Джузеппе ді Стефано

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джузеппе ді Стефано
Giuseppe Di Stefano
Основна інформація
Дата народження 24 липня 1921(1921-07-24)
Місце народження Мотта-Сант'Анастазія, провінція Катанія, Італія
Дата смерті 3 березня 2008(2008-03-03) (86 років)
Місце смерті Санта-Марія-Ое, провінція Лекко, Італія
Країна Італія Італія
Професія оперний співак
Співацький голос тенор

Джузеппе ді Стефано (італ. Giuseppe Di Stefano; *24 липня 1921, Мотта-Сант'Анастазія, провінція Катанія, Італія — †3 березня 2008, Санта-Марія-Ое, провінція Лекко, Італія) — італійський оперний співак (тенор). Протягом 1950-х -1960-х років часто виступав разом із Марією Каллас

Біографія[ред.ред. код]

Джузеппе ді Стефано народився в селищі Мотта-Сант'Анастазія, поблизу Катанії на Сицилії в родині чоботаря й кравчині. Свою освіту здобув у єзуїтській семінарії, й замолоду мав намір стати священиком.

Після відбування служби в італійській армії відбувся його дебют в опері Жуля Массне «Манон», а рік по тому він дебютував із цією ж оперою в театрі Ла Скала в Мілані. Ліричного тенора ді Стефано швидко оцінила світова публіка й далі здобув найвищого успіху й визнання в Метрополітен-опера в Нью-Йорку. Його американський дебют відбувся 1948 року в оперіДжузеппе Верді «Ріголетто». У Великій Британії він дебютував 1957 року на Едінбурзькому фестивалі в ролі Неморино в опері «Любовний напій» Доніцетті, а 1961 року він уперше виступив у Королівському театрі Ковент-Гарден у ролі Маріо Каварадоссі в опері «Тоска».

Протягом усієї кар'єри глядачі захоплювались його прекрасною дикцією, унікальним тембром й оксамитовим м'яким співом. Через більш важкі вокальні партії, які не підходили його ліричному тенору, що їх Джузеппе ді Стефано став брати в 1950-ті роки, його голос став погіршуватися, через що в 1960-ті мало не закінчилась його кар'єра.

Його співпраця з Марією Каллас почалася в 1952 році у спільному записі в опері «Тоска»[1]. У дальші роки вони часто виступали разом, а також брали участь у записах опер «Лючія ді Ламмермур», «Пурітане», «Паяци», «Ріголетто», «Травіата», «Трубадур», «Богема», «Бал-маскарад» и «Манон Леско». У 1973 році ді Стефано супроводжував Каллас під час її прощального турне, яке несподівано перервалось рік по тому через проблеми з голосом в обох виконавців.

За роки своєї кар'єри ді Стефано був удостоєний «Золотого Орфея», престижної італійської музичної премії[2]. Востаннє як оперний співак він виступив 1992 року в опері Джакомо Пуччіні «Турандот», де виконав партію старого імператора.

У листопаді 2004 року ді Стефано з дружиною збиралися покинути свою віллу на курорті Діане Біч, неподалік від Момбаси в Кенії, коли на них напали невідомі й жорстоко побили співака[2][3]. Ді Стефано протягом кількох тижнів не приходив до пам'яті. Йому було зроблено дві операції. У грудні 2007 року доставили до однієї з клінік Мілана, де він упав у кому, з якої так і не вийшов[4]. Його перевезли до власного будинку в містечку Санта-Марія-Ое, поблизу Мілана, де 3 березня 2008 року він помер у віці 86 років[3].

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]