Джон Лі Хукер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джон Лі Хукер, 31 серпня 1997, фестиваль Long Beach Blues

Джон Лі Хукер (John Lee Hooker, 22 серпня 191721 червня 2001) – американський блюзовий музикант - гітарист і співак. Один із найвідоміших представників дельта блюзу.

До найвідоміших його творів належать оперті на бугі-вугі балади. Значний вплив Хукер справив на британський блюз-рок. На нього рівнялись такі артисти як Джимі Хендрікс, The Animals i Yardbirds. Серед найвідоміших творів Хукера - пісні «Boogie Chillen» та «Boom Boom».

1980 року ім'я цього музиканта внесено до Зали слави блюзу, a в 1991 до Зали слави рок-н-ролу.


Біографія

Він народився 1917 року у великій родині в Кларксдейлі, Міссісіпі - серці Дельта-блюзу (одна лиш назва альбому Пейджа і Планта «Walking Into Clarksdale» багато говорить про культовість місця). На перші заняття музикою його надихнув вітчим Уїлл Мур (Will Moore) - проповідник та музикант, в чиєму будинку зупинялися багато легенд раннього блюзу. Серед них були Чарлі Паттон (Charley Patton), Блайнд Блейк (Blind Blake) і Блайнд Лемон Джефферсон (Blind Lemon Jefferson). Не маючи грошей на інструмент, Хукер, як і багато інших сільських пацанів, натягнув дроти на двері домашньої комори. На цьому інструменті він і почав наслідувати стилям Мура і його гостей. Коли Хукер підріс, думки батьків розходилися щодо пріоритетності його занять музикою: його мати постійно чинила їм опір. Але, зраштою, Хукер залишив батьківський дім і вирушив у Мемфіс, де процвітала «музика Біл-Стріт» (Beale Street music). Пропрацювавши кілька років робітником у кіноіндустрії та деколи виступаючи «на заміну» в Парку У.К.Хенді (де йому пощастило зустрітися із молодим Бі-Бі Кінгом (BB King), Хукер поїхав до Цинциннаті, де заробляв як різноробочий і, продовжуючи традиції вітчима, співав і блюз і госпел.

Через сім років новий переїзд поклав фінал його міграціям. 1943 року Хукер приїхав у Детройт, зацікавлений перспективами високооплачуваної роботи на військовому заводі. Згодом виступив у клубах на Гастінгс-стріт. «Багато Блюзменів їхали в Чикаго, - згадував Хукер. - Але я вирушив у Детройт, тому що там конкуренція була меншою”.

Саме під час виступів у клубах Хукер почав грати на електрогітарі, щоб чути самого себе крізь шум відвідувачів. Спочатку він поставив знімний звукознімач на акустику, а потім, дізнавшись, що Ті-Боун Уокер (T-Bone Walker) грав на електрогітарі, також придбав собі інструмент. І його гра стала ще більш запальною. «Народ казився на танцполі . Я хотів, щоб вони танцювали. Я хотів робити таку музику, щоб під неї не можна було всидіти на місці. Я сам спускався зі сцени - у моєї гітари був довгий дріт», згадував Хукер.

Хукер наполегливо працював у клубах Детройта, удосконалюючи фірмові «фішки» і заробляючи репутацію. Винагороду за свою завзятість музикант отримав у 1948 році, коли ним зацікавився Бернард Бесман (Bernard Besman), власник студії United Sound. На відміну від більшості виконавців, які «прокинулися знаменитими», Хукер продовжував випускати свої хіти з приголомшливою швидкістю. «Crawling King Snake Blues» (тема, давніша за Блайнд Лемона Джефферсона), «John L's House Rent Boogie» і «I'm in the Mood» (котра лише посередньо стосувалася твору Глена Міллера «In the Mood»), - і це лише три композиції, що не залишали хіт-парадів упродовж кількох наступних років. Здавалося, що Хукер здатний записуватися де завгодно, в будь-який час, для будь-якої студії і майже під будь-яким псевдонімом, серед яких були John Lee Booker, John Lee Cooker, Johnny Lee, Johnny Williams і Birmingham Sam and His Magic Guitar.

Як і його чиказький сучасник Мадді Уотерс (Muddy Waters), Хукер представляв непретензійний, «домашній» стиль, особливо популярний серед жителів півдня, котрі заповнили міста півночі під час і після війни. Коли Хукер грав чи то на акустичній, чи на електрогітарі, він дозволяв слухачам мандрувати у часі в минуле і майбутнє, використовуючи при цьому лишень свою гітару, голос і черевик, яким ритмічно відбивав такт. Він знайшов свою музичну ланку і міг увібрати в себе будь-який музичний вплив, вивернути певнй стиль на спід і видати назад як щось, властиве тільки Джону Лі Хукеру.

Дискографія[ред.ред. код]



Джерела[ред.ред. код]

  1. David Dicaire: Blues singers: biographies of 50 legendary artists of the early 20th century. McFarland & Company, 1999, s. 41. ISBN 978-0786406067.
  2. ↑ Blues pioneer John Lee Hooker dead at 83 (ang.). cnn.com. [dostęp 2009-09-06].
  3. ↑ Voodoo Child: The Jimi Hendrix Collection 2CD, książeczka-esej Kurta Lodera. Universal, Experience Hendrix, 2001. (ang.)