Дизельне паливо
Ди́зельне па́ливо — рідка речовина, що є головним видом палива для дизельних двигунів.
Зазвичай під цим терміном розуміють паливо, що виходить з гасово-газойлевих фракцій прямої перегонки нафти.
Зміст |
Виробництво [ред.]
Як і бензин, дизельне паливо є сумішшю парафінових, нафтенових і ароматичних вуглеводнів, які виділяються з нафтової ропи шляхом дестиляції з додаванням (не більш 20%) компонентів каталітичного крекінгу.
Характеристики [ред.]
Основний показник дизельного палива — цетанове число (Л-45). Цетанове число характеризує здатність палива до займання в камері згорання і рівне об'ємному вмісту цетану в суміші з α-метилнафталіном, яке в стандартних умовах ASTM D613 має однакову займистість порівняно з дослідженим паливом.
Щільність дизельного палива 0,79 — 0,97 г/см³, температура спалаху 35—80°С (температура спалаху, визначена по ASTM D93, для дизельного палива повинна бути не вище 70 °C).
Температура перегонки, визначена по ASTM D86, для дизельного палива не повинна бути нижче 200 і вище 350 °C.
Температура помутніння для літніх сортів не вище −5 °C, а для зимових — від −25 до −30 °C. Температура застигання повинна бути на 5—10°С нижча температури помутніння.
На території країн СНД дизельне паливо виготовляють за ГОСТ 305-82, який передбачає три марки дизельного палива:
- літнє;
- зимове (дизельне зимове паливо є особливою маркою дизельних палив, одержуване введенням депресора в літнє паливо);
- арктичне.
Чинний в Україні стандарт [ред.]
В Україні чинний державний стандарт технологічних умов з виготовлення дизельного палива ДСТУ 3868-99. Цим стандартом передбачено дві марки дизельного палива:
- літнє;
- зимове.
З 2008 р. Лисичанський нафтопереробний завод перейшов на технологію виробництва дизельного палива за українським ДСТУ 4840:2007 «Дизельне паливо підвищеної якості». За вмістом сірки це паливо поділяють на два види:
- І — масова частка не більше ніж 0,001% (відповідає вимогам стандарту Євро-5 EN 590).;
- ІІ — масова частка не більше ніж 0,005% (відповідає вимогам стандарту Євро-4 EN 590)[1].
Якість дизельного палива [ред.]
Якість дизельного палива в країнах Європейської спільноти (специфікація EN 590) нормується за такими мірками:
| введена | Масова частка сірки, %, не більше | Цетановий індекс, не менше | Вміст поліароматичних вуглеводнів, %, не більше | |
|---|---|---|---|---|
| Євро-2 | з 1996 | 0,05 | 49 | 11 |
| Євро-3 | з 2000 | 0,035 | 51 | 11 |
| Євро-4 | з 2005 | 0,005 | 51 | 11 |
| Євро-5 | з 2010 | 0,001 | 51 | 11 |
Таблиця - Вимоги до якості дизельних палив у Каліфорнії (США) і Швеції
| Показник | Каліфорнія | Швеція | |
| Кл. 1 | Кл. 2 | ||
| Температура початку кипіння, не нижче, °C | 170 | 180 | 180 |
| Википає 90%, не вище | 320 | - | - |
| Википає 95%, не вище | - | 285 | 295 |
| Сірки | 0,05 | 0,001 | 0,005 |
| АВ* | 10 | 5 | 20 |
| ПЦАВ** | 1,4 | 0,02 | 0,1 |
| Мінімальне цетанове число | 48 | 50 | 47 |
| Густина при 15 °C, кг/м3 | 830-860 | 800-820 | 800-820 |
- ароматичні вуглеводні; **поліциклічні ароматичні вуглеводні
Вода [ред.]
Ще однією проблемою є підвищений вміст води в дизельному паливі. Вода відшаровується при зберіганні дизпалива і збирається внизу, оскільки щільність дизпалива менше 1 кг/л. Водяна пробка в магістралі повністю блокує роботу двигуна.
Вміст сірчистих з'єднань [ред.]
Останнім часом в рамках боротьби за екологію жорстко нормовано вміст сірки у дизельному паливі. Під сіркою тут розуміється вміст сірчистих з'єднань — меркаптанів (R-SH), сульфідів (R-S-R), дисульфідів (R-S-S-R), тіофенів, тіофанів і ін., а не елементарна сірка як така; R — вуглеводневий радикал.
