Димитрій Кантемир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Димитрій Кантемір)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Димитрій Кантемир
рум. Dimitrie Cantemir
 
Народження: 26 жовтня 1674(1674-10-26)[1][2][…]
Дімітріє-Кантемір, Ținutul Fălciud, Молдовське князівство
Смерть: 21 серпня (1 вересня) 1723[3][4][5] (48 років)
Дмитровськ, Севський повітd, Севська провінція, Київська губернія, Російська імперія
Національність: Румуни[6][7]
Країна: Молдовське князівство і Російська імперія
Освіта: Велика школа нації
Рід: Cantemireștid
Батько: Константин Кантемир[8]
Мати: Ana Bantășd
Шлюб: Anastasia Ivanovna Trubetskayad і Casandra Cantacuzinod
Діти: Ekaterina Dmitrievna Golitsynad, Maria Dimitrievna Cantemirovnad, Кантемир Антіох Дмитровичd[9][10][…] і Șerban Cantemird

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Висловлювання у Вікіцитатах

Роботи у  Вікіджерелах

Димитрій Кантемир (Dimitrie Cantemir, 26 жовтня 1673, Молдовське князівство — 21 серпня 1723, Дмитрівка, Російська імперія) — молдовський і російський державний діяч, науковець, композитор і письменник. Господар Молдовського князівства (1693, 1710—1711), Світлійший князь Російської імперії (1711) та Священної Римської імперії (1723), російський сенатор (1721), таємний радник (1722). Батько князя Антіоха Кантемира та княжни Марії Кантемир.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син Константина Кантемира, Димитрій Кантемир був вихований при дворі в Яссах. У дитинстві навчився грецької, латини та слов'янських мов. З раннього віку мав дуже добру пам'ять.

Між 1687 і 1717 роками перебував у вигнанні в Істанбулі, де навчився османської мови, вивчав історію Османської імперії в Грецькій академії, де також компонував музику. У 1693 році на короткий час посів місце свого батька як господар Молдовського князівства, але тоді османи віддали перевагу Костянтину Дуці.

Лише 1710 року він знову став господарем. Приєднався до Петра І в російсько-турецькій війні 1710—1713 років, підписавши з ним таємну угоду в Луцьку, згідно з якою Молдова приймала московський сюзеренітет.

Після османської перемоги в битві під Стенілешті Кантемир знайшов прихисток у Московії. Йому надали титул князя Петро І і Карл VI (імператор Священної Римської імперії). Від московського царя одержав у володіння землі на Слобожанщині (у нинішній Харківській області).

Діти Димитрія Кантемира також відіграли важливу роль в історії Російської імперії.

Культурна та наукова діяльність[ред. | ред. код]

Кантемир знав одинадцять мов. Написав низку історичних і філософських праць. Найголовніша історична праця — «Хроніка піднесення і занепаду Оттоманської імперії», яка, перекладена німецькою та французькою мовами, залишалася класичною до середини XIX століття. Був обраний членом Берлінської академії наук.

Працював також як композитор і теоретик османської музики («Книга науки музики», 1703—1704). Написав латинською мовою важливий географічний і соціально-економічний твір про Молдовське князівство — «Опис Молдови» (1714—1716). Створив перший румунськомовний роман «Ієрогліфічна історія» (1704—1705, опубл. 1883).

Вшанування[ред. | ред. код]

  • Зображений на придністровській купюрі 2000 року;
  • Ім'ям Димитрія Кантемира названо Християнський університет у Румунії (Бухарест);
  • В СРСР 1973 року було випущено поштову марку до 300-річчя від дня народження Д. Кантемира.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б M. G. Cantemir // Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911. — Vol. 5. — P. 209.
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Сорока И. А. Кантемир // Краткая литературная энциклопедияМосква: Советская энциклопедия, 1966. — Т. 3. — С. 373–374.
  4. http://www.ghika.net/Familles/Cantemir/Cantemir_01.pdf
  5. http://genealogy.euweb.cz/balkan/cantemir.html
  6. https://www.academia.edu/19347848
  7. https://www.proquest.com/docview/1282261301
  8. Кантемир, Константин Федорович // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XIV. — С. 317.
  9. Р. Сементковский Кантемир, Антиох Дмитриевич // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XIV. — С. 314–317.
  10. В. Р—в Кантемир, Дмитрий Константинович // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XIV. — С. 317.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Димитрій Кантемир