Динаміка (музика)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дина́міка в музиці — одна зі сторін організації музики, тісно пов'язана з силою звучання, дією різних акустичних компонентів.
Основні позначення динаміки:
Проміжні градації динаміки:
(іт. mezzo-forte, читається ме́цо-форте) — помірно голосно:
(іт. mezzo-piano, читається ме́цо-піано) — помірно тихо і т. д.
Максимальна та мінімальна динаміка позначається двома або більшою кількістю знаків, наприклад:
Для позначення поступової зміни гучності використаються наступні терміни
- креще́ндо (іт. crescendo), поступове посилення звучання,
- димінуе́ндо (іт. diminuendo), або декреше́ндо (іт. decrescendo) — поступове ослаблення. У нотах вони позначаються скорочено як cresc. і dim. (або decresc.).
Для цих же цілей використаються особливі знаки, що являють собою пари ліній, з'єднаних з однієї сторони й розбіжних з іншої. Якщо лінії ліворуч праворуч розходяться (<), це означає посилення звуку, якщо сходяться (>) — ослаблення. Наступний фрагмент нотного запису вказує на помірковано голосний початок, потім посилення звуку й потім його ослаблення:
Позначення cresc. и dim. можуть супроводжуватися додатковими вказівками poco (по́ко — трохи), poco a poco (поко а поко — мало-помалу), subito или sub. (су́біто — раптово) тощо
Динаміка є важливим виражальним засобом, здатним впливати на сприймання музики, викликати у слухачів різноманітні асоціації. Використання динаміки зумовлюється змістом і характером музики, особливостями її структури та стилю. Логіка співвідношення музичних звучань — одна з основних умов художнього виконання.
[ред.] Джерела
- Музичний словник, М.1966
- Юцевич Ю. Є.. Музика. Словник-довідник. — Тернопіль: «Навчальна книга — Богдан» 2003 р. ISBN 966-7924-10-6
- Музична енциклопедія, М., 1973—82
