Джон Мілтон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джон Мільтон
англ. John Milton
Портрет Джона Мілтона
Портрет Джона Мілтона
Дата народження 9 грудня 1608(1608-12-09)
Місце народження Чіпсайд, Лондон
Дата смерті 8 листопада 1674(1674-11-08) (65 років)
Місце смерті Бангілл, Лондон
Національність англієць
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Мова творів англійська
Рід діяльності поет, прозаїк та полеміст
Роки активності: 1630 — 1674

Джон Мілтон, також, напр. у Лесі Українки, Мільтон (англ. John Milton; *9 грудня 1608, Лондон — †8 листопада 1674, Лондон) — англійський поет, прозаїк та політичний діяч., відомий насамперед епічною поемою «Втрачений рай» (англ. Paradise Lost).

Життєпис[ред.ред. код]

Джон Мілтон народився в 1608 році в Лондоні, в сім'ї нотаріуса, близького до пуританських кіл. Дід Мілтона був католиком, який через навернення сина до протестантизму відмовив йому у спадку, тож той вимушений був сам заробляти собі на хліб. Родина була не багата але й не вбога.

У 1625-му шістнадцятирічний Мілтон вступив до Крайстс-коледжу Кембриджського університету. В 1632 році Мілтон закінчив університет, де отримав ступінь бакалавра, а пізніше — магістра мистецтв[1]. У двадцять чотири роки він залишив Кембридж і виїхав до батьківського маєтку Гортон (графство Бакингемшир), де провів шість років займаючися самоосвітою. У 1638—39 жив та мандрував Італією. В 1639 чутки про неминучу громадянську війну змусили його поїхати на батьківщину. 1640 року, напередодні Англійської революції, повернувся в Британію, зайнявся політичною діяльністю.

Улітку 1642-го Мілтон відпочивав протягом місяця поблизу Оксфорда (з цих місць пішов його рід) і повернувся додому з нареченою, уродженою Мері Пауел. Усі її родичі були переконаними роялістами. Мілтон же був супротивником існуючої монархії. Він мав 33 роки, вона — 16. Через цей політичний конфлікт дружина покинула Мілтона вже за кілька тижнів після одруження і повернулася до батьків. Коли революційна влада почала їх утискати, Мілтон, який став на ту пору діячем революційного табору, врятував їх. Мері вернулася до чоловіка після двох років розриву. Вона народила чотирьох дітей і в 1652 р. померла під час пологів. Коли дружина покинула Мілтона, він написав трактат про розлучення (1645).

У 1645—1649-му Мілтон відійшов від громадських справ. Біографи думають, що він був зайнятий обмірковуванням і збором матеріалів для «Історії Британії» (History of Britain).

В останній день січня 1649-го в Англії прилюдно стратили Карла I; і не пройшло й двох тижнів, як Мілтон виступив у пресі з памфлетом «Обов'язки государів та урядів» (The Tenure of Kings and Magistrates). Виступ пролунав надзвичайно різко, й у березні 1649-го Мілтона призначили секретарем при Державній раді.

У 1649—52 працював у Державній раді, вів міжнародну кореспонденцію Олівера Кромвеля.

Оскільки страта Карла І викликала обурення в Європі потрібні були нові переконливі виправдання царевбивства. Мілтон написав латиною три апології страти короля: «Захист англійського народу» (Defensio pro populo Anglicano, 1651), «Повторний захист» (Defensio secunda, 1654) і «Виправдання для себе» (Defensio pro se, 1655).

1650-ті роки стали для Мілтона важким десятиліттям, нещастя йшли майже безперервною низкою. У лютому 1652-го він майже повністю осліп, у травні померла дружина. У червні, не доживши до року, помер єдиний син Джон. У 1656-му Мілтон одружився з Катарін Вудкок, але на початку 1658-го вона також померла. Тим часом і політичні, й релігійні справи у країні йшли, на думку Мілтона, дуже погано. Революція, покликана створити вільну республіку, обернулася диктатурою. Неухильно наростала тяга до повернення монархії — в особі Карла Стюарта.

І коли стало ясно, що революція провалилася, й на порозі Реставрація, Мілтон опублікував три зухвалі й дуже відверті памфлети на захист свободи.

Воцаріння Карла II стало для Мілтона катастрофою. На якийсь час його ув'язнили, навіть життя його було в небезпеці, але зусиллями друзів він незабаром вийшов на волю. У цей час Мілтон осліп уже повністю.

Він розпочинає головну справу життя — написання біблійної поеми про Бога-Творця, про світ ангелів і про перших людей, про рай втрачений і повернутий. Сім років виснажливої праці віддав осліплий Мілтон втіленню свого грандіозного задуму. За спогадами друзів, поет нерідко проводив безсонні ночі в болісних роздумах, очікуючи натхнення. І коли воно приходило, він одразу кликав доньку й диктував їй пронизливі рядки.

