Димер
| смт Димер | |
|---|---|
 |
|
  |
|
| Димер на мапі району | |
| Країна |  Україна |
| Область/АРК |  Київська область |
| Район/міськрада |  Вишгородський район |
| Рада | Димерська селищна рада |
| Код КОАТУУ: | 3221855300 |
| Офіційний сайт: | — |
| Основні дані | |
| Засноване | 1582 |
| Статус | із 1967 року |
| Площа | 8.60 км² |
| Населення | ▼5786 (01.01.2012)[1] |
| Густота | 674.8 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 07330 |
| Телефонний код | +380 4596 |
| Географічні координати | 50°47′14″ пн. ш. 30°18′33″ сх. д. / 50.78722° пн. ш. 30.30917° сх. д.Координати: 50°47′14″ пн. ш. 30°18′33″ сх. д. / 50.78722° пн. ш. 30.30917° сх. д. |
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Ірпінь |
| До станції: | 39 км |
| До райцентру: | |
| - фізична: | 25 км |
| До обл. центру: | |
| - фізична: | 29 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 07330, Київська область, Вишгородський район, смт.Димер, вул.Леніна,19 |
| Голова селищної ради | Кучерявий Леонід Григорович |
| Карта | |
  Димер
|
|
 Димер
|
|
Димер — селище міського типу Вишгородського району Київської області.
Розташоване за 40 км від Києва та за 30 км від залізничної станції Немішаєве.
Населення Димера — 5 817 осіб (2001, у 1999 році — 6,3 тисяч осіб).
Зміст |
Історія [ред.]
За археологічними даними, поселення на місці Димера виникло у Х—ХІІ століттях.
Місто Димер згадується у документах під 1582-м роком як володіння польської шляхти.
Населення містечка брало участь у козацьких повстаннях під проводом К. Косинського (1591—93), С. Наливайка (1594—96), овруцького полковника Децика (1665), фастівського полковника С. Палія (1703) та інших.
У 1676 - 1679 рр. згідно з Журавненським мирним договором між Річчю Посполитою та Османською імперією Димер став резиденцію гетьмана Правобережної України Остапа Гоголя. У ті часи місто було також центром Димерського староства. У 1703 році, під час козацького повстання у Димерському замку отаборилося чимало поляків. Семен Палій взяв приступом замок та розбив поляків.
У XIX столітті Димер був містечком, що від 1810 року утримувалося державною казною (казенне містечко). Деякий час тут розміщувався центр повіту.
Від 1932 року — у складі Київської області. Димер був адміністративним центром району в 1932—62 роки. Від 1957 року Димер — селище міського типу.
Економіка [ред.]
Крім сільськогосподарських підприємств і незначних виробництв харчової промисловості в Димері працює швейна фабрика ТОВ Фабрика «Промінь» (вул. Леніна, 31)[2].
Інфраструктура [ред.]
В селищі є три автозаправні станції. Діє автобусний парк, що забезпечує сполучення зі столицею та навколишніми селами, директор якого є мільйонером. З 2000 року навколо Димера будується обвідна дорога, яка суттєво зменшить забрудненість та аварійність( наразі будівництво призупинено). КП Димерський Комунгосп, яке обслуговує населення багатоповерхівок як ЖЕК. Впродовж 2010-2012 років компанією "Автомагістраль" оновлено покриття та зроблено тротуари на вулиці Революції, яка є найдовшою в селищі та з'єднує район з лікарнею, і влітку 2012 повністю замінено покриття на ділянці траси Київ-Овруч, що проходить через селище. Щонеділі організовується ринок в районі селищного ставка.
Пам'ять історії [ред.]
На території селища, яке за часи Вітчизняної Війни гордо відстоювало позиції, на центральній площі, в парку, на кладовищі, в околицях знаходяться братські могили, Де спочивають воїни, визволителі Димера, чиїми іменами названо в пам'ять вулиці.
На стіні гімназії висить меморіальна табличка солдату.
