Джордж Смут
| Джордж Смут | |
| англ. George Fitzgerald Smoot III | |
 |
|
| Народився | 20 лютого 1945 (68 років) Юкон, Флорида, США |
|---|---|
| Галузь наукових інтересів | астрофізика, космологія |
Джордж Фі́цжеральд Смут третій (англ. George Fitzgerald Smoot III; * 20 лютого 1945, Юкон, Флорида, США) — американський астрофізик і космолог, лауреат Нобелівської премії з фізики 2006 року (Спільно з Джоном Матером) «за відкриття анізотропії і чорнотільної структури енергетичного спектру космічного фонового випромінювання».
Є професором фізики в Каліфорнійському університеті в Берклі. Його роботи з реліктового випромінювання підтвердили теорію великого вибуху.
Зміст |
Біографія [ред.]
Освіта і перші дослідження [ред.]
До приходу в МТІ Смут вивчав математику, але потім, у 1966 році, Отримав подвійну ступінь бакалавра з фізики та математики. У 1970 році став доктором в області фізики елементарних частинок. Потім він перемкнувся на космологію і перейшов в національну лабораторію Лоуренса в Берклі, де співпрацював з Луїсом Альваресом в експерименті HAPPE, в якому за допомогою стратосферної повітряної кулі робилася спроба виявлення антиматерії у верхніх шарах атмосфери Землі, наявність якої передбачала тепер відкинута стаціонарна модель Всесвіту.
Потім Смут зайнявся вивченням реліктового випромінювання, відкритого Арно Пензіасом і Робертом Вільсоном. У той час питання про структуру всесвіту залишалося невирішеним. Певні моделі передбачали, що Всесвіт повинен обертатися, що повинно було б виражатися в залежності температури реліктового випромінювання від напрямку спостереження. За допомогою Альвареса і Річарда Мюллера, Смут розробив диференціальний радіометр, який міг вимірювати різницю температур реліктового випромінювання між двома напрямками, рознесеними на 60 градусів. Цей інструмент, закріплений на літаку Локхід U-2, допоміг встановити, що повна швидкість обертання Всесвіту дорівнювала нулю (в межах точності вимірювання приладу). Прилад також зареєстрував зміну температури реліктового випромінювання у вигляді диполя, що було інтерпретовано як наслідок доплерівського ефекту через рух Землі відносно поверхні, яка випромінює реліктове випромінювання, так званої поверхні останнього розсіювання. Такий доплерів ефект виникає через те, що Сонце (як і весь Чумацький Шлях) не нерухоме, а рухається зі швидкістю приблизно 600 км/с по відношенню до поверхні останнього розсіювання. Цей рух викликано швидше за все гравітаційним притяганням між нашою галактикою і деякими скупченнями мас — Великими атракторами
Хоча Смут навчався в МТІ, він не був тим Смутом, який виміряв довжину Гарвардського мосту між Кембриджем і Бостоном в одиницях довжини свого тіла (смутах). То був його двоюрідний брат Олівер Смут.
Участь у проекті COBE [ред.]
 |
Цей розділ статті ще не написаний.
Згідно з задумом одного з учасників Вікіпедії, на цьому місці повинен розташовуватися спеціальний розділ.
Ви можете допомогти проекту, написавши цей розділ. |
Недавні дослідження [ред.]
|
|
Цей розділ статті ще не написаний.
Згідно з задумом одного з учасників Вікіпедії, на цьому місці повинен розташовуватися спеціальний розділ.
Ви можете допомогти проекту, написавши цей розділ. |
Цікаві факти [ред.]
- Знявся в ролі самого себе в 17-му епізоді 2-го сезону серіалу Теорія Великого вибуху.
Посилання [ред.]
- Інформація з сайту Нобелівського комітету (англ.)
- Дж. Ф.Смут. «Анізотропія реліктового випромінювання: відкриття та наукове значення». Нобелівська лекція , УФН, том 177, випуск 12, грудень 2007
- Біографія на сайті Національної лабораторії Лоренса Берклі (англ.)
 |
Це незавершена стаття про вченого. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
