Джорджоне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джорджоне. Джорджоне Барбареллі да Кастельфранко
Giogione
Giorgione 059.jpg
Автопортрет
Ім'я при народженні Джорджо
Дата народження 1477(1477) ?
Місце народження Кастельфранко, Венето
Дата смерті 1510
Місце смерті Венеція
Національність італієць
Громадянство Італія
Навчання Джованні Белліні
Напрямок Відродження
Покровитель Патриції Венеції
Вплив Джованні Белліні
Вплив на Тіціан, Якопо Пальма,Себастьяно дель Пьомбо
Твори вівтарі, алегорії,портрети, пейзажі

Джорджоне, повне ім'я Джорджоне Барбареллі да Кастельфранко (італ. Giorgio Barbarelli da Castelfranco, Giorgione; *1477 — 25 жовтня 1510) — видатнний художник з Венеції, представник, так званого, Високого Відродження в Італії.

Прізвище[ред.ред. код]

На жаль, ніхто не знає, як правильно писати його прізвище. В документах того часу його пишуть і як Барбарелла, і як Барбареллі. Тому найчастіше його прізвище зовсім опускають, а вказують лише ім'я та місто народження, яке заміняє майстру його справжне прізвище. Ще частіше його називають лише одним ім'ям Джорджоне, що в перекладі з іт. «Великий Джорджо».

Етапи досліджень[ред.ред. код]

Три філософи, Відень
Буря (Джорджоне) (Галерея академії, Венеція)

Після ранньої смерті його швидко забули. Багато чого міг би розказати Тиціан, якого вважають учнем Джорджоне. Але Тіціан художник, а не письменник. І про Джорджоне не написав. Якщо Тіціан прийшов до Джорджоне у 1507 р.,то працював з ним неповні три роки. Бо в жовтні 1510 р. Джорджоне помер.

Залишилися картини, але іх швидко віднесли до творчого доробку інших майстрів, бо Джорджоне майже ніколи не підписував свої картини. Так, уславлену «Юдиф» з Ермітажу приписали Рафаелю з Риму, а «Венеру, що спить» - Тиціану. Тіціан і насправді закінчував незавершені картини Джорджоне. Та закінчувати чужу роботу, це тільки закінчувати. Адже задум, композиція, сюжет, колористичний стрій належить іншому майстру. Перша біографія Джорджоне з'явилася у Джорджо Вазарі(1511—1574). Але той почав збирати свідчення про майстра через 50 років після його смерті. Свідки або самі померли, або не вважали за доцільне пам'ятати про чужинця, що давно помер. Розповіді у Вазарі напівлегенди, напіввигадки. Другу біографію напише Рідольфі, та вигадок там ще більше.

Мистецтвознавство з вивченням документів почалося в 19 столітті. Тоді і знайшли «Записи про твори мистецтва» Маркантоніо Мікіелі, сучасника Джорджоне. Мікіелі досить повно описав деякі картини Джорджоне. Так їх вдалося розпізнали у різних колекціях. 20 століття додало методи порівнянь, стилісичний аналіз, хімічні та апаратні методи досліджень. Завіса темряви і непізнаного над Джорджоне трохи розвіялась.

Твір ранішнього періоду творчості Джорджоне придбав відомий багатій і колекціонер П'єр Кроза (1565 — 1740), що взагалі мав гострий нюх на визначні твори мистецтва. Він навіть не знав справжнього імені художника в той час.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Ймовірно, ми ніколи не дізнаємося повної його біографії. Завжди буде лише пунктир біографії, канва. Народився на террафермі в містечку Кастельфранко, що поблизу Венеції. Учень Джованні Белліні (1430—1516). Працював у Кастельфранко і Венеції. Помер у Венеції у листопаді 1510 року.