«Втрачений рай» було завершено в 1665 році. Один із друзів Мілтона, прочитавши рукопис, сказав йому: «Ти багато говориш про втрачений рай, а чому нічого не скажеш про рай повернутий?» Незабаром Мілтон показав другові ще один рукопис. За обсягом він значно поступався першому й називався «Повернутий рай». У художніх описах боїв у світі незримому, де світлому воїнству Бога протистоять полчища темних сатанинських сил, явно чуються відзвуки громадянських воєн і релігійних зрад, що стрясали Англію.

Ці твори Джона Мілтона дуже повільно пробивали дорогу до читача. За життя автора вони були видані мізерним тиражем.

Помер Мілтон у Лондоні 8 листопада 1674 року.

Поезія[ред.ред. код]

Джон Мілтон. Втрачений Рай. Поема у IV книгах. Перше Видання. (Лондон: John Starkey, 1671)

Політичні погляди[ред.ред. код]

Стояв на позиціях природного права, під яким розумів свободу думки, слова, друку, релігії (але не совісті, бо заперечував для Англії свободу католицизму та свободу атеїзму). Виникнення держави пояснював угодою людей з волі Бога. Владу короля і сановників вважав результатом народного вибору. Створення законів відбувалося, за Мілтоном, з огляду на зацікавленість людей у виконанні вимог правосуддя задля запобігання тиранії. Перетворення королів та інших правителів на тиранів і порушення законів Мілтон вважав підставою для їх скинення, виправдовував Англійську революцію, суд над Карлом І та його страту. Програма державно-правових перетворень Мілтона містила ідеали конституційної монархії, майнового цензу та інших буржуазно-демократичних змін. Ідею республіки він підтримав тільки після її проголошення у 1649 році. Виступав на захист приватної власності. З одного боку, він відстоював право народу визначати форму держави, а з іншого, — непорушний обов'язок людей підкорятися законній владі. Основні політичні праці: «Ареопагітика» (1644), «Обов'язки королів і суддів» (1649), «Іконоборець» (1649), «Захист англійського народу» (1650, 1654), «Про християнське вчення» (1655—60), «Швидкий і легкий шлях встановлення вільної республіки» (1660), «Історія Британії» (1670), «Коротка історія Московії» (видана 1682).

Найвідомішим публіцистичним твором Мілтона мабуть є «Ареопагитіка» («Розмова про свободу друку парламенту Англії»), яка була опублікована в кінці листопада 1644 року. Звернена до парламенту, вона ставить своїм завданням «… довести, що цензурний порядок абсолютно не веде до тієї мети, ради якої він був встановлений». Хоч закон про цензуру був відмінений парламентом лише 50 років опісля, в 1689 році, в 9 пункті «Білля про права». Публікація матеріалів згідно з цим пунктом не може подати приводу для переслідування або розглядатися в якому-небудь місці, окрім парламенту. Вже 304 року в Англії не обмежується свобода друку, але парламент все ж таки може вирішити долю газет і журналів. Однак незважаючи не невдачу в досягненні безпосередньої мети свого твору, Мілтон справив великий вплив на розвиток журналістики як в Англії, так і в європейських країнах. Він був один з найвидатніших виразників ідеї вільної преси. Критикуючи цензуру він казав: «Той, діям якого не довіряють, хоч у його намірах немає нічого кримінального, цілком має підстави вважати себе у державі, де народився, не ким іншим, як божевільним або чужоземцем».

Політ, погляди та суспільні ідеали Мілтона відбилися у його численних поет, творах: поемах «Втрачений рай» (1667) і «Повернений рай» (1671), героїчній трагедії «Самсон-борець» (1671) та інших.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • L'Allegro (Радісний), 1632 — ідилія
  • Il Penseroso (Замислений), 1632 — ідилія
  • Comus (Комос), 1634 — «маска», наполовину драматичний доробок
  • Lycidas (Люсідас), 1637 — пасторальна елегія на згадку про університетського товариша
  • Of Reformation in England (Про реформацію в Англії), 1641 — трактата, прозаїчний памфлет
  • The Tenure of Kings and Magistrates (Обов'язки государів та урядів), 1649 — політичний памфлет
  • Defensio pro populo Anglicano (Захист англійського народу), 1651 — політичний памфлет на захист страти Карла І
  • Defensio secunda (Повторний захист), 1654 — політичний памфлет на захист страти Карла І
  • Defensio pro se (Виправдання для себе), 1655 — політичний памфлет на захист страти Карла І

Примітки[ред.ред. код]

  1. За іншими даними, для отримання цих ступенів слід було прийняти духовний сан, а Мілтон після тривалих роздумів відмовився від духовної кар'єри.

Посилання[ред.ред. код]