Дизельне паливо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дизельне паливо

Ди́зельне па́ливо — рідка речовина, що є головним видом палива для дизельних двигунів.

Зазвичай під цим терміном розуміють паливо, що виходить з гасово-газойлевих фракцій прямої перегонки нафти.

Виробництво[ред.ред. код]

Як і бензин, дизельне паливо є сумішшю парафінових, нафтенових і ароматичних вуглеводнів, які виділяються з нафтової ропи шляхом дистиляції з додаванням (не більш 20%) компонентів каталітичного крекінгу.

Характеристики[ред.ред. код]

Основний показник дизельного палива — цетанове число (Л-45). Цетанове число характеризує здатність палива до займання в камері згорання і рівне об'ємному вмісту цетану в суміші з α-метилнафталіном, яке в стандартних умовах ASTM D613 має однакову займистість порівняно з дослідженим паливом.

Густина дизельного палива 0,79 — 0,97 г/см³, температура спалаху 35—80°С (температура спалаху, визначена по ASTM D93, для дизельного палива повинна бути не вище 70 °C).

Температура перегонки, визначена по ASTM D86, для дизельного палива не повинна бути нижче 200 і вище 350 °C.

Температура помутніння - якісна температурна характеристика рідинного палива, яка свідчить про наявність у ньому парафіну, випадання парафіну. Крім того, Т.п.п. залежить від вмісту в паливі води. Методи визначення Т.п.п. регламентуються ГОСТ 5066-91. Температура помутніння для літніх сортів дизельного палива не вище −5 °C, а для зимових — від −25 до −30 °C. Температура застигання повинна бути на 5—10°С нижча температури помутніння.

Марки палива[ред.ред. код]

На території країн СНД дизельне паливо виготовляють за ГОСТ 305-82, який передбачає три марки дизельного палива:

  • літнє;
  • зимове (дизельне зимове паливо є особливою маркою дизельних палив, одержуване введенням депресора в літнє паливо);
  • арктичне.

Чинний в Україні стандарт[ред.ред. код]

В Україні чинний державний стандарт технологічних умов з виготовлення дизельного палива ДСТУ 3868-99. Цим стандартом передбачено дві марки дизельного палива:

  • літнє;
  • зимове.

З 2008 р. Лисичанський нафтопереробний завод перейшов на технологію виробництва дизельного палива за українським ДСТУ 4840:2007 «Дизельне паливо підвищеної якості». За вмістом сірки це паливо поділяють на два види:

  • І — масова частка не більше ніж 0,001% (відповідає вимогам стандарту Євро-5 EN 590).;
  • ІІ — масова частка не більше ніж 0,005% (відповідає вимогам стандарту Євро-4 EN 590)[1].

Якість дизельного палива[ред.ред. код]

Якість дизельного палива в країнах Європейської спільноти (специфікація EN 590) нормується за такими мірками:

введена Масова частка сірки, %, не більше Цетановий індекс, не менше Вміст поліароматичних вуглеводнів, %, не більше
Євро-2 з 1996 0,05 49 11
Євро-3 з 2000 0,035 51 11
Євро-4 з 2005 0,005 51 11
Євро-5 з 2010 0,001 51 11

Таблиця - Вимоги до якості дизельних палив у Каліфорнії (США) і Швеції

Показник Каліфорнія Швеція
Кл. 1 Кл. 2
Температура початку кипіння, не нижче, °C 170 180 180
Википає 90%, не вище 320 - -
Википає 95%, не вище - 285 295
Сірки 0,05 0,001 0,005
АВ* 10 5 20
ПЦАВ** 1,4 0,02 0,1
Мінімальне цетанове число 48 50 47
Густина при 15 °C, кг/м3 830-860 800-820 800-820

Вода[ред.ред. код]

Ще однією проблемою є підвищений вміст води в дизельному паливі. Вода відшаровується при зберіганні дизпалива і збирається внизу, оскільки щільність дизпалива менше 1 кг/л. Водяна пробка в магістралі повністю блокує роботу двигуна.

Вміст сірчистих з'єднань[ред.ред. код]

Останнім часом в рамках боротьби за екологію жорстко нормовано вміст сірки у дизельному паливі. Під сіркою тут розуміється вміст сірчистих з'єднань — меркаптанів (R-SH), сульфідів (R-S-R), дисульфідів (R-S-S-R), тіофенів, тіофанів і ін., а не елементарна сірка як така; R — вуглеводневий радикал.