Потроху окреслили і коло головних замовників творів Джорджоне. Серед них - Джованні Корнаро, Габріелє Вендрамін, музикант Джироламо Марчелло. Картини Джорджоне мали патріарх Аквілеї - Доменіко Грімані та дож Венеції - Леонардо Лоредан, портрет якого писав Джованні Белліні( зберігся, Національна галерея (Лондон) ) .

Головні твори[ред.ред. код]

Джорджоне, «Венера заснула», дописана Тіціаном
Джорджоне. «Мадонна з немовлям i Св. Рохом та Св. Антонієм», центр композиції. Прадо, Мадрид.
  • Жіноча фігура з фасаду Фондако деі Тедескі(фреска, сильно пошкоджена)
  • Мадонна з святими Франциском та Лібералє, Собор св. Лібералє, Кастельфранко.
  • Мадонна, що читає ( Мадонна з немовлям на тлі з кампанілою ), Оксфорд, Ашмолеан музей , Британія.
  • Мадонна з немовлям, Ермітаж, Петербург.
  • Поклоніння пастухів, Національна галерея мистецтв, Вашінгтон.
  • Поклоніння волхвів, Лондон, Нац. галерея.
  • Юдиф (Джорджоне) (з головою Олоферна), Ермітаж, Петербург.
  • Концерт, палаццо Пітті, Флоренція.
  • Портрет невідомого, Стара пінакотека, Мюнхен.
  • Подвійний портрет ( сеньйор та слуга? ), палаццо Венеція, Рим.
  • Буря (Джорджоне) , стара назва - «Гроза» , галерея Академії, Венеція.
  • З часом ( портрет старенької ), Галерея Академії, Венеція.
  • Лаура, Музей історії мистецтв, Відень.
  • Три філософи, Відень.
  • Венера заснула, Дрезден ( дописи Тиціана ).
  • Чоловічий портрет, Сан Дієго, США.
  • Портрет молодого венеціанця, Берлін.
  • Портрет молодого венеціанця ( поет Антоніо Броккардо? ), Музей образотворчих мистецтв (Будапешт).
  • Сільський концерт, Лувр, Париж ( дописи Тиціана ).
  • Портрет лицаря з пажом, Уффіці, Флоренція.
  • Урок співу, Уффіці, Флоренція.
  • Натхнений співак, Галерея Боргезе, Рим.
  • Співак, Галерея Боргезе, Рим.
  • Мадонна зі Сятими Рохом і Антонієм Падуанським , Прадо (музей), Мадрид(дописи Тіціана?).
  • Автопортрет у вигляді Давида з головою Голіафа (втрачено, відомий по гравюрі).

Галерея[ред.ред. код]

Вірш Боскіні з Венеції, кінець 17 століття[ред.ред. код]

Переклад на рос. Леоніда Колосова.

Джорджо, ты первым был ,
Кто живописи прелесть ощутил .
И мир, пока он жив, тобой гордиться будет.
За то, что человека и природу
Ты на полотнах дивно показал,
Вдохнул в них жизнь игрою светотени .
И если Леонардо воспел Тоскану гениально ,
То ты ,Джорджоне, путь открыл венецианский
И весь его со славою прошёл .

Музей Джорджоне[ред.ред. код]

Музеї видатних персон не новина. Навесні 2009 р. з Італії прийшла звістка про план створення музею Джорджоне в містечку Кастельфранко. Там зберігся будинок родини Барбареллі. Питання, що ж там показувати, якщо твори митця розійшлися по всьому світу і в Кастельфранко їх не дадуть.

Джерела[ред.ред. код]

  • Смирнова И. А. «Джорджоне», М, 1955 (рос).
  • Лазарев В. Н. Выставка «Джорджоне и джорджонески» в Венеции, «Искусство», № 1, 1956 (рос).
  • Л.Колосов «Джорджоне», «Неделя», 12-18 июля 1982.
  • Giorgione, Chefs-D'Oevre De L'Art, Grands Peintres, Hachette, 1968.

Посилання[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]