Дзюдо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Олімпійська піктограма
Дзюдо
Після цього прийому закінчиться бій у стійках (таті-вадза) та почнеться фаза бою на землі (не-вадза)
Після цього прийому закінчиться бій у стійках (таті-вадза) та почнеться фаза бою на землі (не-вадза)
Спеціалізація Захоплення/кидки
Контакт Справжній дотик (повний контакт)
Походження Японія
Заснування 1882 р.
Засновники Кано Дзіґоро
Попередники Різноманітні стилі дзюдзюцу.
Майстри Маеда Міцуйо, Міфуне Кюдзо, Фукуда Кейко, Кімура Масахіко, Джин ЛеБелл, Антон Гесінк, Ямасіта Ясухіро, Нейл Адамс, Йосіда Хідехіко, Іноуе Косей
Олімпіада Починаючи з 1964 р. — чоловіки,
з 1992 р. — жінки
Сайт Міжнародна Федерація Дзюдо (МФД)
Інститут Дзюдо Кодокан
Картка:Бойове мистецтво

Дзюдо (яп. 柔道, дзю — «м'який»/«витончений», до: — «шлях») — філософія, спорт і військове/бойове мистецтво, що народилися в Японії і стали популярними у всьому світі. Основою дзюдо послужило дзюдзюцу, основні правила і принципи тренувань і проведення змагань були сформульовані Кано Дзігоро. Датою народження вважається день створення Кано першої школи дзюдо в 1882. У основі дзюдо лежать два основні філософські принципи:

  • взаємна допомога і розуміння для досягнення більшого прогресу;
  • якнайкраще використання тіла і духу.

Три головні елементи дзюдо стилю кодокан складають: ката, Рандорі ( рандорі - «довільні захоплення»), Сиай ( сиаї - «змагання»).

Дзюдо є олімпійським видом спорту. Сутички дзюдоїстів (дзюдока) проходять на квадратному килимі (татамі) розміром 8 на 8 або 10 на 10 метрів.

[ред.] Дивіться також



Інь-Янь Це незавершена стаття про бойове мистецтво.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Особисті інструменти