Альнітак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Дзета Оріона)
Перейти до: навігація, пошук
Дзета Оріона Aa/Ab/B
Ngc2024 2mass.jpg
Альнітак


Дані дослідження
Епоха J2000
Сузір’я Оріон
Пряме піднесення 05h 40m 45.5s
Схилення −01° 56′ 34″
Видима величина (V) 1.70/~4/4.21
Характеристики
Спектральний клас O9 Iab/O9/B0 III
U-B показник кольору −1.07
B-V показник кольору 0.14 / ? / −0.01
Тип змінної
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) 18 км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 3.99 мас/рік

за схиленням: 2.54 мас/рік

Паралакс (π) 3.99 ± 0.79 мас
Відстань 800 світлових років
парсек
Абсолютна величина (MV) −5.25/−3/−2.8
Подробиці
Маса 28/23/20 M
Радіус 20/? R
Світність 100 000/1 300/? L
Ефективна температура 30 000/?/24 000  K
Металічність [Fe/H]  ?
Обертання 140 км/сек / ?
Вік  ? років
Інші позначення
ζ Ori, 50 Ori, HR 1948/9, BD −02°1338, HD 37742, SAO 132444, HIP 26727, TD1 5127.
Посилання
SIMBAD дані для Alnitak

Альнітак (ζ Ori) — потрійна зоря в сузір'ї Оріона. Разом із Мінтакою (δ Оріона) й Альніламом (ε Оріона) утворює Пояс Оріона. Назва походить від араб. النطاق an-niṭāq‎, що означає «пояс».


Головна зоря системи є гарячим блакитним надгігантом із видимою зоряною величиною 1,70 й є однією з найяскравіших зір спектрального класу O на нічному небі північної півкулі. Поряд iз нею розташовано ще дві зорі: гігант спектрального класу B (ζ Ori B) та ймовірно зоря Головної послідовності спектрального класу O (яка разом із головною зорею утворює подвійну систему ζ Ori A). Обидві вони мають видиму зоряну величину близько 4,0 та разом утворюють гравітаційно пов'язану потрійну зоряну систему.

Ця система є членом OB асоціації в Оріоні й розташована в межах газової емісійної туманності IC 434. Спочатку вважалося, що відстань до зорі становить близько 1500 світлових років, однак за даними Гіппаркоса зоря виявилася майже вдвічі ближчою (800 світлових років)[1].

Історія спостережень[ред.ред. код]

Альнітак добре відомий ще з часів античності як зоря, що входить до складу Поясу Оріона й яка відповідно отримала певне культурологічне значення. Про те, що вона є подвійною зорею, вперше було повідомлено німецьким астрономом-аматором Джоржем Куновські[en] 1819 р.[2] Наявність третьої зорі було запідозрено ще в 1970-х роках з аналізу даних спостережень, зроблених на інтерферометрі зоряної інтенсивності Наррабрі[en]. Виявлено її було групою астрономів з обсерваторії Ловелл[en] 1998 року[3].

Джерела[ред.ред. код]

  1. «Alnitak 3». SolStation. Архів оригіналу за 2013-07-09. Процитовано 2013-07-02. 
  2. Richard Hinckley Allen, Star-names and their meanings (1936), p. 314-15.
  3. Hummel CA, White NM, Elias NM II, Hajian AR, Nordgren TE (2000). «ζ Orionis A is a Double Star». The Astrophysical Journal 540 (2). с. L91–L93. doi:10.1086/312882. 

Посилання[ред.ред. код]

Координати: Карта зоряного неба 05г 40м 45.5с, −01° 56′ 34″