднятися вище номінальної, а експорт баланс буде робити.

Він також готує оцінки грошових вимог по відношенню до різних економічних груп (землевласників, робітників і брокерів). У кожній групі грошові вимоги тісно пов'язані з довжиною періоду оплати. Він стверджує, брокери — посередники — чия діяльність збільшити грошові схеми і чий прибуток є в доходи робітників і землевласників, зробили негативний вплив на особисте та народне господарство, хоч вони нібито сприяли розвитку економіки.

Політичні погляди[ред.ред. код]

  • Природний стан — стан повної свободи та рівності при розпорядженні своїм майном і своїм життям. Це стан світу і доброзичливості. Закон природи наказує мир і безпеку.
  • Природне право — право на приватну власність, право на дії, на свою працю і на його результати.
  • Прихильник конституційної монархії і теорії суспільного договору.
  • Локк — теоретик громадянського суспільства і правової демократичної держави (за підзвітність короля і лордів закону).
  • Першим запропонував принцип поділу влади: на законодавчу, виконавчу і федеративну. Федеративна влада займається оголошенням війни і миру, дипломатичними питаннями та участю в союзах і коаліціях.
  • Держава створена для гарантії природних прав (свобода, рівність, власність) і законів (мир і безпека), вона не повинна зазіхати на ці права, має бути організована так, щоб природні права були надійно гарантовані.
  • Розробляв ідеї демократичної революції. Локк вважав правомірним і необхідним повстання народу проти тиранічної влади, посягає на природні права і свободу народу.

Найбільш відомий розробкою принципів демократичної революції. «Право народу на повстання проти тиранії» найбільш послідовно розвинене Локком у роботі «Роздуми про славетну революцію 1688 року».

Твори[ред.ред. код]

Найвідоміші твори — «Два трактати про правління», «Листи про терпимість», а також «Розвідка про людське розуміння» (український переклад Наталки Бордукової вийшов друком у харківському видавництві «Акта»).

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Локк став одним із засновників договірної теорії походження держави.
  • Локк першим сформулював принцип «поділу влади» на законодавчу, виконавчу і федеральну.
  • Ім'ям Джона Локка названо один з ключових персонажів відомого телесеріалу «Загублені».
  • Прізвище Локк як псевдонім взяв один з героїв циклу фантастичних романів Орсона Скотта Карда про Ендера Віггіна. У російській перекладі англомовне ім'я «Locke» невірно передано як «Локі».
  • Прізвище Локк носить головний герой у фільмі Мікеланджело Антоніоні «Професія: репортер» 1975 року
  • На честь Джона Локка названо один з астероїдів 7010 Локк.

Джерела[ред.ред. код]

  • Ashcraft, Richard, 1986. Revolutionary Politics & Locke's Two Treatises of Government. Princeton: Princeton University Press. (Discusses the relationship between Locke's philosophy and his political activities.)
  • Ayers, Michael R., 1991. Locke. Epistemology & Ontology Routledge (The standard work on Locke's Essay Concerning Human Understanding.)
  • Bailyn, Bernard, 1992 (1967). The Ideological Origins of the American Revolution. Harvard Uni. Press. (Discusses the influence of Locke and other thinkers upon the American Revolution and on subsequent American political thought.)
  • G. A. Cohen, 1995. 'Marx and Locke on Land and Labour', in his Self-Ownership, Freedom and Equality, Oxford University Press.
  • Cox, Richard, Locke on War and Peace, Oxford: Oxford University Press, 1960. (A discussion of Locke's theory of international relations.)
  • Chappell, Vere, ed., 19nn. The Cambridge Companion to Locke. Cambridge Uni. Press.
  • Dunn, John, 1984. Locke. Oxford Uni. Press. (A succinct introduction.), 1969. The Political Thought of John Locke: An Historical Account of the Argument of the «Two Treatises of Government». Cambridge Uni. Press. (Introduced the interpretation which emphasises the theological element in Locke's political thought.)
  • Macpherson. C. B. The Political Theory of Possessive Individualism: Hobbes to Locke (Oxford: Oxford University Press, 1962). (Establishes the deep affinity from Hobbes to Harrington, the Levellers, and Locke through to nineteenth-century utilitarianism).
  • Pangle, Thomas, The Spirit of Modern Republicanism: The Moral Vision of the American Founders and the Philosophy of Locke (Chicago: University of Chicago Press, 1988; paperback ed., 1990), 334 pages. (Challenges Dunn's, Tully's, Yolton's, and other conventional readings.)
  • Strauss, Leo, Natural Right and History, chap. 5B (Chicago: University of Chicago Press, 1953). (Argues from a non-Marxist point of view for a deep affinity between Hobbes and Locke.)
  • Strauss, Leo, "Locke's Doctrine of Natural law, " American Political Science Review 52 (1958) 490—501. (A critique of W. von Leyden's edition of Locke's unpublished writings on natural law.)
  • Tully, James, 1980. «A Discourse on Property : John Locke and his Adversaries» Cambridge Uni. Press
  • Waldron, Jeremy, 2002. God, Locke and Equality. Cambridge Uni. Press.
  • Yolton, J. W., ed., 1969. John Locke: Problems and Perspectives. Cambridge Uni. Press.
  • Zuckert, Michael, Launching Liberalism: On Lockean Political Philosophy. Lawrence, KS: University Press of Kansas.
  • Locke Studies, appearing annually, publishes scholarly work on John Locke.

Посилання[ред.ред. код]