До 430 річниці від першої літописної згадки територіальною громадою, за підтримки підприємців, настоятеля храму Кузьми і Дем'яна отця Богдана Токальського, на Поштовій площі Димера збудовано і відкрито 19 жовтня 2012 року "Курган пам'яті", який увіковічить всі знакові для краю події та історичні етапи розвитку селища, нагадуватиме про бойові подвиги земляків та відданість Батьківщині.
Соціальна сфера: медицина та освіта [ред.]
У селищі функціонує районна лікарня.
У Димері є 2 загальноосвітні навчальні заклади[3]:
- Димерська загальноосвітня школа I-III ступенів № 1 (вул. Бударіна, 9)[4];
- Димерська гімназія (вул. Леніна, 21)[5].
Культура [ред.]
Культурна сфера Димера представлена такими закладами:
- Димерський будинок культури;
- Димерська дитяча музична школа;
- 2 бібліотеки.
При Димерській ДМШ функціонує ансамбль «Рідні наспіви». При будинку культури функціонує ансамбль "Стежина"
Архітектура [ред.]
Офіційно пам'яток архітектури у Димері немає. Але у селищі є з десяток будівель зведених у XIX та на початку ХХ століть, які безперечно могли б вважатись пам'ятками. Це Димерська гімназія (1913), бібліотека (початок ХХ ст.), кілька адміністративних споруд початку ХХ століття, церква, що розташована у будинку початку ХХ століття[6].
Персоналії [ред.]
Відомими уродженцями Димера є:
- історик-архівіст І. М. Каманін;
- Герой Радянського Союзу Д. Кваша;
- Мезенцева Наталія Іванівна (25 травня 1966) — український соціальний та економічний географ, кандидат географічних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
- Провотар Олександр Іванович — український кібернетик, доктор фізико-математичних наук, професор, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2003).
У Димері в 1679 році помер Гетьман Правобережної України Остап Гоголь.
У 1949—1950-ті роки у Димерській музичній школі працював український бандурист Олексій Дзюбенко.
Галерея [ред.]
-
Бібліотека у будівлі початку ХХ століття
-
Димерський будинок культури
-
Димерська гімназія (будинок 1913 року)
-
Нова церква, розташована у будинку початку ХХ століття
-
Зведення памятника.jpg.
зведення пам'ятника
-
Братська могила на центральній площі Димера
-
Братська могила загиблих у 1943 році під час визволення Димера
-
Меморіал загиблим визволителям Димера
-
На вулиці Революції
Виноски [ред.]
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року, Київ-2012 (rar) — Державний комітет статистики України
- ↑ Вишгородський район на Київська обласна державна адміністрація. Інвестиційний сайт Київської області
- ↑ Мережа закладів освіти Вишгородського району на Головне управління освіти і науки Киїської обласної державної адміністрації
- ↑ Офіційний сайт Димерської ЗОШ І—ІІІ ступенів №1
- ↑ Димерська гімназія на www.galaktika-s.com.ua (сайт «Краяни» / український видавничий центр «Галактика С»)
- ↑ Димер на www.ukrainaincognita.com (веб-проект «Україна Інкоґніта»
Джерела, посилання та літратура [ред.]
- Шевченко Л. В. Димер // Енциклопедія історії України. — Т. 2. — К.: Наукова думка, 2005. — с. 384—385
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985. → електронне посилання
- Облікова картка на офіційному веб-сайті Верховної Ради України
- Димер на www.ukrainaincognita.com (веб-проект «Україна Інкоґніта»
- Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. К., 1864
- Батушан О., Сікорський М. Шляхами Київщини. К., 1968
- ІМіС УРСР. Київська область. К., 1971
- Чухліб Т. Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної Європи (1663 - 1713 рр.). К.,2004
- Чухліб Т. Козацьке коріння Миколи Гоголя. К.,2009
- Димер - Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома - Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)
|
||||||||
|
|||||||||||
