Дилатаційна кардіоміопатія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дилатаційна кардіоміопатія
МКХ-10 I42.0
OMIM 212110
DiseasesDB 3066
MedlinePlus 000168
eMedicine med/289 emerg/80

ped/2502

MeSH D002311

Дилатаційна кардіоміопатія (застійна міокардіопатія) (ДКМП) — захворювання міокарду з вираженим порушенням насосної функції серця та дилатацією (розширенням) обох шлуночків.

Етіологія та патогенез[ред.ред. код]

Етіологія невідома. Можливими причинами є: зловживання алкоголем, зміни в організмі при вагітності та пологах, вплив інфекції, зокрема вірусів, токсичних факторів, а також імунні зсуви в організмі, що характеризуються порушенням функці Т-депресорних клітин, підвищенням рівня циркулюючих імунних комплексів та відкладанням у міокарді імуноглобулінів та комплементу С3.

Клініка[ред.ред. код]

Клінічно застійна кардіоміопатія проявляється в основному стенокардичним болем у грудній клітці, недостатністю кровообігу, порушеннями серцевого ритму та проводимості та нерідко тромбоемболіями різної локалізації. У початкових стадіях переважають ознаки лівошлуночкової (пізніше правошлуночкової) недостатності.

Показано, що лише 25-40% хворих живуть понад 5 років після встановлення діагнозу та що максимальна летальність відмічається упродовж першого року від початку захворювання.

Лікування[ред.ред. код]

Трансплантація серця. Симптоматичне лікування. Обмеження фізичного навантаження, безсолева дієта, обмеження рідини, серцеві глікозиди, сечогінні засоби, новокаїнамід за показаннями.

Див. також[ред.ред. код]