Джон Черчиль, герцог Мальборо

Джон Черчиль, герцог Мальборо

Джон Черчиль(26 травня 1650 — 16 червня 1722) — англійський полководець і політичний діяч, генерал, 1-й герцог Мальборо. У солдат мав призвісько «Капрал Джон».

Життєпис

Батьками Джона були англійські шляхтичі із середніми статками — Вінстон та Єлизавета Черчіль. Залежно від служби свого батька молодий Джон навчався у Вільній школі Дубліна (1663 рік), Школі собору Святого Павла у Лондоні (1665 рік). Подальшому піднесенню власної кар'єри Джон Черчиль завдячує сестрі Арабелі, яка спочатку стає фрейліною Ганни Гайд, дружини Джеймса Йорського, брата Карла II, короля Англії та Шотландії. Невдозі Арабела стає коханкою Джеймса Йоркського, що тільки зміцнює позиції Джона Черчиля при дворі. У 1668 році Джон отримує перший військовий досвід, беручи участь у битвах з маврами у Північній Африці — при захисті міста Танжер.

У 1671 році він сам стає коханцем Барбари Вільєрс, герцогині Клівленд, яка у свою чергу була мітресою короля Карла II. На відзачення своєї прихильності до молодого Джона герцогиня подарувала 4500 фунтів стерлінгів, що забезпечило Черчилю стабільний дохід. Наступного — 1672 — року під проводом Джеймса Йоркського він бере участь у морський битві при Соул-бей, яка відбулася у рамках Третьої англо-голландської війни (1672—1674 роки). В цій битві англійці зазнали поразки. В наступні роки Джон Черчиль здобуває військову майстерність у битвах з голландцями — при Зинугаймі та Енцгаймі. Тут його командиром був позашлюбний син Карла II — герцог Монмунт.

У 1677 році Джон Черчіль вигідно бере шлюб з Сарою Дженінгс, яка була близькою подругою принцеси Ганни, доньки Джеймса Йоркського. Після смерті Карла II у 1685 році новим королем Англії та Шотландії стає Джеймс Йоркський під ім'ям Джеймс II. Джон Черчіль отримує звання полковника у королівському драгунському полку, а потім у особистій гвардії короля. У 1685 році Джон Черчіль придушує повстання герцога Монмунта, чим набуває ще більшої ваги при дворі короля Джеймса II.

У 1688 році спалахнуло повстання проти Джеймса II. Більшість населення-протестант було незадоволено діями короля-католика. Тому парламент, знать запросили на простол доньку Джеймса II — Марію та її чоловіка Вільгельма Оранського. В цьому ж році вони стали співправителями Англії та Шотландії — Марією II та Вільгельмом III. Джон Черчіль при перших відомостях щодо успіху повстання перейшов на бік новим володарів країни. При цьому він допоміг Вільгельму Оранському, вмовивши свою знайому Ганну Стюарт, доньку Джеймса II, визнати права Вільгельма на англійський трон. Завдячуючі йому нові король та королева надали Джон титул герцога Мальборо (9 квітня 1689 року). В цьому ж році Джон Мальборо очолив армію у 8000 солдатів, яку було надіслано у рамках Війна за пфальцьку спадщину (1688—1697). 25 серпня при Волкорті він розбив війська французька генерала Вальдека, чим заслужив авторитет талановитого військовика. Наступного — 1690 — року герцог Мальборовін захопив фортеці Корк та Кинсейл в Ірландії.

Разом з тим королева Марія II не мала віри до Джона Черчиля. Внаслідок її дій герцог Мальборо опинився у Тауері. Вийшов він звідти тільки після смерті королеви у 1694 році. У травні 1701 року Вільгельм III відправив його з дипломатичному місією у Гаагу. Завдання Черчиля було домогтися виведення французьких військ з Нідерландів. Проте він зазнав невдачі. Разом з тим в багатом в чому завдячуючі Мальборо у Гаазі укладено Великий альянс (Англія, Голландія, Священна Римська імперія) спрямований проти Франції. У 1702 внаслідок нещасного випадку загинув Вільгельма III. Королевою Англії та Шотландії стала давня знайома Джона Черчиля — Ганна Стюарт.

Походи Джона Черчиля, герцога Мальборо, під час Війни за іспанську спадщину

Водночас Джон Мальборо в цей же час бере активну участь у Війні за іспанську спадщину. Саме тут виявився талант військового очільника. Герцог Мальборо одержав перемоги при Гамійє (1703 рік), Бленгаймом (1704 рік), Оденаурдом (1708 рік), Маотплаці (1709 рік), захопив 26 міст-фортець. З 1711 року становище герцога Мальборо змінилося. Це було пов'язано із змінами політичної ситуації всередині Англії. Владу перебрали прихильники припинення війни, до того ж між королевою Ганною та дружиною Джона Мальборо — Сарою — виник конфлікт. Самого ж Черчиля звинувати у хабарях та крадіжниці з військової скарбниці. Внаслідок всього герцога Мальборо було звільнено.

У 1714 році новим королем стає представник Ганноверської династії Георг I повернув Джон Черчилю усі звання та права. Проте герцог Мальборо до своїх попередних обов'язків не повернувся. Його здоров'я за час опалу значно погіршилося. 16 червня 1722 року Джон Черчиль, 1-й герцог Мальборо, князь Мінделгейм помер у маєтку Віндзор Лодж.

Військові правила Джона Мальборо

Мальборо мав два принципа бою:

• наступати, щоб змусити супротивника боятися;
• планувати, щоб особисто не боятися.

Джон Черчиль завжди ретельно обмірковував та розробляв військові операції, не бажаючи ризикувати життям солдатів. «Ніколи не починати битви, яку не можливо виграти, ніколи не починати облогу фортеці, яку не можливо захопити». Мальборо став новатором військової тактики — він був прихильником наступальних дій, які у його час не користувалися популярністю. Він вмів нанести супротивнику вирішальний, приголомшивий удар. Джон Черчиль багато часу витрачав на те, щоб переконати ворога у його силі, тим самим викликати супротивника на відкритий бій, та знищити його.

Мальборо був чудовим організатором та адміністратором у військовій справі. Він розумів необхідність економічної підтримки війни та прямий зв'язок між регулярно сплачуваною платнею й моральним духом солдат. Герцог ніколи не примушував солдат та офіцерів виконувати завдання, які перевищували реальні їх можливості. Тому Джон Черчиль мав авторитет та повагу у своїх підлеглих.

Родина

Родина Джона Мальборо

1. Дружина — Сара Дженінгс (1660—1744)

Діти:

• Генрієта (1681—1733), дружина графа Франса Гондольфіна
• Ганна (1683—1716), дружина Чарльза Спенсера, графа Сандерленда
• Джон (1686—1703)
• Елизавета (1687—1713), дружина Скрупа Егертона, графа Бріджвотера
• Марія (1689—1751), дружина герцога Джона Монтегю
• Карл (1690—1692)

Джерела

• Holmes, Richard (2008). Marlborough: England's Fragile Genius. HarperCollins. ISBN 978-0-00-722571-2
• Jones, J. R (1993). Marlborough. Cambridge University Press. ISBN 0-521-37593-2