Дике Полювання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Wütendes Heer der kleinen Diebe, from a 1569 Basel printing
«Wodan's Wild Hunt» (1882) by Фрідріх Вільгельм Гейне.

Дике Полювання (Wilde Jagd) — це народний міф, що був у минулому поширений у північній Європі та Британії. Основні характеристики всюди були однакові: фантазматична група мисливців із відповідним спорядженням (на конях, із собаками; на чорних конях, чорних собаках тощо) проноситься у божевільній погоні по небу.

Поява Дикого Полювання вважалась ознакою майбутніх нещасть та катастроф. Смертних, що мали нещастя опинитись на шляху Полювання, викрадали та переносили у світ мертвих.

У народній германській міфології Дике Полювання — це гурт злих духів та привидів, що летять у небі в часи зимових бурь (від Різдва до Богоявлення) у супроводі гончих псів. Небезпечна для людей, особливо на перехрестях доріг. Проводиря Дикого Полювання — Дикого Мисливця — порівнюють з Одіном, що несеться по небу на чолі війська мертвих. Французам було відоме власне ім'я володаря Дикого Полювання — щось на кшталт Хеллекен. Також у Середньовіччі із Диким Мисливцем асоціювали конкретних історичних осіб: Аттілу, Карла Великого. Альтернативний погляд був, що це душі грішників під проводом Каїна та Ірода.

Міф у світовій культурі[ред.ред. код]

У фентезі[ред.ред. код]

Мотив дикого полювання достатньо часто використовується авторами фентезі. Серед них:

В іграх[ред.ред. код]

Комп'ютерні ігри The Elder Scrolls III: Morrowind (аддон The Elder Scrolls ІІІ: Bloodmoon), Darklands, The Elder Scrolls V: Skyrim використовують мотиви дикого полювання.

В іграх за мотивами книг Анджея Сапковського «Відьмак» присутній Король Дикого полювання, безсмертний примарний жнець, що втілює саму смерть. Однак вже у другій частині гри — це ельф, який приходить зі своїм почетом з іншого світу астральний, або у плоті, щоб викрасти дітей, проте неясно, для якої мети.

Посилання[ред.ред. код]