Джордж Робертсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джордж Робертсон
George Robertson.jpg
Джордж Робертсон (Пентагон, червень 2001)
Народився 12 квітня 1946(1946-04-12) (68 років)
Відомий Генеральний секретар НАТО
Нагороди

Орден князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня

Джордж Ро́бертсон (Повне ім'я: Джордж Айлей МакНіл Робертсон, лорд Порт-Елленський, англ. George Islay MacNeill Robertson, Baron Robertson of Port Ellen, *12 квітня 1946) — генеральний секретар НАТО, голова Ради НАТО (жовтень 1999 — січень 2004), міністр оборони Британії в 1997—99.

Біографія[ред.ред. код]

На посаду генерального секретаря НАТО Джордж Робертсон вступив 14 жовтня 1999 року. Його кандидатура на пост генерального секретаря НАТО і голови Ради НАТО була схвалена 2 серпня 1999 року на неформальній зустрічі в Брюсселі представниками 19 країн — членів НАТО.

З приводу свого призначення на пост генерального секретаря НАТО Робертсон сказав: «Мене обрали тому, що, будучи міністром оборони Великобританії, я накопичив достатній досвід. Ще у мене є уміння говорити прямо, здоровий глузд і достатньо упертості, щоб потрапити туди, де, на мою думку, мені слід бути».

Джордж Робертсон родився в 1946 році в Західній Шотландії. Його батько і брат — поліцейські. У 15 років став членом лейбористської партії. У армії не служив. Закінчив шотландський університет св. Андрія в 1968 році (вивчав економіку), отримав ступінь магістра мистецтв. У університеті за часів війни у В'єтнамі майбутній глава НАТО організовував сидячі страйки протесту і, за власним визнанням, був радикалом.

Після закінчення університету повернувся на рідний острів Айлей і став керувати місцевою профспілкою робочих винокурень.

У 1978 році, після кончини в Лондоні депутата палати общин від округу Гамільтон, були оголошені додаткові вибори, в ході яких лідери шотландських лейбористів висунули профспілкового діяча Джорджа Робертсона.

Керівництво партії вважало його відмінним членом парламенту — далеким від інтриг, скромним і добросовісним, і відділення партії в Гамільтоні незмінно висувало його кандидатом. Це гарантувало йому переобрання в палату общин. Ім'я Робертсона добре знали в парламенті і в штаб-квартирах лівоцентристських партій за межами Британії.

З 1979 року Джордж Робертсон — особистий парламентський секретар міністра соціального обслуговування. З 1982 по 1993 рік — заступник спікера опозиції в закордонних справах Співдружності, головний спікер у європейських справах. У 1992 році тодішній прем'єр Джон Мейджор призначив Робертсона головою «Вестмінстерського фонду за демократію». Фонд надавав підтримку країнам з колишнього східного блоку у встановленні і зміцненні демократії.

При складанні в 1993 році тодішнім лідером лейбористів Джоном Смітом тіньового кабінету Джордж Робертсон зайняв пост міністра у справах Шотландії.

Після загальних виборів у Великобританії в травні 1997 року був призначений міністром оборони.

З самого початку роботи як міністр оборони Робертсон став проводити ідею Тоні Блера про створення європейських сил безпеки, які за необхідності могли б брати участь в регіональних операціях, не удаючись до допомоги США. Це стало одним з основних напрямів військової реформи, яку лейбористи пообіцяли британцям в своїй передвиборній програмі. Запропонована їм військова реформа була схвалена. Під час косовської кризи Робертсон виступив послідовним прихильником військової операції проти Слободана Мілошевіча.

У своєму першому інтерв'ю як генеральний секретаря НАТО Джордж Робертсон заявив, що його пріоритетами стануть реорганізація самого альянсу, налагодження хороших відносин з Росією і посилення атлантичного партнерства з США: «Холодна війна, яка послужила підставою для створення альянсу, давно закінчилася. Необхідно знайти для НАТО нову роль в Європі і у світі. Головне для НАТО сьогодні — це „формально і за духом“ зближуватися з Європейським союзом. Необхідно реорганізувати систему співпраці в питаннях озброєння в Європі».