Дзьо (зброя)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Дзьо (яп. 杖, じょう, «палиця») — пряма, гладка дерев'яна жердина, що використовується в японських бойових мистецтвах. Середня довжина 128 см, а діаметр варіюється від 24 до 30 мм. Розміри залежать від школи, та особистих уподобань. Довший варіант жердини має назву бо (яп. 棒: ぼう). Військове мистецтво володіння дзьо має назву дзьодзюцу(яп. 杖術) або дзьодо. Використовується також в техніці айкідзьо мистецтва айкідо. До сьогодні застосовується деякими підрозділами японської поліції.

WoodenJo.png

Технічний арсенал[ред.ред. код]

За допомогою дзьо можна наносити тичкові удари, рублячі удари, а також для блокувати атаки, як озброєного, так і не озброєного супротивника. При нанесенні рублячих ударів жердину часто тримають подібно мечу.

Історія[ред.ред. код]

Дзьо використовувалось в якості зброї з давніх часів. Деякі «старі школи» (яп. корю) японських військових мистецтв застосовували жердину як меч, вважаючи, що її довжина дає перевагу. Крім того її легко можна було виготовити з підручних матеріалів, наприклад з гілок дерева, жердин огорожі, чи навіть дверного засуву.

Легенда проголошує, що перша школа дзьодзюцу була заснована Мусо Гоносуке Катсуйосі (яп. 夢想 權之助 勝吉) в 17 столітті. Поштовхом для розробки її технік стала поразка Гоносуке в двобої з відомим майстром меча Мусасі Міямото, що відбувся в період між 1608 і 1611 роками. Ця школа, відома як Сінто Мусо-рю, стала першою професійною школою застосування жердини проти фехтувальника.

Дивіться також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Кендзі Токіцу. Міямото Мусасі: Його життя і творчість. 2004. 68 с. ISBN 1-59030-045-9 (англ.)
Інь-Янь Це незавершена стаття про бойове мистецтво.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.