Джордж Еліот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джордж Еліот
George Eliot
Джордж Еліот
Джордж Еліот
При народженні Мері Енн Еванс
Дата народження 22 листопада 1819(1819-11-22)
Місце народження маєток Арбер в графстві Ворікшир
Дата смерті 22 грудня 1880(1880-12-22) (61 рік)
Місце смерті Лондон
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Мова творів англійська мова
Рід діяльності письменниця
Magnum opus: роман «Міддлмарч» (англ. Middlemarch)

Джордж Еліот (англ. George Eliot; власне: Мері Енн Еванс, Mary Ann Evans; 22 листопада 1819, маєток Арбер в графстві Ворікшир — 22 грудня 1880, Лондон) — англійська письменниця.

Біографія[ред.ред. код]

Мері Енн Еванс, майбутня Джордж Еліот, народилася 22 листопада 1819 року на Південній фермі маєтку Арбер, що в графстві Ворікшир. Її батько, Роберт Еванс, завідував господарством маєтку, мати, Кристіана Персон, була його другою дружиною. В родині було п'ятеро дітей, двоє з який — від першого шлюбу батька.[1]

Мері Енн Еванс росла в домі Грифф-Хауз неподалік від Нанітона. Відвідувала школу в Нанітоні та Ковентрі, була відмінною ученицею. Становище батька давало Мері можливість ознайомитися як з життям робітничих прошарків, так і з місцевими аристократами. Вона часто навідувалася у бібліотеку маєтку. Під впливом однієї з учительок, вона навернулася до євангелізму.[2]

Мати померла 1836 року, коли Мері було 16 років.[1] У цей час Мері Енн здобувала освіту вдома з допомогою домашньої вчительки. Разом з сестрою вона вела домашнє господарство. З 1837 року, коли сестра вийшла заміж, Мері Енн Еванс сама займалася домом.[3] Після смерті матері вона вкоротила своє ім'я до «Енн».[4] 1841 року одружився її брат Айсек, він став власником родинного будинку, Енн переїхала з батьком до Фоулсгілла, неподалік від Ковентрі.[2] Там вона познайомилася з оточенням фабриканта Чарльза Брея, який був унітаріанцем та прихильником Роберта Оуена, будинок якого був місце зібрань вільнодумців.[5] Цей так званий гурток Роузгілла відкрив перед Енн Еванс нові духовні горизонти, поступово вона відійшла від віри в бога, що призводило до конфліктів з батьком[6]

У цей час Енн Еванс почала регулярно дописувати в газету Чарльза Брея та займалася перекладом «Життя Ісуса» Д. Ф. Штрауса. 1846 року Мері Енн анонімно опублікувала переклад «Життя Ісуса». Після смерті батька (1849) вона вирушила в подорож Європопю й провела декілька місяців у Женеві, по поверненню прийняла посаду помічника редактора в лондонській газеті «Вестмінстер рівью» й 1851 року переїхала до Лондона. Журналістська робота сприяла знайомству Енн Еванс з дуже різними людьми. У 1854 вийшов її переклад «Сутності християнства» Л.Фейербаха. Тоді ж почався її цивільний шлюб з Дж. Г.Льюісом, відомим літературним критиком, який писав також на наукові та філософські теми. У перші місяці їхнього спільного життя Мері Енн закінчила переклад «Етики» Спінози й у вересні 1856 року почала писати власну прозу.

Першою публікацією Джордж Еліот був цикл з трьох повістей, що з'явився в журналі «Блеквудз мегезін» 1857 року під загальним заголовком «Сцени з життя духовенства» (англ. «Scenes of Clerical Life») та псевдонімом «Джордж Еліот». Як і багато інших письменниць XIX століття (Жорж Санд, Марко Вовчок, сестри Бронте — «Каррер, Елліс та Ектон Белл», Крестовский-Хвощинский) — Мері Еванс користувалася чоловічим псевдонімом, з метою викликати у публіки серйозніше ставлення до своїх писань та піклуючись про недоторканність свого особистого життя. Проте, наприклад, Чарлз Діккенс одразу вгадав у загадковому «Еліоті» жінку.

