Джорджо Вазарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джорджо Вазарі
Giorgio Vasari
Giorgio Vasari Selbstporträt.jpg
Автопортрет
Ім'я при народженні Giorgio Vasari
Дата народження 30 липня 1511(1511-07-30)
Місце народження Ареццо, Тоскана
Дата смерті 27 червня 1574(1574-06-27) (62 роки)
Місце смерті Флоренція
Національність італієць
Громадянство Італія
Напрямок маньєризм
Покровитель Алессандро Медичі
Вплив Мікеланджело
Твори вівтарі, алегорії, портрети, декоративні твори(грізайлі палацу Рамірес в Монтальто, фрески палаццо Веккьо

Джорджо Вазарі (*30 липня 1511 — †27 червня 1574) — італійський архітектор, (архітектурний ансамбль Уфіцці), художник, теоретик і історик мистецтва. Малював фрески, вівтарні картини, портрети.

Славу Вазарі принесла книжка «Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів» (Рим, 1550).

Біографія[ред.ред. код]

фреска «Євангеліст Лука малює Мадонну ».Санта Аннунціата, Флоренція.


Батько Вазарі, Антоніо, працював гончарем. Все життя автор «Життєписів» представлявся як «Джорджо Вазарі з Ареццо». Першим вчителем Вазарі, коли йому ще не було дванадцяти років, став французький художник Ґійом де Марсілья, що розписував вітражі церкви в Ареццо. У 1524 році він жив у Флоренції, вчився в Андреа дель Сарто, Мікеланджело і Баччо Бандінеллі. Молодим Вазарі протегували Александр і Іполит Медічі, які незабаром були вимушені покинути Флоренцію. Вазарі повернувся в Ареццо, де отримав декілька замовлень і навіть писав фрески.


Відомий у той час скульптор, живописець і архітектор Россо Фьорентино, перебуваючи в Ареццо, дав кілька порад молодому Вазарі. У подяку Вазарі згодом детально описав життя і праці свого наставника в своєму творі. Вазарі виконав картину за малюнками Россо. Вазарі в ці роки потребував грошей. Його батько помер, і він піклувався про своїх трьох сестр і двох братів. Якийсь час Вазарі навчався золотому і срібному ремеслу, яке у той час вважалося мистецтвом.

Флоренція, де він вже декілька місяців займався цією справою, піддалася облозі в 1529 році, що примусило Вазарі переїхати до Пізи, і там він знову вдався до живопису; в цей час йому було тільки 17 років. Тоді почалися низка його подорожей Італією і пошуків роботи; при цьому він щасливо зустрівся з одним з перших своїх покровителів, Іполитом Медічі, який узяв його з собою до Риму, де Вазарі став невтомно і наполегливо трудитися, і незабаром отримав від свого покровителя замовлення написати картину «Венера і Грації».

Коли Карл V (1531) відновив владу Медічі у Флоренції, Вазарі повернувся туди до герцога Олександра, великого шанувальника живопису. У палаці герцога Вазарі написав кілька картин і портрет Олександра, а також викладав архітектуру і декор. Одна з перших нагод виявити свій талант представився йому при урочистому в'їзді Карла V до Риму (1536), коли потрібно було скласти різні декоративні споруди. В цей час Вазарі написав для монастиря св. Клари в Ареццо картину «Благовіщення». У Луврі знаходиться картина Вазарі з аналогічним сюжетом (La salutation angelique), можливо, це і є «Благовіщення» з Ареццо.

У 1537 році Олександр Медічі був злодійськи убитий, і Вазарі знову залишився без покровителя. Незважаючи на свій юний вік, Вазарі вже придбав велику популярність і став отримувати різні запрошення. Після багатьох подорожей він в 1540 році працював в Болоньї над картиною «Трапеза св. Григорія». За сюжетом і за виконанням вона вважається однією з найкращих. Ця картина і тепер знаходиться в Болоньї. Всі особи цієї картини — портрети сучасників Вазарі, їхні імена вказані в його книзі.

Вазарі-живописець[ред.ред. код]

Живопис Вазарі є яскравим зразком тосканського маньєризму. Перша картина Вазарі, що дійшла до нас, – «Поховання Ісуса» (1532, будинок-музей Вазарі в Ареццо ). Вазарі працював надзвичайно швидко, хоч і користувався допомогою багатьох молодих художників, імена яких теж збереглися. У власному життєписі він описував всі свої роботи в найдокладніших подробицях. Незважаючи, що Вазарі був непоганим художником, в його фігурах зустрічаються недоліки. Його картини написані в холодній колірній гаммі, перевантажені фігурами, обличчя мало індивідуалізовані, композиції - захаращені зайвими подробицями.

Вазарі-архітектор[ред.ред. код]

Галерея Уффіці

Успіх Вазарі в архітектурі був мінливий. Вазарі був талановитий в декорі, але мав невдачі в монументальній архітектурі. Він невдало перебудував декілька будівель, не зумівши зберегти єдність архітектурного образу. Побудовані Вазарі нові будівлі відрізняються своєрідною красою і оригінальністю. Будівля для папи Юлія III в Римі і будівля Уффіці у Флоренції, почата Вазарі, свідчать на користь його архітектурного таланту. Йому ж належить комплекс будівель, що склали Палац лицарів св. Стефана в Пізі і багато іншого.

«Життєписи»[ред.ред. код]

Титульний лист першого видання "Життєписів"

Найбільшою заслугою Вазарі вважається його монументальна праця « Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів » («Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti»), який був закінчений в 1550 році. Другим доповненим виданням з додатком портретів знаменитих художників книга вийшла в 1568 році.