Вміст сірки в нафті знаходиться в межах від 0,15 % (легка нафта Сибіру), 1,5 % (нафта Urals) до 5—7 % (важкі бітумінозні нафти); допустимий вміст в судновому паливі — до 1 %, а за останніми нормативами Європи і штату Каліфорнія допустимий вміст сірки в дизельному паливі не більше 0,001 % (10 ppm). Пониження вмісту сірки в дизпаливі, як правило, приводить до зменшення його змащуючих властивостей, тому для дизельних палив з ультранизьким вмістом сірки обов'язковою умовою є наявність присадок. Вважається, що при вмісті сірки в паливі менш 0,05% потрібне застосування спеціальних протизносних присадок, що дозволяють продовжити термін роботи паливної апаратури.[2]
Таблиця - Присадки до моторного палива
| Присадки | Призначення |
| Антиоксидантні стабілізатори | Підвищують окисну стабільність палив, тим самим запобігаючи смоло- і осадоутворенню |
| Деактиватори металів | Зв'язують у неактивні комплекси мідь, залізо і інші метали — промотори окиснювання вуглеводнів |
| Мийні присадки | Зменшують утворення відкладень на деталях двигунів і паливної апаратури, у тому числі двигунів з безпосереднім впорскуванням бензину. Додатково надають паливам протильодові й антикорозійні властивості |
| Антидимні присадки | Зменшують концентрацію диму в газах дизельних двигунів, але мало впливають на викиди інших токсичних компонентів |
| Антинагарні присадки | Зменшують нагароутворення в камері згоряння, на клапанах і розпилювачах форсунок дизельних двигунів |
| Антисажові присадки | Знижують температуру згоряння сажі на поверхні сажових фільтрів |
| Антидетонатори | Запобігають детонаційному горінню бензинів |
| Промотори запалювання | Поліпшують запалювання дизельних палив |
| Антистатичні присадки | Запобігають нагромадженню зарядів статичної електрики в паливах |
| Біоциди | Запобігають псуванню палива мікроорганізмами |
| Диспергуючі присадки до мазутів | Підвищують фізичну стабільність залишкових палив, поліпшують їх сумішоутворення з повітрям, мають захисні властивості |
| Каталізатори горіння мазутів | Підвищують ефективність горіння залишкових палив |
Використання [ред.]
Дизельне паливо використовується в двигунах, установлених на великовантажних автомобілях, тракторах і дорожніх машинах, на водному і залізничному транспорті, у різних енергетичних установках і випускається двох видів: легке, малов'язке паливо — для швидкохідних дизелів і важке, високов'язке паливо — для тихохідних дизелів.
Основні споживачі дизельного палива — залізничний транспорт, вантажний автотранспорт і сільськогосподарська техніка. Розрізняють так зване зимове і літнє дизельне паливо. Виробництво зимового палива є дорожчим, але без попереднього підігріву неможливо використовувати літнє паливо при -20 °C, наприклад.
Альтернативою дизельному паливу є біодизель і емульговане дизельне паливо.
Порядковий номер згідно з прийнятою ООН системою: 1202, клас — 3.
Біодизель [ред.]
Біодизель має цетанове число не менше 51 (зазвичай 42-45), температуру спалаху більше 150 °C, має кращі змащувальні характеристики. Головний недолік — обмежений термін зберігання після виготовлення — 3 місяці.
Виготовляється з суміші рослинного масла (зазвичай рапсового або соєвого) і метилового спирту в співвідношенні 10-7 до 1 на простих і компактних технологічних установках.
Емульговане дизельне паливо [ред.]
Альтернативою звичайному дизельному паливу є додавання в звичайне дизельне паливо 20 % води і 1 % емульгатора. Суміш можна використовувати в звичайних дизелях без їх переробки. Колір суміші — каламутно білий. Термін зберігання після приготування — близько трьох місяців. Технологія застосовується в Німеччині.
Виноски [ред.]
- ↑ http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vnau/2009_1/3ONS_8step.pdf
- ↑ Лях М.А., Дем'янюк О.С., Барилко О.С. Щодо питання використання присадок до палива за кордоном та в Україні // Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. — 2009, Вип.17
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Diesel |
Джерела [ред.]
- Стаття з Російськомовної Вікіпедії. Переглянуто 3 травня 2008.
