Джучі
Джучі (монг. Зүчи, каз. Жоши, *бл. 1184 — †лютий 1227) — старший син Чингісхана і його першої жінки Борте-фуджин з племені конграт. Талановитий полководець, що брав участь в завоюванні Середньої Азії, командував самостійно загонами військ в низинах Сирдар'ї.
На честь його імені названо улус — «Джучі улус» - землі монгольских ханів із роду Джучі (з 1224) в західній частині Монгольскої імперії, що передавались у спадок. В історіографії відомі як «Золота Орда».
Зміст |
Походження [ред.]
Чингісхан назвав свого найстаршого сина Джуші — «чужий», окільки він був народжений після того як головну дружину Чингісхана Борте було визволено з полону ворожого племені меркітів.
Підкорення «лісних народів» [ред.]
Як розповідає Таємна історія монголів, у 1207 році Чингізхан відправив Джучі на чолі війська на землі, що розташовані на захід від Байкалу, для підкорення племен що жили в лісах. Племена ті признали панування монгольського хана без бою.
Правління [ред.]
Після завоювання західних ханатів лісових країн на півночі (1207/1209) отримує Джучі їх у своє керування. Джованні Да Плано Карпіні зустрічає під час своєї подорожі табір з його дружинами. Всього було у Джучі 14 синів: Орда, Батий, Берке,Бекчетар, Шібан, Тангут, Бувал, Чилаукун, Шингкур, Чимпай, Мухаммед, Удур, Тука-Тимур, Шингкум.
Смерть Джучі [ред.]
Помер Джучі у віці біля 40 років. За переказами похований в мавзолеї в теперішній Карагандинській області Казахстану за 50 км на північний схід від Жезказгану.
Джерела [ред.]
- Johannes von Plano Carpini: Kunde von den Mongolen 1245—1247. Переклад F. Schmieder. Jan Thorbecke Verlag, Sigmaringen 1997. ISBN 3-7995-0603-9.(нім.)
- Рашид ад-Дин. Сборник летописей / Пер. з персидського Л. А. Хетагурова, редакція та примітки проф. А. А. Семенова. — М., Л.: Издательство Академии Наук СССР, 1952. — Т. 1, кн. 1.