Без цінних відомостей, що містяться в «Життєписах» у історії італійського мистецтва була б велика прогалина, порожнеча. Вазарі в своїй книзі детально оповідає про власну творчість і не соромиться віддавати належне своєму таланту живописця і архітектора. Пізніші видання, забезпечені коментарями різних авторів, неодноразово виходили за наступні десятиліття. У 1878 р. твір Вазарі вийшов у Флоренції під редакцією Міланезі, пізніше перекладений французькою і німецькою мовами.

До свого монументального твору про сучасних йому діячів мистецтва, яке Вазарі порадили написати, він віднісся дуже сумлінно. Коли частина рукопису була готова, він передав її Аннібале Каро, який допоміг йому своїми зауваженнями і порадив довести роботу до кінця. Пізніше чернець Маттео Фаетані, що володів літературною освітою, за дорученням Вазарі зробив істотні поправки в ній. Тому книга була закінчена тільки в 1550 р. Але і тоді Вазарі не був задоволений нею і продовжував збирати додаткові відомості з життя і творчості художників-сучасників. Тільки через 18 років після першого видання, його твір прийняв остаточний вигляд, в якому і дійшло до нашого часу. Це друге видання прикрашене портретами художників.

Гріхи Вазарі автора[ред.ред. код]

Наука не стояла на місті по смерті Вазарі. І в 20 столітті твір Вазарі переглянули критично і з позицій сучасних вимог. Виявилося, що автор намагався белетризувати життєписи, подати їх як цікаві оповідання, прикрасив чи, навпаки, принизив авторитет тих, кого не полюбляв. Так, Вазарі сповістив жахливу історію, нібито художник з Флоренції Андреа дель Кастаньо із заздрісті убив свого вчителя. На жаль, довірливі сучасники навіть байки Вазарі вважали за документальні свідоцтва. Авторитету талановитого Кастаньо було задано ніщивного удару, його фрески зафарбували, а ім'я викреслили з пам'яті. Перевірки в 20 ст. встановили повну невинність Кастаньо, зафарбовані фрески розчистили. Аби врятувати цінні твори Кастаньо, у Флоренції створено музей Кастаньо, а його авторитет, спаплюжений Вазарі, посмертно реабілітовано.

Вазарі був патріотом Флоренції і подав в книзі усіх відомих флорентійських майстрів. Цього йому стало мало, і він подав навіть біографії другорядних і маловідомих майстрів, тільки тому, що вони флорентійці. Науковці з поливом вивчили ці сторінки, зауваживши - ну, раз є, то нехай і будуть. Ще більший подив викликала біографія художника Тінторетто, нефлорентійця. Вазарі відчував до нього неприязнь і навіть відмовив Тінторетто в праві на окрему біографію в своїй книзі. Життєпис Тінторетто - Вазарі розмістив (приховав ?) в біографії Баттісто Франко, котрий ніяк не дорівнював в обдарованості Тінторетто. На щастя, Якопо Тінторетто довго жив і своїми пізніми творами довів і свою геніальність, і причетність до найкращих майстрів Італії - і без Вазарі.

Умовний і недостовірний портрет Проперциї де Россі в книзі Вазарі.

Серед небагатьох жінок, котрим приділив увагу Вазарі, опинилась Проперция де Россі (бл.1490—1530), скульпторша із м. Болонья доби відродження. Вазарі белетризував і її життєпис, чим збільшив зневажливе ставлення до жінок. Так, він стверджував, що незаміжня Проперция створила рельєф «Йосип Прекрасний обриває залицяння дружини Потіфара» під впливом нерозділеного кохання Проперциї до молодого дворянина Антоніо Галеаццо Мальвазія. За твердженнями Вазарі, обличчя дружини Потіфара було автопортретом скульпторши, тоді як осудлива поведінка дружини Потіфара ніяк не могла бути прикладом для скульпторши. Висновки : Вазарі погано знав життєписи тих, про кого намагався писати.

Виявилися значні розбіжності між свідоцтвами, що подав Вазарі, і документами тої доби, що збережені в архівах. Зрозуміло, що Вазарі не міг з різних причин передивитися архіви і потрібні документи, тому сприрався на розпити свідків, легенди, викривлені перекази. У випадках нестачі свідоцтв і свідків, писав за власною уявою. Але він не жив в 20 столітті і не міг укладатися у вимоги науки ( мистецтвознавства 20 століття ), яке тільки починало свій розвиток в 16 столітті. Тому твір Вазарі бажано читати як белетризовані біографії з включенням лише деяких документів. А коментарі до видань читати обов'язково і також уважно, як і текст Вазарі, розуміючи, що він лише документ культури 16 століття, і лише частково науковий документ.

Малюнки Джорджо Вазарі[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Вазарі і Шевченко[ред.ред. код]

Тарас Шевченко був добре обізнаний з книжкою «Життєписи..» з часів навчання у Петербурзькій Академії мистецтв у Петербурзі, де, крім італійського оригіналу, був і французький переклад (18391842). Тарас Шевченко згадував «Життєписи…» в повісті «Художник» як правдивий документ епохи і висловив жаль, що тоді не було російського перекладу. В «Щоденнику» 23 липня 1857 поет дав високу оцінку творові «Вазари переживет целые легионы Либельтов».

Література[ред.ред. код]

  • Шевченківський словник: У двох томах / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — К.: Головна редакція УРЕ, 1978.