Джордж Філліпс Бонд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Джордж Філліпс Бонд (англ. George Phillips Bond, 20 травня 1825, Дорчестер, Массачусетс, США — 17 лютого 1865) — американський астроном, син засновника Гарвардської обсерваторії Вільяма Кренч Бонда.

1845 року закінчив Гарвардський університет. Працював у Гарвардській обсерваторії (з 1859 — директор), з 1859 — професор астрономії Гарвардського університету.

Разом із батьком виявив 16 вересня 1848 восьмий супутник Сатурна — Гіперіон (18 вересня його відкрив Вільям Ласселл) і крепове кільце Сатурна (1850), здійснив перші успішні експерименти з застосування фотографії в астрономії (1847–1851), отримав першу фотографію (дагеротип) зірки Вега (16 липня 1850).


Досліджував комету Д. Донаті (1858), туманність Оріона, Стожари і подвійні зорі. 1857 року почав використовувати мокрі колоїдні емульсії. Першим використав фотографію для вимірювання блиску зір і 1858 року запропонував за розміром зображення зірки на фотопластині визначати її зоряну величину.

Відкрив 11 нових комет, досліджував збурення кометних орбіт. Розробляв теорію будови кілець Сатурну. 1860 року виконав фундаментальні дослідження з визначення відносної яскравості Сонця, Місяця і Юпітера.

Запровадив поняття (1861) сферичного альбедо («альбедо Бонда») як частки відбитого планетою сонячного випромінювання.

Помер від сухот.

Визнання[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]