1859 року з'явився її роман «Адам Бід» (англ. Adam Bede), незвичайно популярний і, можливо, найкращий пасторальний роман в англійській літературі, який вивів Еліот в перший ряд вікторіанських романістів. У «Адамі Біде» Джордж Еліот писала про час юності свого батька (Англія кінця XVIII століття), у романі «Млин на Флоссі» (англ. The Mill on the Floss, 1860) звернулася до власних вражень дитинства. У героїні роману, пристрасної та натхненної Меггі Тьюллівер, багато спільного з юною Мері Енн Еванс. Найпредметнішим з «сільських» романів Еліот є «Сайлес Марнер» (англ. Silas Marner). Герої живуть переконливим з погляду читача життям, їх оточує конкретний, впізнаваний світ. Це останній «автобіографічний» роман Еліот. У романі «Ромола» (англ. Romola, 1863) розповідається про Флоренцію XV століття, змальовано картини Італії епохи Відродження, що були вичитані з книжок, з яких походили і сцени старої Англії. Місце дії роману «Фелікс Голт, радикал» (англ. Felix Holt the Radical, 1866) — знову Англія, це один з найкритичніших романів Еліот, що заторкує різні соціальні проблеми.

Опублікована в 1868 довга поема в білих віршах «Іспанська циганка» (The Spanish Gypsy), як й інші її проби в поезії, не витримала випробування часом.

Загальновизнаний шедевр Еліот — роман «Міддлмарч» (англ. Middlemarch); публікувався частинами в 18711872 роках. Роман має психологічний характер, авторка показує, як сильний потяг до добра може бути знищений прихованою слабкістю, як складності характеру зводять нанівець шляхетні устремління, як моральне переродження духовно нівечить людей, спочатку зовсім не поганих. Останній роман Еліот, «Деніель Деронда» (Daniel Deronda), з'явився 1876 року. Через два роки помер Льюіс, і письменниця присвятила себе підготовці його рукописів до публікації. У травні 1880 вона вийшла заміж за давнього друга родини Д. У. Кросса.

Джордж Еліот померла 22 грудня 1880 року в Лондоні.

Твори[ред.ред. код]

Романи[ред.ред. код]

Оповідання[ред.ред. код]

  • Scenes of Clerical Life. (1858)
    • The Sad Fortunes of the Reverend Amos Barton. (1857)
    • Mr. Gilfil's Love Story Janet's Repentance. (1857)
    • Janet's Repentance. (1857)

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Nancy Henry: The Cambridge Introduction to George Eliot. p. 1
  2. а б Nancy Henry: The Cambridge Introduction to George Eliot. S. 2 f.
  3. Tim Dolin: George Eliot. p. 9
  4. Rosemarie Bodenheimer: A woman of many names. In: George Levine (Hrsg.): The Cambridge Companion to George Eliot. p. 22.
  5. Tim Dolin: George Eliot. p. 11
  6. Nancy Henry: The Cambridge Introduction to George Eliot. p. 4
  7. Номер 13 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік (Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік(рос.))

Література[ред.ред. код]

  • Rosemary Bodenheimer: The Real Life of Mary Ann Evans. Ithaca: Cornell University Press, 1994. ISBN 0-8014-2988-9
  • Tim Dolin: George Eliot. Aus der Reihe: Oxford World's Classics. Authors in Context. Oxford: Oxford University Press, 2005. ISBN 0-19-284047-9
  • Nancy Henry: The Cambridge Introduction to George Eliot. New York: Cambridge University Press, 2008. ISBN 978-0-521-85462-7
  • Dies.: The life of George Eliot : a critical biography Chichester [u.a.] : Wiley-Blackwell, 2012, ISBN 978-1-4051-3705-8
  • Jan Jędrzejewski: George Eliot. London: Routledge, 2007. ISBN 978-0-415-20249-7
  • George Levine: The Cambridge Companion to George Eliot. New York: Cambridge University Press, 2001. ISBN 978-0-521-66267-3
  • Carol A. Martin: George Eliot's Serial Fiction. Ohio State University Press, Columbus OH 1994. ISBN 0-8142-0625-5 (Онлайн)

Посилання[ред.ред. код]