Джон Мейв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Джон Мейв (1764 – 1829, англ. John Mawe) — британський мінералог, відомий своїми практичними розробками в цій дисципліні.

Народився у Дербі в 1764 році. Його мати померла, коли йому було 10 років, і його ростила друга дружина батька, Френсіс (уроджена Бейгтон, Francis Beigton).У ранні роки він близько 15 років провів у морі, в 1790 році став капітаном торгового судна Трент (Trent), який вів торгівлю з Санкт-Петербургом[1].

У 1793 році Мейв вступив в учнівство до дербського муляра Річарда Брауна (Richard Brown, 1736—1816), і одружився з його донькою Сарі 1 листопада 1794 [1]. «Браун і Мейв» стало ім'ям бізнесу з перепродажу поруч з Ковент Гарден (Covent Garden) в 1797 році; ділки продавали об'єкти, створені з дербішірского мармуру на фабриці в Дербі. Мейв був менеджером цього бізнесу, заснованого в 1794 році. Геологічні діаграми дербиширського зрізу, зроблені з дербиширських мінералів, що зберігаються в Музеї і художньої галереї Дербі, раніше вважалися зробленими Вайтом Ватсоном, але зараз прийнято вважати, що частина з них реально була зроблена Брауном і Мейв[2].

В кінці століття Джон Мейв здійснив подорож по більшості шахт Англії і Шотландії, колекціонуючи мінерали для кабінету короля Іспанії[3]. У 1800 році він став власником магазину королівських музеїв у Матлок Баті, через який йому довелося вступити в суперечку з Томасом Пірсоном щодо прилеглих шахт[4].

Ілюстрації до третього видання 1821 Familiar Lessons on Mineralogy and Geology

У серпні 1804 року він почав «подорож в якості комерційного експерименту» в Ріо-де-ла-Плата, спонсоровану португальським регентом. Його метою було оцінити вартість золотовидобувної та алмазної промисловості, які могли б оздоровити економіку Бразилії[5]. Мейв досяг Кадіса коли почалася війна між Англією та Іспанією, і він був заблокований у місті, де захворів і мало не помер. У березні 1805 року він поплив з Кадіса в Монтевідео, де по прибуттю був ув'язнений як англійський шпигун. Його незабаром викупили на свободу, але він був інтернований до захоплення Монтевідео Вільямом Бересфордов в 1806 році. Він супроводжував експедицію Джона Вайтлока в Буенос-Айрес, і після повернення в Монтевідео купив шхуну і відплив до Бразилії, заходячи в різні порти по шляху, включаючи острів святої Катаріни. У Бразилії він був добре прийнятий принцом-регентом, який дав йому дозвіл на відвідання алмазних копалень Мінас Герас та інших у 1809-10 роках, і також дав йому доступ до державних архівів[3].

Мейв повернувся до Лондона в 1811 році і відкрив магазин у Странд, поруч з Сомерсет Хаус, ставши добре відомим мінералогом-практиком[3]. У 1813 він був обраний до Королівського геологічне товариство Корнуолл, і в 1817 отримав диплом Мінералогічного суспільства Єни[1].

У Джона і Сари Мейв було дві дитини, дочка і син. Син, Джон Сейнт Мейв (John Saint Mawe, 1797—1820), помер у 22 роки; бажанням Сари було бути похованим поряд з ним. Їхня донька вийшла заміж за Ентоні Тіссінгтона Татлоу (Anthony Tissington Tatlow, 1789—1828), який став партнером Мейв в магазині в Челтенхемі в 1816 році[1].

Мейв помер у Лондоні 26 жовтня 1829 року. Пам'ятна дошка розміщена в церкві Кастлетона. Його справу продовжив Джеймс Теннант, у співпраці з вдовою Мейв, до 1840 року. У Сари Мейв був титул «мінералогіста Його Величності» до виходу на пенсію[6].

Роботи[ред.ред. код]

Основна робота Мейв присвячена його подорожі в Південну Америку: Travels in the Interior of Brazil, London, 1812; Philadelphia, 1816; 2nd edition, 1823.[3]

Також він написав:[3]

  1. The Mineralogy of Derbyshire, 1802.
  2. A Treatise on Diamonds and Precious Stones, 1813; 2nd ed. 1823.
  3. A Catalogue of Minerals, 1815.
  4. A Descriptive Catalogue of Minerals, 1816; 4th edit. 1821; reissued in 1823.
  5. Familiar Lessons on Mineralogy and Geology, 1819; 10th edit. 1828.
  6. Amateur Lapidary’s Guide, 3rd edit. 1823; 1827.
  7. Instructions for the use of the Blow-pipe and Chemical Tests, 4th edit. 1825.
  8. The Voyager’s Companion or Shell-Collector’s Pilot, 1821; 4th edit. 1825.
  9. The Linnæan System of Conchology, 1823.

Він редагував друге видання Wodarch’s Introduction to Conchology, 1822, і написав записку The Occurrence of Diamonds, &c., in Brazil для работы Людвига Вильгельма Гилберта Annalen der Physik lix. (1818), кроме On the Tourmaline and Apatite of Devonshire для Quart. Journ. of Science, iv. (1818). Рукопис On a Gold Mine in South America зберігається в бібліотеці Геологічного товариства Лондона[3].

Багато публікацій Мейв ілюстровані роботами Джеймса Совербая і його синів[7].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Torrens, H.S. (2004). «Mawe, John (1766–1829), mineralogist and dealer in minerals» (HTML). Dictionary of National Biography (2004). Oxford University Press. Архів оригіналу за 2012-08-11. Процитовано 2007-11-22. 
  2. Torrens Hugh S. Early life ... of John Mawe // Buttetin of the Peak District Mines Society, 11 (Winter 1992) (6) С. 5. Процитовано 6 May 2011.
  3. а б в г д е Woodward, B.B. (1894). «Mawe, John (1764–1829), mineralogist» (HTML). Dictionary of National Biography Vol. XXVII. Smith, Elder & Co. Архів оригіналу за 2012-08-11. Процитовано 2007-11-21. 
  4. Further notes on the history of phosgenite and matlockite from Matlock, England, Peter S. Burr in the Mineralogical Record, January 1994, accessed 21 November 2007
  5. Pedagogy through print: James Sowerby, John Mawe and the problem of colour in early nineteenth-century natural history illustration by Brian Dolan, The British Journal for the History of Science (1998), 31: 275—304 Cambridge University Press, accessed 21 November 2007
  6. James Tennant biography accessed 21 November 2007
  7. «James Sowerby (1757-1822)» (HTML). The Mineralogical Record Museum of Art. Mineralogical Record Inc. Архів оригіналу за 2012-08-11. Процитовано 2007-11-21.