Дивізія «Руссланд»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зелена армія особливого призначення.
Russland wermaht.jpg
Один з варіантів нарукавного знаку Особливої дивізії Р
На службі 12 лютого 19454 квітня 1945
Країна Flag of the NSDAP (1920–1945).svg
Вид Армія
Чисельність Дивізія
Війни/битви Друга світова війна
Командири
Поточне
командування
Б.А. Смисловскій

Диві́зія «Ру́ссланд» (з 12 лютого по 4 квітня 1945 року — «Зелена армія особливого призначення» — після 1-а Російська Національна Армія (нім. 1. Russische Nationalarmee der Deutschen Wehrmacht)) — військове формування спеціального призначення, що діяло у складі Вермахту в роки Другої світової війни під керівництвом Смисловського (зондефюрер абверу, Артур Хольмстон, що діяв під псевдонімом). Призначення: розвідувально-диверсійна діяльність за лінією фронту, боротьба з партизанами.[1]

Історія[ред.ред. код]

Була сформована в липні 1941 року (10 тис. чол.). В результаті розбіжностей Хольмстон-Смисловского з керівником створеної пізніше генералом Власовим РОА (Російська визвольна армія), не увійшла до складу РОА, як решта всіх російських формувань вермахту. 1-а РНА була укомплектована колишніми білогвардійцями, ходила в бій під старим російським прапором (біло-синьо-червоний) і везла з собою спадкоємця російського престолу великого князя Володимира Кириловича, що суперечило Власову, що будував свою ідеологію і кадрову політику на принципі «радянських громадян, обдурених більшовиками». Вже після надання РОА союзного статусу 4 квітня 1945 року отримала статус союзної вермахту армії і назву Перша Російська Національна Армія, а не підрозділу у складі вермахту.

Наказом Головного командування Вермахту від 4 квітня 1945 р., у зв'язку з загальною тенденцією виділення російських частин у «національну армію», дивізія була перейменована в 1-у Російську національну армію зі статусом союзної армії.

В останні дні війни 1-ша Російська національна армія відступила на захід, перейшла кордон князівства Ліхтенштейн, де була інтернована. Не зважаючи на вимоги радянської сторони про видачу інтернованих, уряд Ліхтенштейну відмовився це зробити й у 1948 р. дозволив усім, хто не бажав повертатися до СРСР, емігрувати в Аргентину.[2] Переїзд російських військових до Аргентини уряд Ліхтенштейну оплатив з державної казни, витративши на це 500 000 швейцарських франків.[3]

16 серпня 1945 року 200 інтернованих російських вояків погодились добровільно повернутися до СРСР.[3] Добровольців перевезли до зони радянської окупації Австрії. Подальша їхня доля невідома.

Див. також[ред.ред. код]

Зноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]