Диктант

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Диктант (від лат. dictare — повторювати; диктувати, наказувати[1]) — форма письмового контролю в навчальних закладах середньої освіти, вправа для засвоєння або перевірки грамотності, що полягає в записуванні тексту, який диктується.

Диктант може бути повторювальним або закріплювальним. Перший має на меті ознайомлення з правилами граматики і вправу в них. Він має бути повинен систематичним і складатися у зв'язку з пройденим об'ємом курса граматики. Предметами такого диктанту служать окремі фрази або й цілі статті.

Закріплювальні диктанти частіше використовуються при проходженні синтаксису. З метою закріплення граматичних правил цей диктант завжди повинен супроводжуватися розбором.

Диктанти застосовують також у музичній освіті. Музичний диктант являє собою запис по слуху мелодій, а також невеликих двох-, трьох- і чотириголосних музичних побудов. Звичайно музичний диктант виконується на фортепіано, одноголосі диктанти іноді співаються педагогом або граються на смичкових інструментах. Музичний диктант є одним із методів розвитку музичного слуху в заняттях по сольфеджіо.

Примітки[ред.ред. код]

  1. (укр.) Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]