Джордж Берклі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Джордж Берклі (англ. George Berkeley) (12 березня 1685 – 14 січня 1753), також відомий як єпископ Берклі - впливовий ірландський філософ, відомий своїми роботами про суб'єктивний ідеалізм, підсумований в його книзі "Esse est percipi" ("Бути це відчувати"). Його теорія стверджує, що індивідууми можуть тільки безпосередньо знати відчуття й ідеї об'єктів, а не абстракції як, наприклад, "речовина". Він написав цілий ряд робіт, найбільш відома з яких – його “Трактати про принципи людського знання” (1710) і “Три діалоги між Хілами та Філонами” (1713) (Філон, "Коханець розуму", представляв самого Берклі. Хіли, названі за старогрецьким словом що означає ”речовина”, представляли ідеї Локе). В 1734 він опублікував книгу ”Аналітик”, критику основ науки, дуже впливову в подальшому розвитку математики. Місто Берклі (Каліфорнія), та університет, який там знаходиться, названі на його честь. Житловий коледж в Йельському університеті також носить його ім'я.

[ред.] Біографія

Берклі народився поблизу Томастауна (графство Килкенні, Ірландія). Вчився в коледжі в Килкенні, потім в Трініті-коледжі (коледж св. Трійці) в Дубліні. У 1721 р. був призначений придворним проповідником намісника ірландського герцога Грефтона, а незабаром деканом міста Деррі. Одержавши, по заповіту, досить крупний спадок, Берклі зробив пропозицію заснувати на Бермудських островах місіонерський навчальний заклад для навернення язичників Північної Америки до християнства; план Берклі не тільки був зустрінутий співчутливо впливовими представниками англійської аристократії, але і знайшов підтримку в парламенті, так що в 1728 р. він залишив своє деканство і разом із кількома однодумцями відправився до Род-Айленду, щоб приступити до виконання свого плану. Справа закінчилася, проте, найнесподіванішим чином: віддалившись на Бермудські острови, місія була забута як англійським суспільством, так і парламентом і, за браком коштів, повинна була повернутися назад.

Берклі мав обширну і багатобічну освіту, не був чужий жодній галузі людського знання і благородним характером вселяв до себе пошану в тих, хто зустрічався з ним. Філософський світогляд Берклі розвивався почасти як протест проти пануючих в його час реалістичних і матеріалістичних ідей, почасти під впливом сенсуалізму Локка. По теорії Берклі тільки дух існує насправді, весь же матеріальний світ - лише обман наших відчуттів; мимовільність цього обману корениться в первинних уявленнях, збуджених душею всіх душ — самим Богом. Цей спіритуалізм Берклі послужив приводом для численних непорозумінь і налаштував проти Берклі як філософів, так і богословів.