Дика річка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Річка Ірпінь біля Томашівки на Фастівщині.jpg

Дика річка — річка або її частина вільна від водосховищ і гребель, не має жодного доступу, крім пішохідних стежок, з водозборами і береговими лініями, що перебувають, в основному, в незміненому стані і з незабрудненими водами. Дикій річці притаманні видатні цінності — естетичні, рекреаційні, геологічні, історичні, культурні, а також цінне біорізноманіття. Дика річка — спеціальна охоронна категорія, згідно Закону США «Про дикі і мальовничі річки».

Історія створення Закону США «Про дикі і мальовничі річки»[ред.ред. код]

Закон США «Про дикі і мальовничі річки» був прийнятий в 1968 р.[1][2] . Він спрямований на збереження в природному стані річок США. Ініціаторами та основними розробниками Закону є брати екологи Френк і Джон Крейгхеди[2]. Згідно даного Закону, охоронювані ним річки розбиваються на три категорії — дика річка, мальовнича річка і рекреаційна річка. Найбільш цінна категорія — річка дика[3][1]. На річках, що мають дану категорію, забороняється будівництво гребель, водоводів, водостоків, електростанцій, ліній електропередач, інших об'єктів, видобуток корисних копалин. Туристам дозволяється відвідувати дику річку пішки, на конях і в човнах[1][3]. У 1968 р. Закон брав під охорону всього 8 річок. На 2012 р. Закон охороняв вже 200 річок в 39 штатах (0,4% всіх річок США). Взято під охорону понад 20 тис. км річкових долин, що мають загальну площу близько 4,4 млн га[1][2]. Разом з Законом «Про дику природу» Закон «Про дикі і мальовничі річки» створив в США надійний юридичний захист ділянок дикої природи[1][4].

Див. також[ред.ред. код]

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

  • Водне законодавство США [3]
  • Ріо Гранде [4]
  • Нэш Р. Дикая природа и американский разум [5]


Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Борейко В. Е. Современная идея дикой природы. — К.: КЭКЦ, 2003. — 208 с.
  2. а б в Безмежне — річки Америки, дикі і живописні [1]
  3. а б Закон США «Про дикі і живописні річки» [2]
  4. Борейко В. Е. История охраны дикой природы в США. — К.: КЭКЦ, 2008. — 80 с.