Джунгарське ханство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зүүн гарын хаант улс
Джунгарське ханство
1635 – 1755
Розташування Ойратське ханство
Столиця Кульджа
Мови джунгарський
Релігії буддизм
Форма правління монархія
хан Батур-хунтайджи
Історія
 - Засновано 1635
 - Ліквідовано 1755

Джунгарське, Зюнгарське або Дзюнгарське ханство — держава кочових ойратських племен (калмиків), яка існувала у XVII — XVIII сторіччах. Держава була розташована у так званій Джунгарії (від монгольського словосполучення “зун гар”) — ліва сторона, це території в районі Алтаю, Тянь-Шаню та Гобі.

Населення[ред.ред. код]

Основу ханства складав союз 4 монгольських племен: чорос, дербе, хошо, торго. В подальшому торго відділилися, їх місце зайняли хой. Ці племена зосереджували владу над іншими народами, які мешкали на території Джунгарії, та збирали з них данину. Кожне з 4 племен мало свого Великого князя-тайчі, але чоросський Великий тайчі був головним, його називали ханом - контайчі або хунтайджи. Кочів'я чоросів знаходились у центрі держави, навколо якого розташовувались споріднені племена ойратів. Зовнішній круг складали різні підкорені народи: тюркські племена Алтаю та Урянхаю, східні киргизи, казахи лівого відділу, міста східного Туркестану.

Політичний устрій[ред.ред. код]

Зображення Будди на скелях біля Алмати

За політичним устроєм Джунгарське ханство — ранньофеодальна кочова держава, правитель якого був власником всієї землі, а худоба знаходилась у власності окремих родин. Основним феодальним об'єднанням був улус, який складався з кількох родових союзів — отоків та аймаків. Оток був об'єднанням як споріднених груп, так і представників інших родів та племен, які кочували на певній території та залежних від одного володаря. Разом з тим оток являв собою військову одиницю, яка споряджувала певну кількість воїнів. Оток налічував від 500 до 5000 родин, у період розквіту держава складалась з 24 отоків. Аймак відрізнявся тим, що об'єднував тільки споріднені родини.

На чолі кожного улуса стояв тайджи, кілька улусів складали плем'я. Голова самого сильного та чисельного улуса вважався головою племені. Хани та тайджи складали аристократичний клас (нойони), вони вели своє походження від Чінгізхана та його братів. Іншу групу феодалів складали зайсани, які стояли на чолі аймаків та їх помічники демчі. Великий вплив мало ойратське духовентсво, які були пов'язані з ламаїстською церквою Тибету. Найчисленнішим прошарком суспільства були арати, вони повинні були сплачувати податки та виконувати доручення представників влади.

Хан зосереджував в своїх руках необмежену владу, вона переходила у спадок від батька до сина. Вищим органом виконавчої та судової влади був зарго, який складався з близьких до хана зайсанів та ієрархів церкви, а у XVIII сторіччі до нього входили уйгурські беки. Хан і тайджи мали постійна дружини, у разі війни все здорове чоловіче населення залучалося до ополчення. У правління ханством здійснювалося на законах, які були засновані на звичаях монгольських народів.

Економіка[ред.ред. код]

Основу економіки держави становило екстенсивне кочове скотарство. Крім того внаслідок віддаленості джунгарів від центрів ремесла та землеробства, та зовнішньополітичні проблеми, обумовлені війнами стимулювали у них розвиток власного ремесла та землеробства. Наприклад у завойованому східному Туркестані відливалися мідні монети з написами на джунгарській та тюркській мовах. Джунгарське ханство підтримувало тісні економічні зв'язки з сусідніми країнами. Торгові каравани звідси ходили у Росію, Китай, Середню Азію.

Війни Джунгарського ханства[ред.ред. код]

На протязі всього існування ханство проводило активну завойовницьку політику, феодали здійснювали спустошливі походи на казахські землі, на Алтай, який належав Російській імперії, у Китай. Такі походи мали на меті пограбування населення, та дуже часто супроводжувались невмотивованою жорстокістю по відношенню до мирного населення. Крім того джунгари у ході війн планомірно приєднували суміжні землі та обкладали даниною народи, які на них мешкали. Так до складу ханства увійшла частина казахів, уйгури, східні киргизи та інші народи та племена. Найбільш кровопролитними були війни з казахами та Китайською імперією, у ті часи джунгари були самим лютим ворогом для Китаю. Результатом цих війн стало завоювання ханства китайським імператором династії Цин у 1756 році.

Геноцид джунгарів[ред.ред. код]

У липні 1756 року китайська армія, яка складалась з маньчжурів, монголів та солонів скориставшись внутрішніми суперечками аристократії та боротьбою за титул хана, вдерлася на територію Джунгарії, розбила її війська та почала планомірно знищувати мирне населення. Загалом за наказом китайського імператора Цяньлуня було знищено 600 000 джунгарів[1], це приблизно 80% населення, невелика частина була захоплена у полон, врятувалися тільки ті, що встигли перейти на територію Казахського ханства та Російської імперії. Таким чином була знищена держава разом з її мешканцями. На ці території заселили мусульман з Кашгару та Ганьсу.

Література[ред.ред. код]

  • Бейшеналиев Т. О.Вопросы востоковедения и востоковедного образования. Сборник статей. Выпуск II. Бишкекский гуманитарный университет (Бишкек, 2003) 88 – 93с.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]