Вміст сірки в нафті знаходиться в межах від 0,15 % (легка нафта Сибіру), 1,5 % (нафта Urals) до 5—7 % (важкі бітумінозні нафти); допустимий вміст в судновому паливі — до 1 %, а за останніми нормативами Європи і штату Каліфорнія допустимий вміст сірки в дизельному паливі не більше 0,001 % (10 ppm). Пониження вмісту сірки в дизпаливі, як правило, приводить до зменшення його змащуючих властивостей, тому для дизельних палив з ультранизьким вмістом сірки обов'язковою умовою є наявність присадок. Вважається, що при вмісті сірки в паливі менш 0,05% потрібне застосування спеціальних протизносних присадок, що дозволяють продовжити термін роботи паливної апаратури.[2]

Докладніше: Сірка в нафті

Таблиця - Присадки до моторного палива

Докладніше: Паливні присадки
Присадки Призначення
Антиоксидантні стабілізатори Підвищують окисну стабільність палив, тим самим запобігаючи смоло- і осадоутворенню
Деактиватори металів Зв'язують у неактивні комплекси мідь, залізо і інші метали — промотори окиснювання вуглеводнів
Мийні присадки Зменшують утворення відкладень на деталях двигунів і паливної апаратури, у тому числі двигунів з безпосереднім впорскуванням бензину. Додатково надають паливам протильодові й антикорозійні властивості
Антидимні присадки Зменшують концентрацію диму в газах дизельних двигунів, але мало впливають на викиди інших токсичних компонентів
Антинагарні присадки Зменшують нагароутворення в камері згоряння, на клапанах і розпилювачах форсунок дизельних двигунів
Антисажові присадки Знижують температуру згоряння сажі на поверхні сажових фільтрів
Антидетонатори Запобігають детонаційному горінню бензинів
Промотори запалювання Поліпшують запалювання дизельних палив
Антистатичні присадки Запобігають нагромадженню зарядів статичної електрики в паливах
Біоциди Запобігають псуванню палива мікроорганізмами
Диспергуючі присадки до мазутів Підвищують фізичну стабільність залишкових палив, поліпшують їх сумішоутворення з повітрям, мають захисні властивості
Каталізатори горіння мазутів Підвищують ефективність горіння залишкових палив

Використання[ред.ред. код]

Дизельне паливо використовується в двигунах, установлених на великовантажних автомобілях, тракторах і дорожніх машинах, на водному і залізничному транспорті, у різних енергетичних установках і випускається двох видів: легке, малов'язке паливо — для швидкохідних дизелів і важке, високов'язке паливо — для тихохідних дизелів.

Основні споживачі дизельного палива — залізничний транспорт, вантажний автотранспорт і сільськогосподарська техніка. Розрізняють так зване зимове і літнє дизельне паливо. Виробництво зимового палива є дорожчим, але без попереднього підігріву неможливо використовувати літнє паливо при -20 °C, наприклад.

Альтернативою дизельному паливу є біодизель і емульговане дизельне паливо.

Порядковий номер згідно з прийнятою ООН системою: 1202, клас — 3.

Біодизель[ред.ред. код]

Докладніше: Біодизель

Біодизель має цетанове число не менше 51 (зазвичай 42-45), температуру спалаху більше 150 °C, має кращі змащувальні характеристики. Головний недолік — обмежений термін зберігання після виготовлення — 3 місяці.

Виготовляється з суміші рослинної олії (зазвичай рапсової або соєвої) і метилового спирту в співвідношенні 10-7 до 1 на простих і компактних технологічних установках.

Емульговане дизельне паливо[ред.ред. код]

Альтернативою звичайному дизельному паливу є додавання в звичайне дизельне паливо 20 % води і 1 % емульгатора. Суміш можна використовувати в звичайних дизелях без їх переробки. Колір суміші — каламутно білий. Термін зберігання після приготування — близько трьох місяців. Технологія застосовується в Німеччині.

Виноски[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Стаття з Російськомовної Вікіпедії. Переглянуто 3 травня 2008.

Посилання[ред.ред. код]