Дилецький Микола Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мико́ла Па́влович Диле́цький (близько 16301690) — український музичний теоретик, композитор. Автор праці «Мусикийская граматика» (1675), що викладає основи партесного співу.

Біографічні дані[ред.ред. код]

Народився у Києві близько 1630 року (біографічні дати Дилецького можна встановити тільки приблизно). Здобув освіту у Віленьскій єзуїтській академії, його музичними вчителями, ймовірно були українські музиканти Микола Замаревич та Мартин Мєльчевський. Як регент і вчитель церковного співу Дилецький працював у Вільні, Смоленську і, з 1670-х років — у Москві. Ймовірно, був регентом московського хору Строганова, адже московську редакцію своєї «Грамматики» він присвятив «Во благородньїх благородному, во именитых именитому господину своему Гр. Дм. Строганову».

Творчість[ред.ред. код]

Як композитор Дилецький мало відомий. Проте його твори, видані у 1981 р. видавництвом «Музична Україна» свідчать про те, що Микола Дилецький був одним з найвидатніших творців партесної музики. С. В. Смоленський вважає Дилецького творцем цілої школи мистецтва співу західного напряму. І дійсно, як теоретик і педагог Дилецький створив школу, з якої вийшов ряд визначних композиторів кінця XVII і початку XVIII століття.

Фрагмент партитури Дилецького

«Грамматика пѢнія мусикийского»[ред.ред. код]

квінтове коло в «Мусікійській граматиці» М.Дилецького московського видання, 1679

Найвизначнішим музикознавчим твором Миколи Дилецького вважається «Грамматика пѢнія мусикийского» (повна назва: «Грамматіка мусикійского пѢнія или извѢстная правила пѢния в слозѢ мусікійскомъ, в них же обрѢтаются шесть частей или раздѢлений»), вперше видана у Вільні (це видання досі не знайдено), 1677 року переписана у Смоленську і 1679 року — у Москві. Українські вчені вважають, що початково робота написана книжною українською мовою, проте пізніше задля поширення цієї роботи автор зробив ряд перекладів на російську мову (факсимільне видання одного з рукописів було видано 1979 року у Москві В Протопоповим).

У 1723 році «Граматику» було переписано також у Санктпетербурзі (дату і місце зазначено на титульній сторінці), проте походження цього рукопису, що зберігається зараз у Львові, остаточно не з’ясоване. Факсимільне видання цього т. зв. «львівського» рукопису із транскрипцією і словником було видано 1970 року у Києві (вид.-во «Музична Україна») під назвою «Граматика музикальна» (упорядник О. Цалай-Якименко).

Перше друковане видання «Грамматики» було здійснено лише у 1910 році.

«Грамматика» Дилецького стала першим з музично-теоретичних трактатів, які докладно пояснили технічну суть лінійної, нотної системи, партесного співу і партесної композиції. В цій праці Дилецький виступив на захист «вільних» прийомів композиції, розглядаючи музику, як мистецтво творчо живе, емоційно визначне. «Граматика» по суті була також і першою працею, що узагальнила музично-теоретичні знання, доти засвоювані переважно через усну традицію. Встановлена ним термінологія надовго утвердилася в теоретичній, педагогічній практиці шкіл і композиторів і мала величезне практичне значення та сприяла плідній діяльності багатьох співаків і регентів другої половини XVII й початку XVIII століття.

«Грамматика пѢнія мусикийского» вважається першим із збережених наукових творів, в яких описано Квінтове коло.

Література[ред.ред. код]