Димер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Димер
Адміністративна будівля початку ХХ століття у Димері.
Адміністративна будівля початку ХХ століття у Димері.
Димер
Димер на мапі району
Димер на мапі району
Країна Україна Україна
Область/АРК Київська область Київська область
Район/міськрада Вишгородський район Вишгородський район
Рада Димерська селищна рада
Код КОАТУУ: 3221855300
Основні дані
Засноване 1582
Статус із 1967 року
Площа 8.60 км²
Населення 5786 (01.01.2012)[1]
Густота 674.8 осіб/км²
Поштовий індекс 07330
Телефонний код +380 4596
Географічні координати 50°46′55″ пн. ш. 30°18′07″ сх. д. / 50.78194° пн. ш. 30.30194° сх. д. / 50.78194; 30.30194Координати: 50°46′55″ пн. ш. 30°18′07″ сх. д. / 50.78194° пн. ш. 30.30194° сх. д. / 50.78194; 30.30194
Відстань
Найближча залізнична станція: Ірпінь
До станції: 39 км
До райцентру:
 - фізична: 25 км
До обл. центру:
 - фізична: 29 км
Селищна влада
Адреса 07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Леніна,19
Голова селищної ради Кучерявий Леонід Григорович
Карта
Димер (Україна)
Димер
Димер
Димер (Київська область)
Димер
Димер

Димер — селище міського типу Вишгородського району Київської області. Населення Димера — 5 817 осіб (2001, у 1999 році — 6,3 тисяч осіб).

Географія[ред.ред. код]

Розташоване за 32 км від Києва та за 30 км від залізничної станції Немішаєве.

Історія[ред.ред. код]

За археологічними даними, поселення на місці Димера виникло у ХХІІ століттях[Джерело?].

Місто Димер згадується у документах під 1582-м роком як володіння польської шляхти.

Населення містечка брало участь у козацьких повстаннях під проводом К. Косинського (15911593), С. Наливайка (15941596), овруцького полковника Децика (1665), фастівського полковника С. Палія (1703) та інших.

У 1676–1679 рр. згідно з Журавненським мирним договором між Річчю Посполитою та Османською імперією Димер став резиденцію гетьмана Правобережної України Остапа Гоголя. У ті часи місто було також центром Димерського староства (королівщина). У 1703 році, під час козацького повстання у Димерському замку отаборилося чимало поляків. Семен Палій взяв приступом замок та розбив поляків.

У XIX столітті Димер був містечком, що від 1810 року утримувалося державною казною (казенне містечко). Деякий час тут розміщувався центр повіту.

З весни 1917 — у складі УНР.

Від 1932 року — у складі Київської області. Димер був адміністративним центром району в 19321973 роках. Від 1957 року Димер — селище міського типу.

Економіка[ред.ред. код]

Крім сільськогосподарських підприємств і незначних виробництв харчової промисловості в Димері працює швейна фабрика ТОВ Фабрика «Промінь» (вул. Леніна, 31)[2].

Промисловість представлена декількома підприємствами по обробці металу.

Інфраструктура[ред.ред. код]

В селищі є три автозаправні станції. Діє автобусний парк, що забезпечує сполучення зі столицею та навколишніми селами. З 2000 року навколо Димера будується обвідна дорога, яка суттєво зменшить забрудненість та аварійність(наразі будівництво призупинено). КП «Димерський Комунгосп», яке обслуговує населення багатоповерхівок як ЖЕК. Впродовж 2010–2012 років компанією «Автомагістраль» оновлено покриття та зроблено тротуари на вулиці Революції, яка є найдовшою в селищі та з'єднує район з лікарнею, і влітку 2012 повністю замінено покриття на ділянці траси Київ-Овруч, що проходить через селище. Щонеділі організовується ринок в районі селищного ставка.

Пам'ять історії[ред.ред. код]

На території селища, на центральній площі, в парку, на кладовищі, в околицях знаходяться братські могили. На стіні гімназії висить меморіальна табличка солдату.

До 430 річниці від першої літописної згадки територіальною громадою, за підтримки підприємців, настоятеля храму Кузьми і Дем'яна отця Богдана Токальського, на Поштовій площі Димера збудовано і відкрито 19 жовтня 2012 року «Курган пам'яті», який увіковічить всі знакові для краю події та історичні етапи розвитку селища, нагадуватиме про бойові подвиги земляків.

Соціальна сфера: медицина та освіта[ред.ред. код]

У селищі функціонує районна лікарня.

У Димері є 2 загальноосвітні навчальні заклади[3]:

  • Димерська загальноосвітня школа I–III ступенів № 1 (вул. Бударіна, 9)[4];
  • Димерська гімназія (вул. Леніна, 21)[5].

Культура[ред.ред. код]

Культурна сфера Димера представлена такими закладами:

  • Димерський будинок культури;
  • Димерська дитяча музична школа;
  • 2 бібліотеки.
  • Центр творчості «Дивосвіт»

При Димерській ДМШ функціонує ансамбль «Рідні наспіви». При будинку культури функціонує ансамбль «Стежина»

Рок-культуру в межах та поза межами селища Димер представляє, напевно, найживіший місцевий гурт під назвою «Ковтнярі[6]», який бере свій початок ще з кінця 90-х років.

Архітектура[ред.ред. код]

Офіційно пам'яток архітектури у Димері немає. Але у селищі є з десяток будівель зведених у XIX та на початку ХХ століть, які безперечно могли б вважатись пам'ятками. Це Димерська гімназія (1913), бібліотека (початок XX ст.), кілька адміністративних споруд початку XX століття, церква, що розташована у будинку початку XX століття[7].

Персоналії[ред.ред. код]

Відомими уродженцями Димера є:

У Димері в 1679 році помер Гетьман Правобережної України Остап Гоголь.

У 19491950-ті роки у Димерській музичній школі працював український бандурист Олексій Дзюбенко.

Димерські старости[ред.ред. код]

.

Галерея[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Джерела, посилання та літратура[ред.ред. код]