Джон Патрік Фолі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джон Патрік Фолі
великий магістр Ордену Святого Гробу
(20072011)
Титул
кардинал-диякон Сан-Себастьяно аль Палатино
Coat of arms of John Patrick Foley.svg
Ad maiorem Dei gloriam
На більшу Божу славу
Народжений 11 листопада 1935,
Дербі, США
Священицьке свячення 19 травня 1962
Єпископське призначення титулярний єпископ Неаполіса-ін-Проконсуларі
15 квітня 1984
Єпископське свячення 8 травня 1984
Проголошений кардиналом на консисторії 24 листопада 2007
Папою Бенедиктом XVI
Помер 11 грудня 2011,
Філадельфія, США
 
Кардинал
Колегія кардиналів (на офіційному сайті Святого Престолу)
Портали:Історія

Джон Патрік Фолі (англ. John Patrick Foley) (*11 листопада 1935, Дербі — † 11 грудня 2011, Філадельфія) — кардинал Римо-Католицької церкви, католицький журналіст, архієпископ, багаторічний голова Папської ради із соціальної комунікації (до 2007 р.), великий магістр Лицарського ордену Святого Гробу Єрусалимського (2007—2011).

Біографія[ред.ред. код]

Джон Патрік Фолі народився 11 листопада 1935 р. у містечку Дербі. Він навчався у Підготовчій школі св. Йосипа, коледжі св. Йосипа, де отримав ступінь бакалавра з історії, семінарії св. Карла Борромео та Школі журналістики Колумбійського університету, де отримав магістерський ступінь з журналістики. Отримав докторат з філософії у папському університеті св. Томи Аквінського «Анґелікум» у 1965[1]. Був посвячений у священики 19 травня 1962 р. Джоном Джозефом Кролем, архієпископом Філадельфійським та відслужив свою першу месу наступного дня у церкві Святого Духа (Шерон-Хілл, Пеннсільванія). Також о. Фолі працював заступником редактора та римським кореспондентом архідієцезіальної газети «The Catholic Standard & Times». З 1974 до 1984 р. був її редактором. 18 січня 1976 р. був призначений почесним прелатом Його Святості.
5 квітня 1984 р. папа Іван-Павло II призначив його титулярним архієпископом Неаполіса ін Проконсуларі (лат. Neapolis in Proconsulari; італ. Neapoli di Proconsolare) та президентом Папської комісії з соціальної комунікації (яка стала після видання апостольської конституції Pastor Bonus у 1988 р. папською радою). Єпископську хіротонію отримав 8 травня того ж року з рук кардинала Кроля у співслужінні з єпископом-помічником Мартином Лохмюллером та Томасом Велшем, єпископом Алентаунським. Свого часу розголос у ЗМІ викликали заяви архієпископа про те, що пандемія СНІДу є «природнім наслідком такого (гомосексуального) способу життя»[2] і що «Ісус не встановлював жіночого священства і не уповноважив на це церкву»[3]. Після смерті Івана Павла ІІ і обрання нового — Бенедикта XVI був знову затверджений на своїй посаді, ставши одним з найдовше працюючих голів дикастеріїв Римської курії.
27 червня 2007 р. був призначений великим про-магістром[4] Лицарського ордену Святого Гробу замість кардинала Карло Фурно і одночасно звільнений з попередньої посади.

Кардинал[ред.ред. код]

17 жовтня 2007 р. папа Бенедикт XVI оголосив, що архієпископ Фолі буде призначений кардиналом 24 листопада. Що і сталось на загальній консисторії у Базиліці св. Петра, де він отримав дияконство Сан-Себастьяно аль Палатино.Таким чином він посів посаду повноцінного великого магістра ордену.

8 лютого 2011 року, за повідомленням латинського патріархату Єрусалима, Джон Патрік Фолі подав у відставку з посади Великого магістра Ордену святого Гробу у зв'язку з тим, що він захворів на лейкемію і анемію. 10 лютого він зустрівся з Папою Бенедиктом XVI, а 12 лютого повернувся до Філадельфійської архідієцезії, де проживає в будинку для хворих і похилих віком священиків в Дербі[5]. 29 серпня 2011 року Бенедикт XVI прийняв відставку кардинала Фолі з посади Великого магістра Ордену святого Гробу і призначив його наступником на цій посаді Едвіна О'Браєна, дотеперішнього архієпископа Балтиморського[6].

Кардинал Фолі помер 11 грудня 2011 року.

Особисте життя[ред.ред. код]

  • Фолі піднімався б, щоб дивитись CNN о шостій ранку, «щоб знати, про що молитись»[7].
  • Він допомагав у практикуванні англійської мови папі Івану Павлу ІІ, під час його візиту до США у 1979 р.[8].
  • Він був поборником ідей тверезості[9] і вважав себе шокоголіком[10].

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Cf. Sala Stampa della Santa Sede, Il Collegio Cardinalizio, Cenni biografici, Foley Card. John Patrick (італ.)
  2. TIME Magazine. "I Come as a Pilgrim" 24 червня, 2001
  3. TIME Magazine. Women: Second-Class Citizens? 4 лютого, 1985
  4. Традиційно ця посада належить кардиналові, тому повноційно її він мав би зайняти після зведення у кардинальський ранг
  5. Grand Master of the Knights of the Holy Sepulcher resigns!
  6. RINUNCIA DEL GRAN MAESTRO DELL'ORDINE EQUESTRE DEL SANTO SEPOLCRO DI GERUSALEMME E NOMINA DEL PRO-GRAN MAESTRO DEL MEDESIMO ORDINE EQUESTRE(італ.)
  7. TIME Magazine. History As It Happens 6 січня, 1992
  8. Whispers in the Loggia. Seeing Red. Finally. 27 червня, 2007
  9. Ibid.
  10. Catholic News Service. 'Chocoholic' archbishop talks to Nestle execs about advertising 25 червня, 2007