Джон Маккарті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джон Маккарті
John McCarthy
John McCarthy Stanford.jpg
Народився 4 серпня 1927(1927-08-04)
Бостон, Масачусетс, США
Помер 24 жовтня 2011(2011-10-24) (84 роки)
Громадянство Сполучені Штати Америки
Галузь наукових інтересів Інформатика
Заклад Массачусетський технологічний інститут; Стенфордський університет; Дартмутський коледж; Принстонський університет
Науковий керівник Solomon Lefschetz
Нагороди Премія Тюрінга, Національна наукова медаль США

Джон Маккарті (англ. John McCarthy; 4 серпня 1927 року, Бостон, США24 жовтня 2011, Стенфорд) — американський інформатик та дослідник мислення, який вважається винахідником терміну "Штучний інтелект", який він вжив у своїх пропозиціях 1955 року до конференції в Дартмуті 1956, винахідник мови LISP. Лауреат премію Тюрінга у 1971 за свій значний вклад в галузі штучного інтелекту. Називав себе атеїстом ("я вірю у Бога, як у вовкулаку. До речі, я атеїст."[1])

Раннє життя та освіта[ред.ред. код]

Джон Маккарті народився в Бостоні 4 серпня 1927, в сім'ї двох емігрантів, ірландця Джона Патріка та литовської єврейки Іди Глатт Маккарті. Сім'я була вимушена часто мігрувати протягом великої депресії, аж поки батько Маккарті не знайшов роботу в Лос-Анджелесі.

Маккарті виявив ранню схильність до математики. В юності він вивчив математику за підручниками, що використовувались Каліфорнійським технологічним інститутом (Caltech), який знаходився по сусідству. В результаті, коли його прийняли до Caltech наступного року, він зміг пропустити перші два роки курсів математики.[2]

Отримавши B.S. з математики у 1948, Маккарті спочатку продовжив своє навчання в Caltech. Він отримав Ph.D. з математики від Принстонського університету у 1951 під керівництвом Соломона Лефшеца.

Маккарті був одружений на Вері Ватсон - програмістці та альпіністці, яка зникла під час проби сходження на Annapurna I.

Кар'єра в комп'ютерних науках[ред.ред. код]

Після короткотермінових призначень у Принстоні, Стенфорді, Дартмут та MIT, він почав працювати професором у Стенфорді у 1962, де й залишався аж до 2000. Зараз він professor emeritus.

Маккарті вперше використав математичну логіку в штучному інтелекті. В 1958 він запропонував advice taker, який надихнув пізніші роботи над питаннями-відповідями та логічним програмуванням. Базуючись на лямбда численні, Lisp швидко став мовою програмування номер один у галузі штучного інтелекту після його публікації в 1960.[3] Він надихнув на створення проекту MAC в MIT, але залишив MIT заради Стенфордського університету у 1962, де допоміг заснувати Стенфордську лабораторію штучного інтелекту, яка протягом багатьох років залишалась дружнім суперником проекту MAC.

В 1961 він був першим, хто публічно припустив, що технологія розподілу комп'ютерного часу може в майбутньому привести до ситуації, в якій обчислювальна потужність і навіть програми будуть продаватись за допомогою бізнес-моделі, аналогічної продажу води чи електрики. Ця ідея була дуже популярною в кінці 1960, але пригасла в 70-тих, коли стало ясно, що апаратне забезпечення та телекомунікації ще не готові. Тим не менш, з 2000 ідея відродилась в нових формах (дивіться наприклад хмарні обчислення).


Основні публікації[ред.ред. код]

  • McCarthy, J. 1959. Programs with Common Sense. In Proceedings of the Teddington Conference on the Mechanization of Thought Processes, 756-91. London: Her Majesty's Stationery Office.
  • McCarthy, J. 1960. Recursive functions of symbolic expressions and their computation by machine. Communications of the ACM 3(4):184-195.
  • McCarthy, J. 1963a A basis for a mathematical theory of computation. In Computer Programming and formal systems. North-Holland.
  • McCarthy, J. 1963b. Situations, actions, and causal laws. Technical report, Stanford University.
  • McCarthy, J., and Hayes, P. J. 1969. Some philosophical problems from the standpoint of artificial intelligence. In Meltzer, B., and Michie, D., eds., Machine Intelligence 4. Edinburgh: Edinburgh University Press. 463-502.
  • McCarthy, J. 1977. Epistemological problems of artificial intelligence. In IJCAI, 1038-1044.
  • McCarthy, J. 1980. Circumscription: A form of non-monotonic reasoning. Artificial Intelligence 13(1-2):23-79.
  • McCarthy, J. 1986. Applications of circumscription to common sense reasoning. Artificial Intelligence 28(1):89-116.
  • McCarthy, J. 1990. Generality in artificial intelligence. In Lifschitz, V., ed., Formalizing Common Sense. Ablex. 226-236.
  • McCarthy, J. 1993. Notes on formalizing context. In IJCAI, 555-562.
  • McCarthy, J., and Buvac, S. 1997. Formalizing context: Expanded notes. In Aliseda, A.; van Glabbeek, R.; and Westerstahl, D., eds., Computing Natural Language. Stanford University. Also available as Stanford Technical Note STAN-CS-TN-94-13.
  • McCarthy, J. 1998. Elaboration tolerance. In Working Papers of the Fourth International Symposium on Logical formalizations of Commonsense Reasoning, Commonsense-1998.
  • Costello, T., and McCarthy, J. 1999. Useful counterfactuals. Electronic Transactions on Artificial Intelligence 3(A):51-76
  • McCarthy, J. 2002. Actions and other events in situation calculus. In Fensel, D.; Giunchiglia, F.; McGuinness, D.; and Williams, M., eds., Proceedings of KR-2002, 615-628.


Виноски[ред.ред. код]

  1. [1][2]By the way I'm an atheist. (McCarthy John. March 7, 2003)
  2. Hayes Patrick J., Leora Morgenstern On John McCarthy's 80th Birthday, in Honor of his Contributions // AI Magazine, 28 Association for the Advancement of Artificial Intelligence (2007) (4) С. 93-102. Процитовано 2010-11-24.
  3. McCarthy John Recursive Functions of Symbolic Expressions and Their Computation by Machine // CACM, 3 (4) С. 184–195.

Посилання[ред.ред. код]