Дзюба Іван Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Дзюба Іван Михайлович
Дзюба Іван Михайлович
1-й Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка
Час на посаді:
10 жовтня 2001 — 30 серпня 2005
Президент   Леонід Кучма, Віктор Ющенко
Попередник
Наступник Роман Лубківський

Час на посаді:
13 липня 1999 — 10 жовтня 2001
Президент Леонід Кучма
Попередник Володимир Яворівський
Наступник

Час на посаді:
17 листопада 1992 — 19 серпня 1994
Президент Леонід Кравчук, Леонід Кучма
Попередник Лариса Хоролець
Наступник Дмитро Остапенко (Міністр культури і мистецтв України; з 1995)

Народився 7 лютого 1931 (77 років)
Миколаївка, УРСР
Нагороди
Герой України
Орден Свободи
Підпис Файл:Іван Дзюба

Іва́н Миха́йлович Дзю́ба (*26 липня 1931, Миколаївка Донецької області) — Герой України, український літературознавець, критик, громадський діяч, дисидент радянських часів, другий Міністр культури України (19921994).

Академік та академік-секретар відділення літератури, мови і мистецтвознавства НАНУ. Головний редактор журналу «Сучасність», член редколегій наукових часописів «Київська старовина», «Слово і час» тощо.

Закінчив Донецький педагогічний інститут, аспірантуру Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка.

Академік Національної Академії наук України. Працює в Національній Академії наук України.

Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, премії імені О. Білецького, Міжнародної премії фонду Антоновичів, премії імені В. Вернадського.

Зміст

[ред.] Найвідоміші твори

Інтернаціоналізм чи русифікація?
  • «„Звичайна людина“ чи міщанин?» (1959);
  • «Інтернаціоналізм чи русифікація?» («Самвидав», 1965);
  • «Грані кристала» (1978 р.);
  • «Стефан Зорян в історії вірменської літератури» (1982 р.);
  • «Автографи відродження» (1986 р.);
  • «Садріддін Айні» (1987 р.);
  • «У всякого своя доля» (1989 р.);

Книги:

  • «Бо то не просто мова, звуки» (1990 р.);
  • «Застукали сердешну волю…» (1995 р.);
  • «Між культурою і політикою» (1998 р.);
  • «Спрага» (2001 р.);
  • «Пастка» (2003 р.)

Автор книжок: «Звичайна людина» чи міщанин?", «Інтернаціоналізм, чи русифікація?» (видавалася українською, англійською, італійською, російською, французькою мовами), «Автографи відродження», «У всякого своя доля», «Бо то не просто мова, звуки», «Між культурою і політикою», «Спрага», «Тарас Шевченко», «Грані кристала», «На пульсі доби», «Вітчизна у нас одна» та ін.

Логотип «ВікіЦитати»
ВікіЦитати містять висловлювання, автором яких є:

[ред.] Кінематографічна діяльність

Автор сценаріїв фільмів:

  • «Василь Симоненко» (1988 в кіно),
  • «Українці. Надія» ([1992 в кіно]); співавтор сценаріїв стрічок «Тарас Шевченко. Заповіт» (1992, 3 с, «Поет і княжна»), «Тарас Шевченко. Заповіт» (1997, 7 с, «На цій окраденій землі»), «Тарас Шевченко. Заповіт» (1997, 8 с, «Душа з призначенням прекрасним»), «Тарас Шевченко. Заповіт» (1997, 9 с, «Доле моя, де ти?»), «Поет і княжна» (1999, у співавт.) та ін.

[ред.] Нагороди і відзнаки

  • За вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України Президент України Віктор Ющенко 16 січня 2009 нагородив Івана Дзюбу орденом Свободи[1].
  • Книга Івана Дзюби «Тарас Шевченко. Життя і творчість» видавництва «Києво-Могилянська академія» стала лауреатом всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2008» в номінації «Хрестоматія - Критика, біографії, мемуари».

[ред.] Примітки

[ред.] Література

  • Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 136—138.

[ред.] Джерела інформації

[ред.] Див. також

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Дзюба


українська література Це незавершена стаття про українського письменника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Особисті інструменти
Іншими мовами